Рішення

від 28.08.2024 по справі 463/3928/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/3928/24

Провадження №2/463/1165/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

розглянувши взалі судув м.Львові впорядку спрощеногопозовного провадженнябез проведеннясудового засіданняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ІМПЕРІАЛ БУД» про стягнення грошових коштів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал Буд" на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 18 000 грн, інфляційні нарахування в сумі 11 128,78 грн, 3% річних в сумі 2 880,00 грн., а усього кошти в сумі 32 008,78 грн (тридцять дві тисячі вісім гривень 78 копійок).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.01.2018 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» було укладено попередній договір № 421_к Парк.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «МС Імперіал Буд» зобов`язувалось продати позивачу, а позивач зобов`язався придбати у термін до кінця ІV кварталу 2018 року нежитлове приміщення №ХLV в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 2,9 кв.м. Строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до кінця ІІІ кварталу 2018 року, вартість об`єкта нерухомості складала орієнтовно 18000 грн. Згідно п. 4 попереднього договору в якості оплати за об`єкт нерухомості буде зараховуватись забезпечувальний платіж, здійснений в розмірі 18000 грн. Натомість ТОВ «МС Імперіал Буд» за договором зобов`язався віддати об`єкт будівництва в експлуатацію до кінця ІІІ кварталу 2018 року, укласти із позивачем основний договір купівлі-продажу та продати позивачу у термін до кінця ІV кварталу 2018 року. На виконання погоджених сторонами умов договору позивачем ОСОБА_1 було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «МС Імперіал Буд» забезпечувальний платіж в розмірі 18000 грн. Однак відповідачем після перерахування на його платіжний рахунок грошових коштів не було вчинено жодних взятих на себе зобов`язань, визначених попереднім договором купівлі-продажу, основного письмового договору купівлі-продажу між сторонами так і не було укладено, а сплачені позивачем грошові кошти у сумі 18 000 грн. не повернуті. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача 18 000 грн., сплачених позивачем в якості забезпечувального платежу та у зв`язку із невиконанням зобов`язання інфляційні втрати у сумі інфляційні нарахування в сумі 11 128,78 грн., 3% річних в сумі 2 880,00 грн., а усього кошти в сумі 32008,78 грн. (тридцять дві тисячі вісім гривень 78 копійок).

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заява поступила до суду 01.05.2024.

Ухвалою від 07.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Приймаючи справу до свого провадження суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін (а.с.64), в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Таким чином, суд виконав вимоги ст. 221 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п. 22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції.

З огляду на характер спірних правовідносин, справа є малозначною, а оскільки вирішенню підлягали виключно питання права, суд з посиланням на відповідну практику ЄСПЛ при відкритті провадження визнав недоцільним проведення судового засідання та визначив, що розгляд справи проводитиметься без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Одночасно, сторонам було роз`яснено право ініціювати розгляд справи з викликом сторін.

Сторони таким правом не скористались. Суд також знайшов підстав ініціювати розгляд справи з викликом сторін, а тому розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

В силу вимог Закону та враховуючи предмет спору дана справа є малозначною, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим, як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази. Суд також розглянув усі клопотання сторін, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловити свою позицію.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч.ч.2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позиція суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

16 січня 2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС ІМПЕРІАЛ БУД» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір №421_к Парк (а.с.34-38).

За умовамицього договоруТОВ «МСІмперіал Буд»зобов`язувався продати ОСОБА_1 ,а ОСОБА_1 зобов`язується купитив термінIVквартал 2018року нежитловеприміщення №XLV(далі Об`єктнерухомості)в будинку АДРЕСА_1 будівельна адреса,місцезнаходження земельноїділянки,з урахуваннямтого,що вмайбутньому присвоєнапоштова адресаОб`єкту будівництваможе відрізнятисявід будівельної,загальною площею2,9(двіцілих ідев`ять десятих)квадратних метрів,відповідно доумов,що визначеніданим Попереднімдоговором таукладеним вмайбутньому договоромкупівлі-продажу(далі Основнийдоговір).(п.1Договору)Договором встановленострок прийняттяоб`єктабудівництва вексплуатацію до кінцяІІІ кварталу2018року.(п.1Договору)ТОВ «МСІмперіал Буд»зобов`язувався оформитина себеправовстановлюючі документита зареєструватиправо власностіна Об`єктнерухомості домоменту укладеннядоговору купівлі-продажуОб`єкта нерухомості.(п.1.1Договору)Також сторонидомовились щоістотними умовамидоговору купівлі-продажукомори будуть:Об`єкт продажу нежитловеприміщення №XLVв будинку АДРЕСА_1 будівельна адреса,місце знаходженняземельної ділянки,(далі Об`єктнерухомості),загальною площею2,9(двіцілих ідев`ять десятих)квадратних метрів.План Об`єктунерухомості,технічні характеристикиякого можутьзмінюватися впроцесі будівництва,є Додатком№1до цьогоПопереднього договорута єйого невід`ємноючастиною.СТОРОНА-2зобов`язується сплатитиСТОРОНІ-1на моментпідписання Основногодоговору,до моментуйого нотаріальногопосвідчення,повну вартістьОб`єкта нерухомості,що намомент укладанняцього Попередньогодоговору орієнтовноскладає 18000,00(вісімнадцятьтисяч)гривень 00копійок.(п.2.2.Договору).СТОРОНА-1зобов`язується передатиОб`єкт нерухомостіСТОРОНІ-2протягом 3-х(трьох)календарних днівпісля підписанняОсновного договорута змоменту проведенняостаточної повноїоплати СТОРОНОЮ-2,що підтверджуватиметьсяпідписанням Сторонамивідповідного актуприйому-передачі.(п.2.5.Договору)В якостіоплати (частиниоплати)за Об`єктнерухомості комори,буде зараховуватисьзабезпечувальний платіж,здійснений СТОРОНОЮ-2згідно зп.4цього Попередньогодоговору.

На момент підписання договору купівлі-продажу комори, забезпечувальний платіж підлягатиме зарахуванню в оплату за Об`єкт нерухомості, з метою уникнення подвійного перерахування коштів та сплати додаткових комісій. (п. 2.6. Договору) . СТОРОНА-2 на забезпечення виконання зобов`язання за цим Договором сплачує СТОРОНІ-1 забезпечувальний платіж в сумі 18 000, 00 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. (п. 4 Договору). Оплата забезпечувального платежу проводиться шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок СТОРОНИ-1, вказаний у реквізитах даного договору, в наступному порядку: 18 000, 00 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в термін до 18 січня 2018 року включно. (п. 5 Договору). Забезпечувальний платіж повертається СТОРОНОЮ-1 СТОРОНІ-2 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок останнього у банківській установі у випадку, якщо Основний договір не буде укладений у зв`язку з неможливістю виконання СТОРОНОЮ-1 зобов`язання, передбаченого п.1 цього Попереднього договору або відмовою СТОРОНИ-1 від укладення Основного договору з інших причин, незалежних від СТОРОНИ-1. (п. 10 Договору).

У випадку порушення СТОРОНОЮ-1 терміну повернення грошових коштів, встановленого у п. 10 даного договору, СТОРОНА-1 сплачує СТОРОНІ-2 (на його вимогу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення терміну платежу перевищить 30 календарних днів, СТОРОНА-1 (додатково до пені) сплачує СТОРОНІ-2 (на його вимогу) штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. (п. 11 Договору).

У випадку, якщо Основний договір не буде укладений у термін, передбачений в п. 1 цього Попереднього договору у зв`язку з необґрунтованими діями (бездіяльністю) СТОРОНИ-1, остання сплачує СТОРОНІ-2 штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від загальної вартості Об`єкту нерухомості, протягом 3 (трьох) календарних місяців з моменту отримання СТОРОНОЮ-1 відповідної вимоги від СТОРОНИ-2. (п. 13 Договору).

Для укладення Основного договору купівлі-продажу СТОРОНА-2 зобов`язується особисто з`явитися за адресою та у час, повідомлений СТОРОНОЮ-1, представити усі документи, що стосуються особи СТОРОНИ-2 та необхідні для нотаріального посвідчення Основного договору (в тому числі згоду подружжя). (п. 16) Дата, час та місце підписання Основного договору повідомляється СТОРОНОЮ-1 СТОРОНІ-2 не пізніше 3-х робочих днів, що передують дню укладення Основного договору, шляхом надсилання телеграми, телефонограми або в інший спосіб у письмовому вигляді. (п. 17 Договору) З моменту укладення цього Попереднього договору СТОРОНА-1 зобов`язується не відчужувати Об`єкт нерухомості іншим особам, не надавати його в користування та не передавати в заставу, не демонтувати обладнання, вікна, двері, наявні у квартирі на момент її огляду СТОРОНОЮ-2.(п. 20 Договору). Зобов`язання Сторін щодо підписання Основного договору, встановлені цим Попереднім договором, припиняються у випадку, якщо основний договір не укладений протягом терміну, встановленого Попереднім договором. Термін підписання Сторонами Основного договору: до трьох місяців з дня прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва ( п. 21 Договору).

На виконання умов договору ОСОБА_1 , відповідно до платіжного доручення №1 від 16 січня 2018 року, оплатив на користь ТОВ «МС Імперіал Буд», кошти в сумі 18000 грн. (а.с.27).

ТОВ «МС Імперіал Буд», за вказаним договором своїх зобов`язань не виконав, та не уклав основного договору, не оформив право власності на нерухоме майно з метою укладення основного договору. Відповідно до інформації реєстру дозвільних документів будинок АДРЕСА_1 , не зданий в експлуатацію (а.с28-29).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідноз ч.1,3ст.635ЦК Українипопереднім єдоговір,сторони якогозобов`язуютьсяпротягом певногостроку (упевний термін)укласти договірв майбутньому(основнийдоговір)на умовах,встановлених попереднімдоговором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Завдатком єгрошова сумаабо рухомемайно,що видаєтьсякредиторові боржникому рахунокналежних знього задоговором платежів,на підтвердженнязобов`язанняі назабезпечення йоговиконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Стаття 216 ЦК України вказує,що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Аналогічного змісту правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, за змістом цієї норми права зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Поруч з цим, ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку про те, що основний договір купівлі-продажу сторонами попереднього договору так і не було не укладено, заява-претензія позивача щодо повернення, сплачених грошових коштів, залишена відповідачем без виконання, відтак, суд приходить до переконання, що оскільки кошти у сумі 18000 грн., які були перераховані на рахунок утримуються відповідачем за відсутності будь-яких правових підстав, тому підлягають поверненню позивачу, як стороні недійсного договору, яка виконала такий. Крім того, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з останнього підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних, суд надає віри розрахункам, проведеним позивачем, з врахуванням відсутності інших розрахунків сторони відповідача.

Щодо судових витрат.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.52).

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Разом з тим, суд приходить висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 3 000 грн., яка буде співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,274,279,280-282 ЦПК України, ст.ст. ст. ст. 15, 16, 546, 598, 635, 638 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ІМПЕРІАЛ БУД» (м. Львів, вул. Садова,2-А, ЄДРПОУ 38764435) на користь ОСОБА_1 (Львівська область, Львівський район, с. Романівка, ІПН НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти зігдно попереднього договору від 16 січня 2018 року №421_к Парк в розмірі 18000 грн. (вісімнадцять тисяч гривень), 11128,78 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять вісім гривень, сімдесят вісім копійок) інфляційних нарахувань, 2 880 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень) трьох процентів річних, що разом становить 32 008,78 грн. (тридцять дві тисячі вісім гривень, сімдесят вісім копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ІМПЕРІАЛ БУД» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) судового збору та 3 000 грн. (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Леньо С. І.