Рішення

від 22.07.2024 по справі 160/11284/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 рокуСправа №160/11284/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11284/24 за позовною заявою Приватного підприємства «Ресормаркет» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 року Приватне підприємство «Ресормаркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.04.2024 року № UA110130/2024/000154/1; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000336.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності визначення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

17.05.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.05.2024 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій підтримано позицію, заявлену у позовній заяві та зазначено, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача.

05.07.2024 року відповідачем до суду подані додаткові пояснення у справі, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 28.09.2023 року між компанією Laizhou Wenhe Machinery Co., Ltd Китай (продавець) та Приватним підприємством «Ресормаркет» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 280923.

Пунктом 1 контракту встановлено, що продавець продасть, а покупець купить на умовах FOB QINGDAO (в відповідності з «Інкотермс-2010») продукцію гальмівні диски до автомобілів в асортименті, кількості та за ціною, зазначених в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно пункту 2 контракту, загальна сума контракту складає $500 000 (п`ятсот тисяч доларів США). В ціну товарів включена вартість тари, упаковки виробів, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, вартість маркування виробів. Ціни на товари, що постачаються, вказуються в інвойсах до цього Контракту. Валютою ціни і валютою платежу є долар США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 28.09.2023 року та інвойсу WH20231227 від 26.12.2023 року компанією «Laizhou Wenhe Machinery Co., Ltd Китай» було здійснено поставку товару - частини для вантажних автомобілів: гальмові системи з підсилювачами та їх частини, для дискових гальм, гальмівні диски pert NO.S на умовах постачання FOB QINGDAO.

08.04.2024 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 24UA110130007812U5 разом з документами, що підтверджують митну вартість товару, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за ціною договору (основний метод).

На етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

До електронної митної декларації та додатково позивачем були додані наступні документи: пакувальний лист від 26.12.2023; рахунок-проформу №WH20230922 від 28.09.2023; рахунок-фактура (інвойс) № WH20231227 від 26.12.2023; коносамент №HS124010149 від 08.01.2024; накладну ЦІМ № 31505594 від 22.03.2024; автотранспортну накладну №050424/11 від 05.04.2024; супровідний документ Т1 № 24PL322080NU6IIDN4 від 05.04.2024; сертифікат про походження товару № 24C3706A2078/00001 від 04.01.2024; акт надання послуг №19683 від 03.04.2024; акт надання послуг №19720 від 03.04.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 06.10.2023; банківський платіжний документ SWIFT від 26.12.2023; платіжну інструкцію № N1226DKUQV від 26.12.2023; платіжну інструкцію № N1006D04AC від 06.10.2023; платіжну інструкцію № 39JBKLNA від 06.10.2023; платіжну інструкцію № 50JBKLNC від 26.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-19683 від 21.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-19720 від 21.02.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № РРНФ001144 від 22.02.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг РРНФ001139 від 22.02.2024; заявку №071206/23 від 27.12.2023; специфікацію №1 від 28.09.2023; зовнішньоекономічний контракт №280923 від 28.09.2023; договір про надання послуг митного брокера № 46 від 10.07.2018; договір (контракт) про перевезення №0612/23/01 від 06.12.2023; лист №1 від 08.04.2024; тех.опис від 09.04.2024; лист №1 від 09.04.2024; лист виробника від 08.04.2024; лист №34/24 від 10.04.2024; лист №29/24 від 10.04.2024; витяг з Єдиного державного веб-порталу від 11.04.2024; накладну №GD-GL 1048/24 від 08.03.2024; лист №1/1 від 11.04.2024; лист №1/2 від 11.04.2024; копію митної декларації країни відправлення № 422220240000000278 від 04.01.2024.

За результатом аналізу всіх наданих документів, відповідачем зроблено висновок, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять численні розбіжності.

11.04.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000154/1.

В зазначеному рішенні вказано, що до товару № 1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 15.01.2024 №24UA110110000270U0 (№UA110110/2024/000270) 4,24 дол. США/кг. (Зазначену ЕМД використано в якості джерела інформації враховуючи однакові комерційні умови поставки FOB, характер зовнішньоекономічної угоди(контракт з виробником), та співставні обсяги партій ).

Дніпровською митницею також було винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000336.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: пакувальний лист від 26.12.2023; рахунок-проформу №WH20230922 від 28.09.2023; рахунок-фактура (інвойс) № WH20231227 від 26.12.2023; коносамент №HS124010149 від 08.01.2024; накладну ЦІМ № 31505594 від 22.03.2024; автотранспортну накладну №050424/11 від 05.04.2024; супровідний документ Т1 № 24PL322080NU6IIDN4 від 05.04.2024; сертифікат про походження товару № 24C3706A2078/00001 від 04.01.2024; акт надання послуг №19683 від 03.04.2024; акт надання послуг №19720 від 03.04.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 06.10.2023; банківський платіжний документ SWIFT від 26.12.2023; платіжну інструкцію № N1226DKUQV від 26.12.2023; платіжну інструкцію № N1006D04AC від 06.10.2023; платіжну інструкцію № 39JBKLNA від 06.10.2023; платіжну інструкцію № 50JBKLNC від 26.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-19683 від 21.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-19720 від 21.02.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № РРНФ001144 від 22.02.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг РРНФ001139 від 22.02.2024; заявку №071206/23 від 27.12.2023; специфікацію №1 від 28.09.2023; зовнішньоекономічний контракт №280923 від 28.09.2023; договір про надання послуг митного брокера № 46 від 10.07.2018; договір (контракт) про перевезення №0612/23/01 від 06.12.2023; лист №1 від 08.04.2024; тех.опис від 09.04.2024; лист №1 від 09.04.2024; лист виробника від 08.04.2024; лист №34/24 від 10.04.2024; лист №29/24 від 10.04.2024; витяг з Єдиного державного веб-порталу від 11.04.2024; накладну №GD-GL 1048/24 від 08.03.2024; лист №1/1 від 11.04.2024; лист №1/2 від 11.04.2024; копію митної декларації країни відправлення № 422220240000000278 від 04.01.2024.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідач вважає непідтвердженими витрати на транспортування та вказує на те, що надані копії залізничних накладних від 08.03.2024 року №GD-GL 1048/24 та від 22.03.2024 №31505594 не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки відповідно до пункту 7.1, пункту 7.2 розділу ІІ Додатку №1 до УМВС «Правила перевезень вантажів» перевезення вантажу оформлюється накладною єдиного зразку за формою, зазначеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна складається відправником і пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності з приписами цих Правил. Накладна є комплексним документом, що складається з 6 пронумерованих аркушів і необхідної кількості аркушів накладної «Дорожня відомість (додатковий екземпляр)».

З наведеного слідує, що залізнична накладна УМВС є саме транспортним документом, що оформлюється для підтвердження факту перевезення вантажу.

Натомість, документами, що підтверджують вартість транспортних витрат на перевезення, є рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

У даному випадку декларантом до митного оформлення було надано договір транспортного експедирування №0612/23/01 від 06.12.2023 року, заявку на перевезення вантажу до цього договору, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківські платіжні документи, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, якими підтверджено вартість транспортних витрат на перевезення.

При цьому, митним органом не висловлено жодних зауважень щодо наявності/відсутності будь-яких розбіжностей у цих документах.

Суд зазначає, що документи які надавалися до митного оформлення повністю підтверджують транспортні витрати, отже, доводи відповідача про не підтвердження позивачем належними документами такої складової митної вартості як витрати на транспортування є безпідставними.

Суд зазначає, що стаття 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року дійсно визначає вимоги до накладної, однак пункт 14 параграфу першого цієї статті передбачає зазначення інформації «про сплату провізних платежів», що не може бути ототожнено з розміром витрат на транспортування через відмінний зміст зазначених категорій.

Більш того, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

Щодо зауважень відповідача про те, що відсутність рахунків від безпосередніх виконавців, що здійснювали транспортування унеможливлює перевірку достовірності розміру транспортно-експедиційних витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно з умовами договору транспортного експедирування №0612/23/01 від 06.12.2023 року ТОВ «Клевер ТІМ» як експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору вбачається, що винагорода за послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на підставі, виставленого експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього договору. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгодженнях витрат експедитора документами перевізників та інших третіх осіб.

Отже суд не приймає до уваги вищевказані зауваження відповідача, оскільки декларантом було надано відповідачу рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-19683 від 21.02.2024 та №РФ-19720 від 21.02.2024, акти виконаних робіт, які містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленнях та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В даному випадку, судом встановлено, що митну вартість товару відповідачем скориговано за резервним методом 2-г та винесено рішення про коригування митної вартості товару. В рішенні зазначено, що визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товар №1 за ЕМД від 15.01.2024 року № 24UA110110000270U0 ( №UA110110/2024/00270)-4,24 дол. США/кг. Зазначену ЕМД використано в якості джерела інформації враховуючи однакові комерційні умови поставки FOB, характер зовнішньоекономічної угоди (контракт з виробником) та співставні обсяги партій.

При цьому, з наданої митним органом копії ЕМД від 15.01.2024 року № 24UA110110000270U0 не можливо встановити навіть назву товару, який було за нею розмитнено, оскільки таку назву відповідачем було закрито.

З наданої копії ЕМД від 15.01.2024 року № 24UA110110000270U0, враховуючи закриті відповідачем її складові частини, суд не може перевірити дотримання митним органом вимог митного законодавства та перевірити чи дійсно товар, розмитнений за нею, має схоже призначення, імпортований за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформлений за основним методом визначення митної вартості, має однакові комерційні умови поставки FOB, характер зовнішньоекономічної угоди (контракт з виробником) та співставні обсяги партій.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що митна вартість визначена відповідно статті 64 Митного кодексу України, повинна ґрунтуватись на раніше визначених (визнаних) митними органами вартостях товару, оформлених за основним методом.

Отже, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість коригування митної вартості товару на рівні 4,24 дол. США враховуючи дані ЕМД від 15.01.2024 року № 24UA110110000270U0, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь Приватного підприємства «Ресормаркет» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці з 24.06.2024 року по 19.07.2024 року, рішення ухвалено 22.07.2024 року у перший робочий після відпустки день.

Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного підприємства «Ресормаркет» (49011, м. Дніпро, вул. Героїв УПА, будинок 2, ЄДРПОУ 42144602) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.04.2024 року № UA110130/2024/000154/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000336.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Ресормаркет» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська