Рішення

від 27.08.2024 по справі 240/8444/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/8444/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Федорчук Д.В.,

представника позивача Зарицького М.А., представника відповідача Омельчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000002/2 від 07.02.2024 та карту відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державноїмитноїслужби України № UA101020/2024/000090 від 07.02.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що надані документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою судді Липи В.А. від 24.06.2024 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 23.07.2024 № 144 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024, у зв`язку з призовом на військову службу судді Липи В.А., справу передано на розгляд судді Семенюку М.М.

Ухвалою судді Семенюка М.М. від 31.07.2024 прийнято до провадження адміністративну справу № 240/8444/24.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 104-111), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що митний орган критично оцінює відомості щодо вартості транспортних витрат, що викладені у довідці про транспортні витрати від 31.01.2024 #95, у якій йде посилання на договір-заявку на перевезення вантажу від 30.08.2022, разом з тим до митного оформлення додано договір-заявку від 24.01.2024 №б/н, що не відповідає реквізитам, зазначеним у довідці про транспортні витрати; рахунок-фактура № EPW-006278 від 31.01.2024 та автотранспортна накладна від 31.01.2024 містить посилання на замовлення (Order) № EPW-007217, який до митного оформлення не надано та може містити відомості щодо вартості товару; долучена платіжна інструкція в іноземній валюті № 8 від 28.12.2023 не стосується оцінюваного товару, а платіжна інструкція, що зазначена у відповіді митного брокера №1 від 23.01.2024 не надана; у додатково наданій комерційній пропозицій від 01.01.2024 опис товару, запропонованого до продажу (перша колонка таблиці) відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № 24UA101020004380U1; копія митної декларації країни відправлення № 24EE4100E0011402B2 від 31.01.2024 не містить відомостей про опис товару, що був вивезений з митної території Естонії за цим документом; щодо опису товару містить посилання на певний перелік товару, який до документа не долучений до відома митниці не доведений; додатково наданий експертний висновок № В-112 від 05.02.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару; у митного органа були обґрунтовані підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення за № 23UA101020004380U1 від 05.02.2024 у митного органу містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Позивач відповіді на відзив не надав.

В судовому засіданні:

- представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Він-Вуд» (покупець) та "ESTONIAN PLYWOOD AS" (продавець/виробник) укладений контракт №15/08 від 15.08.2023 на поставку фанери (а.с. 32-37).

З метою митного оформлення, позивач подав митну декларацію 24UA101020004380U1 від 05.02.2024 (а.с. 123), в якій митну вартість визначив за ціною договору.

До митної декларації додав: контракт №15/08 від 15.08.2023 (а.с. 124-126), інвойс №EPW-006278 від 31.01.2024 (а.с. 128-129); пакувальний лист №EPW-005613 від 31.01.2024 (а.с. 127) та інш.

Житомирською митницею 07.02.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000002/2 (а.с. 17-19), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України (схожих товарів, о тому числі тих, виробником яких є Estonian Plywood AS, торговельної марки ESTPLY. Попередні митні оформлення імпортера подібного/аналогічного товару здійснювались із застосуванням резервного методу. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до п. 3.1 Контракту № 15/08 від 15.08.2023 усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно із проформою інвойс. До митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 09.01.2024 № ЕРW-007212 відповідно до якого оплата за товар здійснюється в розмірі 100 % передплати до 12.01.2024, тобто на день подачі митної декларації до митного оформлення повинна бути здійснена оплата з товар. Долучена платіжна інструкція в іноземній валюті №8 від 28.12.2023 не стосується оцінюваного товару, а платіжна інструкція, що зазначена у відповіді митного брокера №1 від 23.01.2024 не надана. У додатково наданій комерційній пропозицій від 01.01.2024 опис товару, запропонованого до продажу (перша колонка таблиці) відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № 24UA101020004380U1, копія митної декларації країни відправлення № 24ЕЕ4100Е0011402В2 від 31.01.2024 не містить відомостей про опис товару, що був вивезений з митної території Естонії за цим документом; щодо опису товару містить посилання на певний перелік товару, який до документа не долучений до відома митниці не доведений. Додатково наданий експертний висновок № В-112 від 05.02.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару, у зв`язку із наведеним нижче. Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 3 1440, лід час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними. Митний орган критично оцінює відомості щодо вартості транспортних витрат, що викладені у довідці про транспортні витрати від 31.01.2024 оскільки директором перевізника (виконавця) та замовника послуг є одна і та сама особа, а тому при складанні калькуляції транспортних витрат, у довідці про транспортні витрати від 31.01.2024 вона є зацікавленою та упередженою особою, що може впливати на розмір відображених у вищенаведених документах транспортних витрат у бік їх зменшення. Окрім того не надано договір-заявку на перевезення вантажу від 30.08.2022 на який йде посилання у рахунку на оплату № 95 від 31.01.2024 Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методи, 2а ; 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2е і 2г-в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/000090 (а.с. 20-21), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: заявлена митна вартість товару № 1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів. які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України.

Також, проведено консультацію з декларантом (а.с. 22-28).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Одним з порушень відповідач зазначає: "До митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 09.01.2024 ЕRW-007212 відповідно до якого оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати до 12.01.2024. Тобто на день подачі митної декларації до митного оформлення повинна бути здійснена оплата з товар. Долучена платіжна інструкція в іноземній валюті №8 від 28.12.2023 не стосується оцінюваного товару, а платіжна інструкція, що зазначена у відповіді митного брокера №1 від 23.01.2024 не надана"

Суд надаючи оцінку викладеному зазначає, що інвойс-проформа згідно з правилами міжнародної торгівлі є попереднім документом, що містить відомості про ціну та вартість товару, але не містить вимоги про сплату зазначеної у ньому суми. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму.

Відмінність проформи-інвойсу від основного інвойсу полягає у тому, що деякі дані, наприклад, кількість або ціна одиниць, дата оплати в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором.

Тобто умови договору, та поставок, що здійснюватимуться на його виконання, можуть змінюватися та в подальшому підтверджуватися корект-інвойсами.

Так, в матеріалах справи наявна проформа-інвойс (попереднього рахунку-фактури) від 31.01.2024 ЕRW-006278 вартість товару (фанера) у відповідному асортименті становить 23603,15 Євро (а.с. 128-130).

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку фактурі від 09.01.2024 ЕRW-007217 (а.с. 43-46)).

Так, 23.01.2024 на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 23603,15 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №1 (а.с. 51).

У призначенні платежу за цією платіжною інструкцією зазначено, що оплата була здійснена за фанеру за контрактом №15/08 від 15.08.2023 та проформою інвойс №EPW-007217 від 09.01.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "товар не оплачений у встановлені продавцем строки" є його припущенням, яке не ґрунтується на жодних доказах.

Тобто під час митного оформлення позивач надав достатньо документів для підтвердження оплати товару.

Крім того, орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача на наявність розбіжностей в комерційній пропозиції від 01.01.2024, поданої для підтвердження митної вартості, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами ч.2 ст.53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції від 01.01.2024 не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Відтак, твердження відповідача про будь-які розбіжності в декларації країни відправлення не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України такі документи не відносяться до обов`язкових.

В даному випадку, ціна товару, що зазначена у комерційній пропозиції (а.с. 121), повністю співпадає з ціною, зазначеною у рахунку-проформі, відтак сумнівів у її достовірності не викликає.

Щодо неврахування митним органом Висновку Житомирської торгово-промислової палати від 05.02.2024 №В-112 (а.с. 132-133), то суд звертає увагу відповідача, що експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Натомість, частина 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Щодо посилання відповідача на те, що до митного оформлення не надано договір-заявку на перевезення вантажу від 30.08.2022, то згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Щодо посилання відповідача на те, що оскільки директором перевізника (виконавця) та замовника послуг є одна і та сама особа, а тому при складанні калькуляції транспортних витрат, у довідці про транспортні витрати від 31.01.2024 вона є зацікавленою та упередженою особою, що може впливати на розмір відображених у вищенаведених документах транспортних витрат у бік їх зменшення, то суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, відповідач, який посилається на ті чи інші обставини, повинен навести докази, на основі яких суд надає правову оцінку спірним обставинам.

Враховуючи, що митним органом не надано до суду доказів того, що при складанні транспортних витрат позивач упереджено їх зменшив, то суд вважає дане твердження хибним та не обґрунтованим, а тому відхиляє його.

Щодо застосування резервного методу, суд зазначає наступне.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку визнання протиправними та скасування прийнятих 07.02.2024 Житомирською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UА101020/2024/000002/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА101020/2024/000090, як наслідок задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Згідно платіжних інструкцій № 1723 від 27.03.2024, № 1893 від 27.08.2024 (а.с. 87,156), договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 (а.с.83-85), рахунків від 26.03.2024, від 27.08.2024 (а.с. 86, 155), ордеру серії АМ № 1085577 від 22.04.2024 (а.с.88), при розгляді даної справи адвокатом Зарицьким М.А. позивачу була надана професійна правнича допомога, за яку сплачено на особовий рахунок адвоката фіксований розмір гонорару - 14000 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Враховуючи складність справи, ціну позову 111672,28 грн, що умовами наданого суду договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 не визначений конкретний розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою; позивачем не наведено обґрунтування розміру понесених ним витрат; обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час; не надання до позову детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд, відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 7000 грн і відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 6056 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" (вул. С. Параджанова, 84, м. Житомир, 10001, код 43786487) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 07.02.2024 Житомирською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000002/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/000090.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" судові витрати в сумі 13056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 02 вересня 2024 року