Рішення

від 02.09.2024 по справі 380/12451/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 рокусправа № 380/12451/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрессія" до Львівської митниці про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрессія" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000159/2 від 03.04.2024 та відмову від 29.05.2024 в задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач взагалі не зазначив які саме відомості не визнаються митним органом та які саме відомості потребують підтвердження. Стверджує, що ним дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а, відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем. Крім того, прийняття оскаржуваного Рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, що полягає у матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Зазначає, що оскільки в повідомленнях митниці не було обґрунтування підстав витребування додаткових документів, то і наступні дії в тому числі прийняття оскаржуваного рішення не можна вважати законними. Посилається на те, що не подання митному органу «замовлення покупця на виготовлення товару» не може бути підставою для вимоги додаткових документів передбачених частиною третьою ст. 53 МК України. Посилається на те, що при зверненні до Львівської митниці із заявою про скасування рішення щодо коригування митної вартості, було надано всі витребовувані відповідачем документи які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, позивачем виконано всі вимоги Відповідача, а тому, у Відповідача були всі правові підстави для скасування рішення про коригування митної вартості, однак, відповідачем було неправомірно відмовлено у скасуванні зазначеного рішення. Вказує, що в оскаржуваному рішенні міститься суперечлива, взаємовиключна інформація про неможливість визнання митної вартості за ціною договору для товарів №4, №5 та визнання митної вартості за основним методом товарів №1, №2, №3, №6, №7, №8, №9, одночасно.

Відповідач у відзиві зазначає, що практично все обґрунтування позову базується на документах, поданих разом із заявою в порядку ст. 55 МКУ, тобто тих, які не були подані митному органу на момент винесення рішення про коригування митної вартості й, відповідно, не враховувались при його прийнятті. Посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Вказує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості. Зазначає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант потребує додаткових роз`яснень будь-яких формулювань, що наведені у гр.33 рішення, він має право додатково звернутися до митного органу за відповідним роз`ясненням. Стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Така складова митної вартості як транспортні витрати, є непідтвердженою, а отже доводи митного органу стосовно ненадання декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, ненадання належних відомостей про транспортні витрати, є обґгрунтованими. Вказує, що попри те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Надана декларантом на підтвердження транспортних витрат «довідка», не є належним документом, що підтверджує вартість перевезення оцінюваних товарів. Зазначає, що рахунок-фактура (інвойс) не є належним документом для підтвердження митної вартості товару. Вказує, що вимоги по даній справі від позивача не надходило, у зв`язку із чим підстав для скерування письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана разом із направленням вимоги про надання додаткових документів не було. Якби у митного органу була наявна інформація щодо рівня вартості аналогічних чи подібних товарів, які б відповідали вимогам положень Митного кодексу України, якими визначено умови для їх застосування, то в такому випадку, митницею було б застосовано метод 2а за ціною ідентичних товарів або ж метод визначення митної вартості, 2б за ціною подібних товарів.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивачем було подано відповідачу відповідну електронну митну декларацію.

03.04.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000159/2, у якому зазначено наступні порушення:

- згідно п.1.4 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 товар виготовляється на замовлення покупця. Замовлення не подано до митного оформлення;

- згідно п.2.3 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 строк поставки кожної партії товару затверджується сторонами в специфікації. В поданій до митного оформлення специфікації від 27.12.2023 відсутні терміни поставки;

- згідно п.4.1 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 оплата повинна була бути здійснена 20% вартості товару зазначеній у специфікації мають бути сплачені до 20.09.2023. Слід зазначити, що специфікація видана 27.12.2023. 80% перед відвантаженням, банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались;

- в графі 22 CMR 250324-1 та 250324-2 відправником зазначено Ligentia Distribution Services Sp zoo, яка в жодних товаросупровідних документах не зазначена;

- транспортні документи на відрізку Shanghai-gdansk до митного оформлення не подавались;

- до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати видану ТОВ Олкіс ЛТД, проте згідно CMR перевізником виступав FOP Kromets Roman. Договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались;

- експортна декларація країни відправлення до митного оформлення не подавалась.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209120/2024/000146, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Львівської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості щодо товару №4,5 якому митну вартість товару скориговано. Таким чином, порушено вимоги ст.52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару. Митна декларація не може бути оформлена.

Позивачем разом із листом було надіслано відповідачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товару за митною декларацією.

Відповідач листом від 29.05.2024 року відмовив у скасуванні та залишив без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2024 року №UA209000/2024/000159/2.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України від 03.04.2024 року №UA209000/2024/000159/2 та відмова в задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 29.05.2024 року.

Розглядаючи спір судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Щодо неподання замовлення до митного оформлення.

Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які замовлення.

Відтак, такі твердження відповідача не беруться судом до уваги.

Щодо відсутності в поданій до митного оформлення специфікації від 27.12.2023 термінів поставки.

Як уже згадувалось, ст.53 МК України передбачає необхідність подання контролюючому органу документів, які підтверджують митну вартість імпортованого товару та її складові.

Натомість, на переконання суду, «термін поставки товару» не є необхідною складовою, що підтверджує митну вартість товару.

Іншими словами, зазначене порушення носить формальний характер та не могло вплинути на можливість перевірки відповідачем заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару.

Щодо наступного порушення (згідно п.4.1 контракту 20230904UKR-PA від 04.09.2023 оплата повинна була бути здійснена 20% вартості товару зазначеній у специфікації мають бути сплачені до 20.09.2023. Слід зазначити, що специфікація видана 27.12.2023. 80% перед відвантаженням, банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались).

Відповідно до п.4.1 контракту №20230904UKR-PA від 04.09.2023 року укладеного між позивачем (покупець) та Shanghai Eastern Yanre Fitness Equipment (продавець) оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: 20% вартості товару, зазначеній у специфікації до контракту мають бути сплачені покупцем до 20.09.2023 року, 80% вартості товару, зазначені у специфікації до контракту мають бути сплачені покупцем перед відвантаженням товару.

В матеріалах справи наявні специфікації №1 до згаданого контракту на суму 71152,35$ та №2 на суму 18256,53$.

З наведеного можна дійти висновку, що 20% вартості товару зазначено у специфікації №2, 80% - у специфікації №1.

Позивачем було оплачено вартість товару його продавцю відповідно до контракту та зазначених специфікацій, що підтверджується платіжними інструкціями №7 від 01.03.2024 року на суму 18256,53$, №3 від 31.01.2024 року на суму 71152,35$.

Відтак, оплата товару була здійснена відповідно до умов контракту.

Що стосується конкретних дат проведення цієї оплати, суд зазначає, що п.4.2 контракту №20230904UKR-PA від 04.09.2023 року передбачено, що сторони можуть передбачити інші умови оплати товару.

Як наслідок, кінцеві дати здійснення оплати товару могли бути змінені сторонами цього контракту.

При цьому, посилання відповідача на те, що вказані документи не були подані митному органу на момент винесення рішення про коригування митної вартості не беруться до уваги, оскільки митний орган не вказав позивачу, які саме документи він повинен був надати для належного митного оформлення імпортованого товару.

На переконання суду, при первинному поданні митної декларації позивач долучив до неї усі необхідні на його думку документи, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість, як згадувалось раніше, відповідач не зазначив яких конкретно документів не було додано позивачем.

Щодо зазначення в графі 22 CMR 250324-1 та 250324-2 відправником Ligentia Distribution Services Sp zoo.

Із пояснень позивача та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у згаданій графі CMR було помилково зазначено відправника Ligentia Distribution Services Sp zoo.

Натомість, всі інші документи у повній мірі підтверджують заявлені позивачем умови поставки товару та дають можливість перевірити митну вартість цього товару.

Щодо відсутності транспортних документів на відрізку Shanghai-gdansk.

Як вбачається із п.2 контракту №20230904UKR-PA від 04.09.2023 року та згаданих специфікацій №1, №2 поставка товару була здійснена на умовах FOB SHANGHAI.

Базис FOB (Free on Board) регулює договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту.

За умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець.

За загальним правилом, основним транспортним документом за цих умов поставки є коносамент.

Коносамент це товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

До матеріалів справи було долучено коносамент №EGOSHA23120319, з якого вбачається, що місцем завантаження товару є Shanghai (Китай), місцем доставки товару Gdansk (Польща).

Зазначена обставина спростовує твердження відповідача щодо відсутності документів на вказаному відрізку.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що зазначені документи не були подані митному органу на момент винесення рішення про коригування митної вартості з таких же підстав, які були зазначені раніше.

Щодо ненадання до митного оформлення договорів про транспортне перевезення з перевізником FOP Kromets Roman.

Позивач (клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «Олкіс ЛТД» (експедитор) уклали договір транспортного експедирування ТЕО №17/12/2021/1 від 17.12.2021 року.

Відповідно до підп.3.1.1 п.3.1 вказаного договору експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та/аюо нерезидентами України для виконання своїх обов`язків за цим договором.

Вказана обставина пояснює зазначення перевізником у довідці про транспортні витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Олкіс ЛТД», а у CMR - FOP Kromets Roman, оскільки відповідно до умов договору експедитор був вправі залучати до виконання своїх зобов`язань третіх осіб.

Як наслідок, позивач не міг надати митному органу договір про транспортне перевезення з перевізником FOP Kromets Roman.

Щодо неподання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення.

Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить обов`язків перелік документів, які декларант повинен надати митному органу для підтвердження митної вартості товару.

Частина третя цієї норми передбачає перелік документів, які декларант повинен надати у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Серед зазначеного переліку дійсно міститься копія митної декларації країни відправлення, на яку посилається відповідач.

Проте, зазначена норма (ч.3 ст.53 МК України) зобов`язує декларанта надати згаданий документ лише у випадку його наявності.

З пояснень позивача вбачається, що у нього відсутня будь-яка експортна декларація країни відправлення, що унеможливило подання її митному органу.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що згадане твердження відповідача не може бути покладене в основу даного рішення.

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.04.2021 року у справі №810/1822/16 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття».

У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та породили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.

При цьому, зі змісту оскаржуваного позивачем рішення не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновків, що вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни.

Щодо визначення митної вартості за методом 2 ґ.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині.

Щодо позовних вимог з приводу скасування відмови в задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару, викладеної у листі від 29.05.2024.

На переконання суду, така відмова у контексті спірних правовідносин жодним чином не впливає на права чи обов`язки позивача.

Як наслідок, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача до матеріалів справи долучено рахунок на оплату адвокатських послуг, платіжну інструкцію №1080 від 12.04.2024 року, відповідно до яких вартість наданих адвокатських послуг складає 10000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2024/000159/2 від 03.04.2024 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрессія" (адреса: м.Київ, вул.Кирилівська, 82/256; код ЄДРПОУ 43096272) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрессія" (адреса: м.Київ, вул.Кирилівська, 82/256; код ЄДРПОУ 43096272) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович