Рішення

від 02.09.2024 по справі 320/4873/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 року № 320/4873/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ», в якому просить суд:

- стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» (код ЄДРПОУ 41566968) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 183 670,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку, має заборгованість на загальну суму 183 670,80 грн. Контролюючим органом було надіслано до відповідача податкову вимогу від 21.05.2018 №100323-17, яка була повернута до податкового органу. Позивач вважає, що оскільки зазначена сума заборгованості самостійно відповідачем не сплачена, у Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України виникли правові підстави для стягнення боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/4873/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду 19 лютого 2024 року було направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з відміткою про вручення, проте, таке повідомлення повернуто до суду з відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Схожу позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.10.2023 у справі №9901/218/21 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 19 лютого 2024 року, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднена 19 лютого 2024 року.

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

За таких обставин судом було здійснено всі заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, то відповідно до вимог частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» (ЄДРПОУ 41566968, юридична адреса: 01103, м. Київ, вул.Товарна, буд.18) перебуває на обліку як платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві.

Судом встановлено, що сума податкового боргу у розмірі 183 670,80 грн. складається з наступного:

- податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 02.04.2018 № 0201781207 на суму - 128 198,81 грн.;

- податкового повідомлення - рішення форми «Н» від 18.05.2018 № 0293621207 на суму - 15 472,66 грн.;

- податкового повідомлення - рішення форми «Н» від 25.09.2018 № 0651661207 на суму - 39 999,33 грн.

Податкові повідомлення-рішення були направлені податковим органом засобами поштового зв`язку за зареєстрованою підприємством адресою на час направлення такої кореспонденції, та повернуті до податкового органу з відміткою «не знаходиться».

У зв`язку з несплатою платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» узгоджених податкових зобов`язань, податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 21 травня 2018 року № 100323-17, яка направлена поштою та повернута до контролюючого органу поштовою службою з відміткою «не знаходиться».

Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).

Згідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення форми «Н» від 02.04.2018 № 0201781207 на суму 128 198,81 грн.; від 18.05.2018 № 0293621207 на суму 15 472,66 грн.; від 25.09.2018 № 0651661207 на суму 39 999,33 грн. надсилались податковим органом на адресу відповідача, однак були повернуті до податкового органу не врученими.

Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України несплачена заборгованість у загальному розмірі 183 670,80 грн. вважається податковим боргом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача податковим органом також була надіслана податкова вимога форми «Ю» від 21 травня 2018 року № 100323-17, яка була направлена поштою та повернута до контролюючого органу поштовою службою з відміткою «не знаходиться».

У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Враховуючи положення Податкового кодексу України, податкова вимога форми «Ю» від 21 травня 2018 року № 100323-17 вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Як вже зазначалось вище, сума податкового зобов`язання є узгодженою, адже відповідач не оскаржував її ні в адміністративному, ні в судовому порядку, та відповідно в силу закону є податковим боргом.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу у розмірі 183 670,80 грн, відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Відзив на позовну заяву відповідач не надав, доводи позивача не спростував.

Як встановлено частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд окремо хоче зазначити наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19) від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2 встановлено: На період з 18 березня 2020 року по останній календарний, день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню.

Зазначена позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Другого апеляційного суду від 19.02.2021 р. по справі 440/2825/20 та в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28,04.2021 по справі 200/1934/21-а, а також в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 по справі №160/13346/22.

Постановою Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-19» від 09.12.2020р. №1236 з змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1301 від 23,12.2020 № 9 від 05.01.2021, № 25 від 18.01.2021, № 83 від 05.02.2021, № 123 від 27.01.2021, № 104 від 17.02.2021, № 154 від 24.02.2021, №230 від 22.03.2021, № 270 від 24.03.2021, № 310 від 07.04.2021, № 329 від 07.04.2021, № 374 від 21.04.2021, № 405 від 21.04.2021, № 445 від 28,04.2021. № 474 від 14.05.2021, № 551 від 02.06,2021, № 583 від 02.06.2021, № 611 від 16.06.2021, № 657 від 23.06.2021, № 677 від 29.06.2021, № 787 від 28.07.2021, № 855 від 11.08.2021,№ 889 від 18.08.2021, № 954 від 13.09.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1003 від 20.09.2021, № 1066 від 11.10.2021, № 1096 від 20.10.2021, № 1102 від 25.10.2021, № 1237 від 29.11.2021,, № 1240 від 24.11.2021, № 1246 від 02.12.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 1407 від 29.12.2021, № 1432 від 30.12.2021, № 1435 від 30.12.2021, № 1 від 1.2.01.2022, № 140 від 09.02,2022, № 229 від 23.02.2022, № 249 від 11.03.2022, № 311 від 18.03.2022, № 318 від 19.03.2022,№ 369 від 26.03.2022, № 372 від 26.03.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, відповідно до статті 29 ЗУ Про захист від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-19 (далі СОVID-19), до 30.04.2023р на території України запроваджено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (Офіційний вісник України,2020р,, №23,ст. 896,№30,ст,1061), від 20.05.2020р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2(Офіційний вісник України,2020р., №43, ст.1394,№52,ст.1626) та від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-2(Офіційний вісник України, 2020р., №63, ст.2029).

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності в період карантину визначених п.102.4 ст. 102 ПК України - зупиняється.

Також, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022р.; із змінами внесеними згідно з Законами №2142-ІХ від 24.03.2022р., №2260-ІХ від 12.05.2022р.

Відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні - зупиняється.

Зупинення перебігу позовної давності означає - що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.

Велика палата Верховного суду в постанові від 29.06.2021р. по справі № 904/3405/19 висловила позицію про те, що зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.

Оскільки, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФОРПОСТ» (код ЄДРПОУ 41566968) з рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 183 670,80 грн.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 2 вересня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.