Постанова

від 13.12.2007 по справі 22/269-07-6399

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/269-07-6399

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" грудня 2007 р. Справа № 22/269-07-6399

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача –О.О. Глазов,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь”

на рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2007р.

зі справи № 22/269-07-6399

за позовом  Комунального підприємства „Ланжерон”

до Приватного підприємства „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь”

про визнання недійсним договору оренди

та за зустрічним позовом Приватного підприємства „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь”

до Комунального підприємства „Ланжерон”

про визнання договору оренди дійсним,

встановив:

КП „Ланжерон” звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним на майбутнє договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005р., укладений ним з ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь”. Позов мотивовано тим, що з моменту укладення договору оренди № 37/05/Д від 01.04.2005р. ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” не було вжито жодного заходу стосовно використання предмету оренди у відповідності з договором оренди, чим порушено ст. 203 ЦК України. Також скаржник послався на те, що вказаний договір оренди всупереч ст.ст. 793, 794 ЦК України не було нотаріально посвідчено та зареєстровано. Отже такий договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Під час розгляду господарським судом справи ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” звернулося із зустрічним позовом до                    КП „Ланжерон” про визнання договору оренди № 37/05/Д від 01.04.2005р. дійсним. Зустрічний позов мотивовано тим, що ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” намагалось здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію вказаного договору, про що свідчить лист підприємства, направлений на адресу КП „Ланжерон”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2007р. (суддя Л.О. Торчинська) позов КП „Ланжерон” задоволено, визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005р., в зустрічному позові ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” – відмовлено. Рішення мотивовано тим, що вказаний договір всупереч                 ст. 794 ЦК України нотаріально не засвідчений. Крім того суд зазначив, що починаючи з моменту укладення договору оренди відповідачем не було вжито заходів для використання предмету оренди у відповідності з пунктами 1.1, 4.2 договору (орендоване приміщення було передано орендарю під розміщення спортивно-оздоровчого клубу), що в свою чергу свідчить про те, що договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005р. при його укладанні не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Посилання відповідача на те, що на адресу позивача був направлений лист з пропозицією нотаріального посвідчення договору, суд не прийняв до уваги, оскільки поштова квитанція не свідчить про те, що у конверт було вкладено і направлено КП „Ланжерон” саме лист про необхідність нотаріального посвідчення договору оренди. Крім того, документ від юридичної особи, включаючи і повідомлення, пропозиції, листи може вважатись вчиненим юридичною особою, якщо на документі міститься підпис керівника юридичної особи скріплений печаткою юридичної особи. На зазначеному листі міститься лише підпис, не скріплений печаткою підприємства.

ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь”, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, зустрічний позов задовольнити, в задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи і перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно договору № 37/05/Д від 01.04.2005р. КП „Ланжерон” передало       ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” у строкове платне користування розташоване на земельній ділянці загальною площею 800,0кв.м. на території пляжу Ланжерон в м. Одесі нежиле приміщення-сарай (інвентарний № Я-32), площею 26,5кв.м. і вартістю, згідно експертної оцінки на момент складання цього договору, 7510,00грн. під розміщення об'єкту місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу).

Частиною 4 статті 203 ЦК України передбачено що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частиною 2 ст. 793 ЦК України, в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 ЦК України, в тій же редакції, встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

З наявного у справі договору оренди № 37/05/Д від 01.04.2005р. вбачається, що він нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в державному реєстрі правочинів, незважаючи на те, що був укладений до 31.03.2054р., тобто на 50 років.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” в обґрунтування своєї зустрічної позовної заяви про визнання договору оренди № 37/05/Д                    від 01.04.2005р. дійсним посилалося на те, що підприємством у 2005 році направлялися листи на адресу КП „Ланжерон” з пропозицією здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію вказаного договору, і в підтвердження цього надало незасвідчені копії листа від 16.06.2005р. та квитанції поштового відділення № 119 від 16.06.2005р.(а.с. 27).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Надані на вимогу апеляційної інстанції скаржником в судове засідання копія листа від 16.06.2005р. і поштова квитанція № 119 від 16.06.2005р. співпадають з копіями цих доказів, наданих в суд першої інстанції, і яким суд дав оцінку. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду і зазначає, що копія листа не містить вихідного номеру, на ній відсутня печатка підприємства, а поштова квитанція не свідчить про те, що у конверт було вкладено саме цей лист з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору оренди. Представник скаржника в судовому засіданні повідомив, що на ПП „Мале торгово-виробниче об'єднання „Світязь” журнал вхідної та вихідної кореспонденції не ведеться, тому спірний лист направлявся без реєстрації, а також зазначив, що інших пропозицій про нотаріальне посвідчення договору позивачу не направлялось.

Разом з тим, із акту Управління екологічної безпеки Одеської міської ради від 22.01.2007р. про проведення перевірки виконання природоохоронного законодавства КП „Ланжерон” вбачається, що бетонна споруда (інвентарний   № Я-32) знаходиться в незадовільному стані, в середині споруди знаходиться велика кількість побутового сміття, територія, яка прилягає до споруди, також засмічена побутовим сміттям. Вказане свідчить, що ПП „Мале торгово-виробниче підприємство „Світязь” не виконує обов'язків орендаря, зазначених в п. 4.2. договору, а саме: не використовує приміщення згідно п. 1.1 договору; не забезпечує збереження орендованого приміщення; не проводить ні капітального, ні поточного ремонту приміщення; не запобігає його пошкодженню і псуванню; не утримує орендоване приміщення у чистоті і технічно виправному стані, не забезпечує санітарний, екологічно чистий стан, не прибирає та не упорядковує прилеглу територію тощо.

Враховуючи викладене, суд правомірно задовольнив первісний позов і визнав договір оренди № 37/05/Д від 01.04.2005р. недійсним на підставі ст. 220 ЦК України та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2007р. у справі № 22/269-07-6399 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

Суддя                                                                                          В.Б. Туренко