Рішення

від 30.08.2024 по справі 380/8437/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2024 рокусправа №380/8437/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 595 382,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач має податковий борг по орендній платі з фізичних осіб. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, слід зазначити наступне.

На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд сформував запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи: ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю №551741 від 19.04.2024, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.

Копія ухвали судді від 22.04.2024 надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу реєстрації місця проживання. Однак, конверт з судовою кореспонденцією повернуто на адресу з суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду від відповідача не надходило.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з довідкою про суму податкового боргу платника податків від 08.04.2024 №4538/5/13-01-13-05, податковий борг відповідача становить 595 382,67 грн.

Податкова заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №243786-2412-1323 від 21.03.2023 у розмірі 595 382,67 грн.

Головне управління ДПС у Львівській області 25.12.2023 сформувало податкову вимогу №0015023-1305-1301 від 25.12.2023, згідно з якою податковий борг позивача станом на 24.12.2023 становить 595 382,67 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

У відповідності до припису норми пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. ст. 16 ПК України).

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3. ст. 57 ПК України).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню за штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Як випливає з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання, надсилалось відповідачу однак, конверт повернувся адресанту.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З урахуванням зазначених вище правових норм, податкове повідомлення-рішення №243786-2412-1323 від 21.03.2023 вважається належним чином врученимм відповідачу.

Таким чином, враховуючи, що доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку відповідачем не надано, суд доходить висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов`язання відповідача вважаються узгодженими.

Згідно з п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області 25.12.2023 сформувало податкову вимогу №0015023-1305-1301 від 25.12.2023, згідно з якою податковий борг позивача станом на 24.12.2023 становить 595 382,67 грн.

Вказана податкова вимога направлялась податковим органом відповідачу, проте вона повернута адресанту із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абз. 1,4 п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України. Зокрема, відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що, по-перше, позивачем дотримані вимоги п. 95.2 ст. 95 ПК України, а відтак і дотримана встановлена ПК України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу; по-друге, вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 08.06.2016 у справі № 21-804а16, а також у постанові 25.06.2018 у справі №808/5439/13-а.

Натомість відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 595 382 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна