Ухвала

від 02.09.2024 по справі 460/7141/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

02 вересня 2024 року м. Рівне№460/7141/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський спецкар`єр» про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №460/7141/24, у задоволенні позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський спецкар`єр» простягненняадміністративно-господарської санкції та пені в загальній сумі 231741,42 грн, відмовлено повністю.

06.08.2024 до суду надійшла заява представника відповідача від 05.08.2024 про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи факт долучення доказів надання професійної правничої допомоги, адвокат Якубович В.П. просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, яким включити до судових витрат відповідача (ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень. Долучено копію договору про надання правничої допомоги №10/11-23/3 від 10.11.2023, копію додаткової угоди №2 від 01.03.2023, копію Акту №2 приймання передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №10/11-23/3 від 10.11.2023 та Додаткової угоди №2 від 01.03.2024, копію Звіту про надані послуги за Договором про надання правничої допомоги №10/11-23/3 від 10.11.2023 року та Додаткової угоди №2 від 01.03.2024.

В свою чергу, 06.08.2024 від Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судове рішення у справі ухвалено за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому заява про ухвалення додаткового рішення розглядається в такому ж порядку (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України щодо судових витрат передбачене для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення рішення/постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави. Розподіл судових витрат є одним із таких питань.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07.07.2023 №340/2823/21 (провадження №К/990/16360/22), з питань застосування норм статей 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, сформулював позицію щодо розподілу судових витрат та дійшов до наступних висновків.

Верховний Суд зазначив, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Наведені міркування пов`язані з тим, що процедура розгляду справи в суді касаційної інстанції має особливості, зумовлені головним чином завданнями і повноваженнями суду на цій стадії. У контексті цієї справи мовиться про те, що на стадії касаційного розгляду справи участь сторін та інших учасників справи не є обов`язкова, що дозволяє суду розглянути касаційну скаргу у порядку письмового провадження. Однак можуть виникати також ситуації, які вимагають розглянути справу в судовому засіданні (за участі сторін і третіх осіб) й в такому випадку розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Тому, з уваги на визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду касаційної інстанції і процедуру розгляду касаційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги [в суді касаційної інстанції] залишається без розгляду.

Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду касаційної скарги сторона, зокрема касатор, не заявила суду касаційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд касаційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції], як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду касаційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне касаційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вказав, що прохання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/2823/21 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн і документи, які, на думку представника позивача, їх підтверджують, останній висловив і надав суду касаційної інстанції лише 5 лютого 2023 року, після того, як цей суд ухвалив згадану постанову від 3 лютого 2023 року. До заяви додав: договір про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року; додаткову угоду від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року, за якою загальна вартість професійної правничої допомоги становить 3000,00 грн; розрахунок від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги (в якому зазначений опис виконаної роботи (вивчення постанови суду апеляційної інстанції від 17 травня 2022 року у справі №340/2823/21 і складення касаційної скарги), кількість затрачених годин (3 год.) і вартість виконаної роботи (3000,00 грн); акт приймання-передачі від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги. З наданих документів видно, що їх (крім договору про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року) не тільки надали після того, як суд касаційної інстанції завершив розгляд касаційної скарги, з якою власне пов`язані витрати на професійну правничу допомогу, але й оформили після того, як суд касаційної інстанції ухвалив постанову за тією скаргою. Зокрема звертає увагу додаткова угода від 4 лютого 2023 року щодо вартості наданої професійної правничої допомоги (яка стосувалася подання касаційної скарги) на суму 3000,00 грн і розрахунок від 4 лютого 2023 року.

Зважаючи на наведені вище мотиви, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що за описаної ситуації суд касаційної інстанції при ухваленні постанови від 3 лютого 2023 року у справі №340/2823/21 не мав підстав і, відповідно, не міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача (касатора) витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги (понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції), адже вимоги позивача, заявлені за посередництва його адвоката, про їх відшкодування основуються на обставинах, які набули об`єктивної форми після того, як суд касаційної інстанції розглянув і задовольнив його касаційну скаргу.

Іншими словами, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не заперечує того, що позивач, звернувшись із касаційною скаргою в цій справі, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Але про ці обставини касатор не повідомив суду касаційної інстанції до ухвалення постанови від 3 лютого 2023 року у справі №340/2823/21. Позаяк касатор про них своєчасно не заявив, тобто не дотримався процесуальних норм закону, то після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, суд касаційної інстанції не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ`єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна.

В силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд застосовує до спірних правовідносин наведені вище висновки Верховного Суду.

Так, щодо даної справи, судом встановлено, що адвокат Якубович В.П. подаючи відзив на позовну заяву, у прохальній частині зазначив загальне формулювання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, долучено лише ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Якубовичем В.П., а інших доказів подано не було.

По тексту відзиву було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 22000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Тобто, у прохальній частині не заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 22000,00 грн.

Суд наголошує, що зазначення узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Станом на дату розгляду даної справи судом 30.07.2024, відповідачем не подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та не долучено доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема у розмірі 22000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зауважує, що особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Тому, сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення.

Суд повторює, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Отже, суд констатує, що до ухвалення судового рішення до суду не надходило заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, відповідачем у даній справі не було заявлено про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не надано документів, які ці витрати підтверджують.

За наведеного, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню та в силу частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський спецкар`єр» про ухвалення додаткового судового рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 02 вересня 2024 року

Суддя Н.В. Друзенко