Постанова

від 22.08.2024 по справі 160/26617/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26617/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

за участю секретаря судового засідання Беседа Г. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 в адміністративній справі №160/26617/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року в адміністративній справі №0870/923/12 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 26 840 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що згідно пункту 286.2 статті 286 ПКУ при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею платником подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно витягу від 26.07.2018 року № 10/260718/03-07 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з урахуванням індексації, передбаченої статтею 289 ПКУ, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Маршала - Малиновського, буд. 2, площею 3,7753 га станом на 01.01.2016 року складає 192 326 927,97 грн. Відповідно рішень Дніпровської міської ради встановлено розмір ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 3%, а отже, річна сума орендної плати за землю за наведену земельну ділянку за 2016 рік повинна складати - 5 769 807,84 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 року складає 203 867 034,72 грн. Відповідно рішеннями Дніпровської міської ради встановлено розмір ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 3%, а отже, річна сума орендної плати за землю за наведену земельну ділянку за 10 місяців 2018 року повинна складати - 5 096 675,90 грн. Позивачем задекларовано орендну плату за земельну ділянку за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року на суму 1 019 332,70 грн., а отже встановлено заниження орендної плати на суму 4 077 343,2 грн. Враховуючи вищевикладене, позивачем порушено норми Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження задекларованих показників плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, 2017 рік та січень-жовтень 2018 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відзив мотивовано тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року у справі № 160/65/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України №7137-п від 12 грудня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно-інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ». За практикою Верховного Суду, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. За таких обставин, наявність визнаного протиправним та скасованого наказу, на підставі якого було проведено перевірку, яка стала підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, є достатньою підставою для визнання для визнання протиправним та скасування такого повідомлення-рішення.

Крім того, відповідачем та Державною фіскальною службою України не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду докази своєчасного надсилання рішення про результати розгляду скарги та рішення керівника (його заступник або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строку розгляду скарги платника податків. За викладених обставин, на переконання позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня, а відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасованим.

Дніпровська міська рада надала пояснення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду першої інстанції необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що згідно витягу від 26.07.2018 року № 10/260718/03-07 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з урахуванням індексації, передбаченої статтею 289 ПКУ, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Маршала - Малиновського, буд. 2, площею 3,7753 га станом на 01.01.2016 року складає 192 326 927,97 грн. Відповідно рішень Дніпровської міської ради встановлено розмір ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 3%, а отже, річна сума орендної плати за землю за наведену земельну ділянку за 2016 рік повинна складати - 5 769 807,84 грн. Перевіркою встановлено, що товариством задекларовано орендну плату за земельну ділянку за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року на суму 1 019 332,7 грн, отже встановлено заниження орендної плати на суму 4 077 343,2 грн.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиці, представник контролюючого органу підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, а представник позивача зазначив про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест», код ЄДРПОУ 32058512, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.06.2002 року, про що здійснено запис № 12241200000008243.

18.06.2010 року між Дніпровською міською радою та ТОВ «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» був укладений договір оренди землі.

Предметом договору є передача в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: по вул. Маршала Малиновського, буд. 2 (Амур - Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:022:0057.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність), загальна площа - 3,7753 га., строк дії договору 49 років.

Згідно пункту 4.1. вказаного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

На підставі наказу про призначення перевірки від 12.12.2018 року №7137-п та повідомлення про перевірку № 13631 від 12.12.2018 року, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача на підставі укладеного договору оренди землі площею 3,7753 (кадастровий номер 1210100000:01:022:0057) за період з 01.01.2016 року по 31.10.2018 року.

За результатом перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 21.01.2019 року складено акт №2065/04-36-14-04/32058512, яким зроблено висновок про порушення пунктів 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 286.1 підпункту 286.2. статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Амур - Нижньодніпровського району, за період з 01.01.2016року по 31.10.2018 року на суму 13 586 001, 25 грн. в тому числі за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на суму 4 615 846, 27 грн., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 4 892 811, 78 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року на суму 4 077 343, 20 грн. та прийнято податкове повідомлення рішенні від 18.02.2019 року № 0004431404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями на 13 586 001,25 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями на 3396500,31 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням № 0004431404 від 18.02.2019 року, позивачем 04.03.2019 року подано скаргу до ДФС України, яка була отримана ДФС України 11.03.2019 року.

07.05.2019 року ДФС України прийнято рішення № 20948/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення рішення № 0004431404 від 18.02.2019 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року у справі № 160/65/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України № 7137-П від 12 грудня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно - інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32058512).

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 року та Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі № 160/65/19 у відкритті апеляційного та касаційного провадження відповідачу було відмолено, у зв`язку з чим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 160/65/19 набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Позивач, вважаючи протиправним податкове повідомлення рішення № 0004431404 від 18.02.2019 року звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи-державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктами 79.1, 79.2 статті 75 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі наказу та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки .

Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Отже, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду визнання в судовому порядку протиправним наказу, яким призначено перевірку платника податків, зумовлює й противність прийнятих на підставі цього наказу індивідуальних актів.

Вказаний висновок узгожується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 804/9172/16.

Водночас, колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 та у постанові Верховного Суду від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, предметом спору в яких було оскарження наказу про проведення перевірки.

Проте у цій справі, предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, сформованого за результатом перевірки, наказ про проведення якої вже скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

Враховуючи відмінність предметів спору у справі № 160/26617/23 та у справах № 816/228/17 і № 21-425а14, вказана практика Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як вже було зазначено вище, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року у справі № 160/65/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України № 7137-п від 12 грудня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно - інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32058512).

Отже, враховуючи визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, протиправним та таким, що підлягає скасуванню є і податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідком проведення такої перевірки.

Крім того, колегія суддів враховує порушення, допущене контролюючим органом щодо порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України (в редакції, чинній на момент оформлення результатів податкової перевірки) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно із пунктом 56.3. статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.8 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на момент оформлення результатів податкової перевірки) контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (пункт 56.9 статті 56 ПК України).

Відповідно до абзацу другого пункту 56.9 статті 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (абзац третій пункту 56.9 статті 56 ПК України).

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (пункт 56.16 статті 56 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 04.03.2019 року ТОВ «Інвестиційно - інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» подано до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, яка була отримана Державною фіскальною службою України 11.03.2019 року.

За змістом статті 56 Податкового кодексу України, остання дата прийняття рішення за результатом поданої позивачем скарги припадає на 31.03.2019 року.

14.09.2023 року позивач звернувся до Державної податкової служби України з адвокатським запитом № 101281 щодо надання інформації та документів про направлення рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2019 року № 20948/6/99-99-11-06-01-25 та рішення від 29.03.2019 року № 14904/6/99-99-11-06-01-25 на адресу позивача.

Проте, жодних доказів прийняття рішення за результатом поданої позивачем скарги відповідачем не надано, на запити позивача та на ухвалу про витребування судом таких доказів, відомостей з цього питання ні позивачу ні суду не надано.

Юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 640/6448/19.

За викладених обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що не направлення впродовж визначених ПКУ строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Стосовно виявлених під час проведення перевірки порушень, то суд апеляційної інстанції вважає за встановлених обставин щодо протиправності наказу про призначення перевірки, за результатами якої податковим органом сформовано відповідні висновки щодо заниження орендної плати, необхідність встановлення обставин порушення відсутня, з огляду на сталу практику Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

Будь-яких аргументів з наведених обставин апеляційна скарга не містить.

Незважаючи на аналіз обставин по суті виявлених порушень, загальний висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є законними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Апелянтом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заяву, були предметом розгляду судом першої інстанцій та спростовані ним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 в адміністративній справі №160/26617/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 в адміністративній справі №160/26617/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак