Постанова

від 02.09.2024 по справі 904/666/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/666/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 (суддя Рудь І.А.)

у справі № 904/666/24

за первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", смт Слобожанське, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

про розірвання договору купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 та стягнення авансового платежу у сумі 2 866 807 грн 68 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", смт Слобожанське, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

про визнання зобов`язання виконаним у повному обсязі та стягнення заборгованості у сумі 4 322 671 грн 42 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 12.02.2024 № 0000606/4659-24, в якому просить:

- розірвати договір купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 укладеного між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" та Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" невикористану суму авансу за договором купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 у розмірі 2 866 807 грн 68 коп.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.03.2024.

05.03.2024 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", в якій останній просить суд:

- визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора- навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" належним чином виконаним у повному обсязі;

- стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" заборгованість у сумі 4 322 671 грн 42 коп., з яких: 3 726 217 грн 92 коп. - основний борг, 372 621 грн 79 коп. - пеня, 223 831 грн 71 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" для спільного розгляду з первісним позовом.

07.03.2024 через систему "Електронний суд" від Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до якої останнє просить суд: визнати право власності на каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 (об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 21-841Х0003 від 29.12.2021) за Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 повернуто позовну заяву Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" і додані до неї документи без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/666/24 як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для подальшого розгляду.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що позовна вимога, що була викладена в позовній заяві апелянта, мала безпосереднє відношення до предмету спору, а саме: 1) грошові кошти, належать апелянту, а не сторонам справи, і є предметом спору; майно, яке було придбано за кошти апелянта (за спірним договором, що є предметом спору). Суд першої інстанції не врахував, що апелянт надав вичерпні докази того, що Позивач (за первісним позовом) сплатив Відповідачу (за первісним позовом) кошти, які належать виключно Апелянту, а Відповідач за первісним позовом чомусь ці кошти повертати не збирається. На підтвердження даних обставин Апелянт надав суду копію листа Позивача за первісним позовом № 0000608/37449-23 від 29.11.2023р., де Позивач (за первісним позовом) пояснив, що кошти, які надійшли від Апелянта, Позивач (за первісним позовом) перерахував Відповідачу (за первісним позовом) в якості авансу за майно, яке в подальшому Позивач (за первісним позовом) збирався передати Апелянту в лізинг. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірний договір, в якому Апелянт є стороною і має назву «Лізингоотримувач», був укладений між Позивачем (за первісним позовом), Відповідачем (за первісним позовом) та Апелянтом саме на виконання умов Договору фінансового лізингу - за яким, згідно листа Позивача (за первісним позовом) № 0000608/37449-23 від 29.11.2023р., грошові кошти Апелянта перейшли до Позивача (за первісним позовом), а потім до Відповідача (за первісним позовом). Тому Апелянт заявив вимогу про визнання власності на майно, яке саме за спірним договором, який є предметом спору, було придбане за кошти Апелянта.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/666/24 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зазначає, що апелянт стверджує, що АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (відповідач за зустрічним позовом) не виконувало приписи п.1.1 Договору фінансового лізингу № 921-84LL0003 від 29.12.2021, за яким останнє зобов`язувалося набути об`єкт фінансового лізингу у свою власність, тому що розраховувалося коштами, які належать не відповідачу за зустрічним позовом, а третій особі з самостійними вимогами. Тобто, з самого початку виконання зобов`язань за договором, каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 не є власністю відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим вбачаються підстави для визнання права власності на спірне майно за третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом. Разом з тим Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» звернулося з зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в якому просило суд визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» за Договором купівлі-продажу №075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора-навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» належним чином виконаним у повному обсязі; стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» заборгованість у сумі 4 322 671 грн. 42 коп., з яких: 3 726 217 грн. 92 коп. - основний борг, 372 621 грн. 79 коп. - пеня, 223 831 грн. 71 коп. - 3% річних. В свою чергу, ККП «Маріупольавтодор» звернулося до господарського cуду як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі №904/666/24 та просить суд визнати право власності на Каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 (Майно 1 за умовами Договору купівлі-продажу №075- 00/7/291221 від 29.12.2021) за Комунальним комерційним підприємством «Маріупольавтодор». Таким чином, зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та позовна заява ККП «Маріупольавтодор» мають різний предмет та підставу звернення до господарського суду. Ознакою зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом, а ознакою позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, є його ідентичність із первісним або зустрічним позовом (наявність єдиного предмету спору). На відповідне звернув увагу і Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваній ухвалі. Позов ККП «Маріупольавтодор», поданий у межах справи №904/666/24, має самостійний предмет спору, оскільки стосується права власності на Каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26. Натомість предметом спору між Позивачем і Відповідачем по справі №904/666/24 є виконання вимог щодо поставки за договором Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора-навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням), а отже в даному випадку Третя особа із самостійними вимогами не переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь та не протиставляє себе ні Відповідачу, ні Позивачу.

Апелянтом надано відповідь на відзив, згідно якого пояснює, що ТОВ «Торговий дім «Альфатех» абсолютно не зацікавлене у визнанні права власності на зазначене майно, та не збирається повертати кошти, отримані від Акціонерного товариства «Державний експортно- імпортний банк України», як це йдеться з його зустрічної позовної заяви. Позовні вимоги, які були викладені у позові ККП «МАРІУПОЛЬАВТОДОР», пов`язані з предметом спору. Окрім того апелянт не може довести у інший спосіб факт порушення його прав та зловживань ТОВ «Торговий дім «Альфатех» у використанні державної дороги, яка наразі знаходиться у останнього, як не шляхом визнання права власності на майно, яке вже і так було придбано апелянтом виключно за вищезазначені кошти державної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема частиною 2 статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 12.02.2024 № 0000606/4659-24, в якому просило суд розірвати договір купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Альфатех" та Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Альфатех" невикористану суму авансу за договором купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 у розмірі 2 866 807 грн 68 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України та перебуванням лізингоодержувача на тимчасово окупованій території, відсутня можливість здійснити поставку майна на склад лізингоодержувача. Вказане свідчить про істотні зміни обставин, що є підставою для розірвання спірного договору та повернення авансового платежу.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.03.2024.

05.03.2024 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", в якій останній просить суд визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора-навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" належним чином виконаним у повному обсязі; стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" заборгованість у сумі 4 322 671 грн 42 коп., з яких: 3 726 217 грн 92 коп. - основний борг, 372 621 грн 79 коп. - пеня, 223 831 грн 71 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" для спільного розгляду з первісним позовом.

Від Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до якої останнє просить суд: визнати право власності на каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 (об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 21-841Х0003 від 29.12.2021) за Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор".

Звертаючись з даним позовом Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор" вказує про те, що Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (відповідач за зустрічним позовом) не виконувало приписи п. 1.1 договору фінансового лізингу № 921-84LL0003 від 29.12.2021, за яким останнє зобов`язувалося набути об`єкт фінансового лізингу у свою власність, тому що розраховувалося коштами, які належать не відповідачу за зустрічним позовом, а третій особі з самостійними вимогами. Тобто, з самого початку виконання зобов`язань за договором, каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 не є власністю відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим вбачаються підстави для визнання права власності на спірне майно за третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2024 вищезазначену позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" повернуто заявникові.

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор" звертається з даним позовом саме в межах зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання зобов`язання виконаним у повному обсязі та стягнення заборгованості у сумі 4 322 671 грн 42 коп. Проте Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор" не заявляє вимог щодо предмета спору, визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (позивач за зустрічним позовом). Таким чином позовна заява третьої особи безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем (за зустрічним позовом) і відповідачем (за зустрічним позовом) у даній справі. Відповідно, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем (за зустрічним позовом) і відповідачем (за зустрічним позовом), та не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.

Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Отже треті особи з самостійними вимогами щодо предмету спору це суб`єкти спірних правовідносин, які вступають в судовий процес із метою захисту своїх суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів та користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 13.06.2018 у справі № 905/120/15, від 12.06.2019 у справі 916/542/18, від 18.08.2020 у справі № 916/1094/18 зазначав, що в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Предмет позову кореспондує зі способами захисту цивільних прав та інтересів, які, зокрема, визначені статтею 16 Цивільного кодексу України. Самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що перебуває поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, яка має бути заявлена через подання самостійного позову. Тобто обов`язкова умова спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - є єдиний предмет спору.

В постанові від 05.04.2024 у cправі № 910/10699/21 Верховний Суд зазначив, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Разом з тим самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує / частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Окрім того у постановах Верховного Суду неодноразово зазначалося, що аналіз ч. 1 ст. 49 ГПК України дає підстави дійти висновку, що для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, має бути дотримано декілька критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі № 911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 16/3245/17, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що перебуває поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні положень наведеної статті.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно зазначено господарським судом Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор" позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору подано в межах зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора-навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" належним чином виконаним у повному обсязі та стягнення заборгованості у сумі 4 322 671 грн 42 коп.

Разом з тим згідно позову третьої особи з самостійними вимогами Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор" просить суд визнати право власності на каток дорожній вібраційний ВОВСАТ АТR 26 (об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 21-841Х0003 від 29.12.2021) за Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор".

Отже предмет спору за зустрічною позовною заявою у даній справі та предмет спору, визначений у позові третьої особи, є різними, при цьому Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор" фактично заявляє вимоги не на предмет спору, а заявляє інші позовні вимоги.

Таким чином господарським судом було прийнято обґрунтований висновок, що позовна заява Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" підлягає поверненню без розгляду, у зв`язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали господарського суду у даній справі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/666/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/666/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне комерційне підприємство "Маріупольавтодор".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.І.Іванов

Суддя А.Є. Чередко