Рішення

від 02.09.2024 по справі 760/28759/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/28759/20

2/760/9102/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Макарівський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Відділ освіти Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання рішень державного виконавця незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить:

- визнати вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І., виконавчий напис за реєстровим №910 від 11.09.2020 про безспірне стягнення з позивача заборгованості у сумі 84170,38 грн на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі кредитного договору №50097342420 від 12.03.2015 таким, що не підлягає виконанню;

- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 12.10.2020 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 незаконною та скасувати її;

- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 12.10.2020 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 незаконною та скасувати її;

- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 12.10.2020 про стягнення основної винагороди приватного виконавця в розмірі 8417,03 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2 незаконною та скасувати її;

- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 12.10.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_2 незаконною та скасувати її;

- стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача судові витрати: судовий збір 840,80 грн та витрати пов`язані з оплатою гонорару адвокату.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що виконавчий напис є незаконним та необґрунтованим, оскільки відсутні правові та фактичні підстави для вчинення виконавчого напису, через те, що отриманий споживчий кредит за кредитним договором №50097342420 від 12.03.2015 нею повністю вплачено та жодної заборгованості не має.

Також позивач вказала, що відповідач не надав приватному нотаріусу документи, що підтверджують безспірність її заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Крім того, позивач зауважила, що нотаріусом не перевірено обставини направлення відповідачем та отримання нею письмової вимоги про усунення порушень.

Крім того, зазначала, що оскільки оспорюваний вчинений виконавчий напис нотаріусом є незаконним, тому усі здійснені приватним виконавцем дії з його примусового виконання у виконавчому провадженні НОМЕР_2 також є незаконними і підлягають скасуванню.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Макарівський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Відділ освіти Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання рішень державного виконавця незаконними - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.01.2021відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Макарівський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Відділ освіти Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання рішень державного виконавця незаконними.

11.05.2021 від представника відповідача через канцелярію подано відзив, відповідно до якого остання просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що для виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи, відповідно до вимог чинного законодавства.

Від третіх осіб заяви по суті позову не надходили.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. видано виконавчий напис №910.

12.10.2020 приватним виконавцем Чучковим М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 11.09.2020 №920 про стягнення з боржника, якою є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 84170,38 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідачем та третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. не надано суду жодного підтвердження щодо того, на підставі яких наданих ТОВ «Вердикт Капітал» приватному нотаріусу документів, було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Також, Верховний Суд України у справі № 310/9293/15-ц від 23 січня 2018 року дійшов правового висновку, що умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Що стосується вимог позивача про визнання постанов приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 12.10.2020 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 незаконними та їх скасування, то суд вважає, що позов в цій частині не підлягє задоволенню, враховуючи наведене.

Частина 1 ст. 448 ЦПК України передбачає, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи положення статті 447 ЦПК суб`єктом оскарження може бути приватний виконавець який згідно ч.1 ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є особою уповноваженою державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

Оскарження дій, бездіяльності, рішень суб`єкта владних повноважень здійснюється в порядку КАС України.

З матеріалів доданих до заяви, вбачається, що оспорювані виконавчі документи видано не судом, на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису №910 виданого 11.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І., який відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, вважаю, що позивачу слід відмовити у позові в частині оскарження дій приватного виконавця по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса, оскільки заявник вправі заявити такі вимоги в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом тим, стороною позивача не надано суду жодних підтверджень щодо конкретної суми фактичного понесення витрат, пов`язаних з правовою допомогою та сплатою адвокату Дряпачку С.І. будь-якої суми в якості наданої правової допомоги.

Отже, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правничу допомогу без надання доказів щодо визначеного розміру їх дійсного понесення немає.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню лише понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 ЦК України, ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355, 447, 448 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Макарівський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Відділ освіти Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання рішень державного виконавця незаконними, визнання рішень державного виконавця незаконними - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, від 11.09.2020 та зареєстрований у реєстрі за №910, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко