Рішення

від 02.09.2024 по справі 360/688/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/688/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо проведення перерахунку, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року позивачу.

- зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що відповідач не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

На думку позивача, січень 2008 року буде базовим для здійснення обчислення індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 25.06.2024 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: квитанції про сплату судового збору; копії паспорта позивача для відповідача; копії ідентифікаційного коду позивача для відповідача.

Ухвалою суду від 02.07.2024 відкрито провадження в справі за позовом адвоката ОСОБА_1 до 6 Державного Пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також:

- документи, які підтверджують проходження служби ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з зазначенням окремо всіх складових;

- інформацію про нарахування чи ненарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- розрахунок належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення;

- всі документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Ухвалою суду від 14.08.2024 запропоновано ОСОБА_1 надати суду довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з зазначенням окремо всіх складових, у строк до 23.08.2024.

Довідку на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2024 позивачем не надано.

Ухвалою суду від 16.08.2024 витребувано від Головного управління ДСНС у Луганській області довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проходив службу у 6 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до 05.05.2020) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з зазначенням окремо всіх складових, з метою підтвердження обставин, викладених у позові, щодо ненарахування та невиплати у спірний період індексації грошового забезпечення; у разі неможливості виконати вимоги ухвали суду - повідомити про це з зазначенням причин у строк до 28.08.2024.

17.07.2024 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

Твердження позивача стосовно того, що з ним не було здійснено повного розрахунку в день звільнення а саме, невиплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, не відповідає дійсності та є безпідставними.

Відповідно до «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 (далі - Положення) Позивач проходив службу цивільного захисту в органах та підрозділах цивільного захисту України.

Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України визначено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України «порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.».

Положенням про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області визначено, що Головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету.

При нарахуванні грошового забезпечення особам рядового, начальницького складу служби цивільного захисту, застосовуються норми постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704), посилання на яку відсутне у постанові КМУ від 09.12.2015 № 1013.

Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, визначено особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Відповідно до постанови КМУ № 704 і Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/32388) (далі Інструкція № 623) дані нормативно правові акти діяли під час проходження служби Позивача, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту складається з посадового окладу, окладу за (військовим) спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Індексація як складова грошового забезпечення відсутня.

Окремі види грошового забезпечення постійного характеру (як наприклад надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби до 50% посадового окладу, з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавка за вислугу років) встановлюється наказом керівника (начальника) органу управління (підрозділу) на початок року, із зазначенням конкретного розміру кожній особі рядового і начальницького складу залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, з урахуванням асигнувань на грошове забезпечення на поточний рік.

Інструкцією № 623 визначено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Проте, постановою КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 1294/2007) та Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 № 475 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 р. за № 544/26989) (далі Інструкція № 475), нормативно-правовими актами, що діяли в оспорюваних позивачем роках, здійснення індексації грошового забезпечення не передбачалось.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що діяв у межах та у спосіб, визначених законами та іншими нормативними актами України під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу.

Аналогічна позиція викладена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року по справі №К/800/26221/13.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" згідно яких індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, що також підтверджується роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0-14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з, від 08.08.2017 №78/0/66-17.

Крім того, ст. 51 Бюджетного Кодексу України зазначає, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Головне управління є розпорядником коштів другого рівня та отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від Державної служби України з надзвичайних ситуацій (розпорядник коштів першого рівня).

Фінансування Головного управління за період з січня 2016 року по грудень 2018 року на вказаний вид видатків не здійснювалось, що підтверджується кошторисом для виплати грошового забезпечення на 2016, 2017, 2018 роки, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу у вказаний період не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Здійснити нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди не представляється можливим, адже вказані дії не передбачені Інструкцією (механізм здійснення нарахування за попередні періоди не визначений).

У свою чергу, Головне управління, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Разом з тим, у Головного управління відсутня можливість виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за рахунок інших коштів.

При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» виплата індексації не передбачалась.

10.08.2018 згідно наказу ГУ ДСНС України у Луганській області № 258 «Про виключення з кадрів ДСНС» позивача виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення.

З 2015 по 2019 роки здійснювалося підвищення нарахування та виплати грошового забезпечення, що само по собі включало індексацію доходу.

Щодо посилання позивача на застосування норм КЗпП України необхідно зазначити, що такі посилання є помилковими, оскільки дані норми не поширюється на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу за контрактом, а не за трудовим договором. Тобто, позивач не відноситься до категорії ані державного службовця, ані працівника.

Слід акцентувати увагу суду, що особи рядового і начальницького складу не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу цивільного захисту на контрактних умовах. Відповідні роз`яснення надано в листі Верховного Суду України від 23.03.1998 № 1-4/83. Згідно вищевказаних роз`яснень на атестованих осіб не поширюється дія законодавства про працю, оскільки вони проходять службу і їх правовий, соціальний статус регулюється відповідними законами.

Аналогічну позицію висловлює Вищий адміністративний суд України в листі від 26.05.2010р. № 753/11/13-10 «Про розв`язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» наголошує на тому, що під час вирішення спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. У даному випадку до спеціальних законів відноситься, зокрема Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, в також Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, якими порядок проходження служби, звільнення з публічної служби чітко врегульовані.

Відповідно до Розділу XXХІ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту «Грошові атестати», позивачу в день звільнення був наданий для ознайомлення «грошовий атестат» з повною інформацію щодо його грошового забезпечення в розрізі кожної суми яка йому була нарахована та виплачена під час звільнення, який особисто підписаний позивачем.

Отже, позивачу в день звільнення стало відомо про всі складові свого грошового забезпечення які йому були нараховані та виплачені починаючи з серпня 2017 року по день звільнення.

Відповідно до вимог статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) та пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у даному випадку повинен застосовуватись тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом і обчислення такого тримісячного строку має здійснюватися з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, а оскільки 6 ДПРЗ ознайомив позивача зі складовими його грошового забезпечення в день звільнення, то перебіг тримісячного строку починається з наступного дня. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 21.06.2024 року, тому пропустив тримісячний строк звернення до суду з даних правовідносин, заявою про поновлення строку на звернення до адміністративного суду поважних причин пропуску зазначеного строку позивачем не наведено, натомість викладені обставини, які жодного відношення до суті спору не мають.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237- 1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення невиплачених сум встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт1 резолютивної частини рішення).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі справа № 446/509/16-ц.

Враховуючи вищевикладене Позивач пропустив строки подачі позовної заяви про вирішення спору щодо виплати суми індексації грошового забезпечення. У зв`язку з чим позивачу слід відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На виконання ухвали суду від 16.08.2024 відповідачем надано пояснення, згідно із якими збройними формуваннями (силами) так званої ЛНР було захоплено адміністративні будівлі за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , у тому чисті всі матеріальні цінності та документацію (відомості по нарахуванню заробітної плати та грошового забезпечення по березень 2022 року включно, накази по особовому складу , книги служби та ін.) 6 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Луганській області (далі-6 ДПРЗ) не має змоги надати довідку з зазначенням окремо всіх складових грошового забезпечення колишнього співробітника ОСОБА_1 , який проходив службу в 6 ДПРЗ за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , є пенсіонером, має статус учасника бойових дій, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , картки платника податків, посвідчення серії НОМЕР_3 , посвідчення серії НОМЕР_4 , відповіді № 739849 від 14.08.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до довідки 6 пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 16.07.2024 № 572901-1191572901 ОСОБА_1 , 1971 р.н., дійсно проходив службу в МВС, МНС, ДСНС України з 16.06.1992 (наказ УДПО УМВС № 73 від 10.06.1992) по 05.05.2020 (наказ ГУДСНС України у Луганській області № 136 о/с від 05.05.2020).

Відповідно до довідки 6 пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 16.07.2024 № 572901-120/372901 відповідач не має можливості надати довідку про нараховане грошове забезпечення та інформацію про нарахування чи не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на колишнього співробітника 6 державного пожежно рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що всі відомості про нараховане грошове забезпечення за даний період залишились на непідконтрольній Україні території.

Листом від 20.05.2024 № 572901-70/572902 відповідач у відповідь на звернення від 06.05.2024 повідомив позивача, що стосовно виплати сум індексації перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 є неможливим у зв`язку з тим, що на момент звернення він не перебував у трудових відносинах з 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області (оскільки він звільнений 05.05.2020).

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за спірний період відповідач не може надати з незалежних від нього причин, у зв`язку з втратою документів, пов`язаною з діями окупаційних військових формувань.

При розгляді цієї справи суд керується положеннями частини першої статті 78 КАС України, згідно із якими обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, сторонами фактично визнається та обставина, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, про що зазначено позивачем у позовній заяві, відповідачем у відзиві, з посиланням на те, що нормативно-правовими актами, що діяли в оспорюваних позивачем роках, здійснення індексації грошового забезпечення не передбачалось та що фінансування Головного управління за період з січня 2016 року по грудень 2018 року на вказаний вид видатків не здійснювалось, що підтверджується кошторисом для виплати грошового забезпечення на 2016, 2017, 2018 роки, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу у вказаний період, не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Здійснити нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди не представляється можливим, адже вказані дії не передбачені Інструкцією (механізм здійснення нарахування за попередні періоди не визначений).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Інструкцією Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (далі - Інструкція № 475).

Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 Закону №1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону України №1282-XII Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 пункту 4 Порядку №1078).

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Крім того суд зазначає, що звільнення особи зі служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1342/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Суд зазначає, що на час проходження позивачем служби діяв абзац 3 п. 10-1 Порядку № 1078, за правилами якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.

Суд звертає увагу, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено серед іншого підвищені посадові оклади осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами, Додаток № 16 до Постанови №1294.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 затверджена Схема посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на проведення індексації його грошових доходів за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

Сума індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018, на величину приросту індексу споживчих цін у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, поділений на 100 відсотків.

Сума індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, поділений на 100 відсотків.

У січні-квітні 2016 року прожитковий мінімум складав 1378,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у січні-квітні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 2359,14 грн щомісячно (1378,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У травні 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 2482,40 грн (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні-листопаді 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-листопаді 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 2710,05 грн щомісячно (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 186,90 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2016 року лютому 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2016 року лютому 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3177,60 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 198,60 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У березні-квітні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні-квітні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3360,00 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У травні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3536,40 грн (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні-серпні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-серпні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3730,06 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 221,50 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У вересні-листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні-листопаді 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 231,40 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2017 року лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року лютому 2018 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 241,70 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

Отже, розмір індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, який належить до виплати позивачу, складає 83625,23 грн.

Суд погоджує наданий відповідачем розрахунок належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки в ньому правильно зазначені щомісячні суми індексації, але зауважує, що відповідачем допущено арифметичну помилку у підсумку зазначено 85626,46 грн замість належної суми 83625,23 грн.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01.01.2016 28.02.2018 включно січень 2008 року;

стягнути з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 83625,23 грн.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19.07.2022.

Відповідно до пункту 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Право на заробітну плату до 19.07.2022 не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 28.07.2022 року у справі № 300/6805/21.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до задоволення з обранням судом належного способу захисту порушеного права позивача.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (92700, Луганська область, Старобільський р-н, місто Старобільськ, вул. Старотаганрогська, будинок 113, код ЄДРПОУ 38052448) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01.01.2016 28.02.2018 включно січень 2008 року.

Стягнути з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 83625,23 (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 23 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська