Вирок

від 30.08.2024 по справі 521/4462/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/4462/24

Провадження № 1-кп/521/1383/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

у присутності обвинуваченого - ОСОБА_4

законного представника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР 04.01.2024 за № 1202416347000023, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Андрійчикове, Вознесенського району, Миколаївської області, громадянина України, із базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-29.11.2023 Київським районним судом м. Одеси за ст.184 ч.4 КК України до 5 ( п`яти ) років позбавлення волі, на підставі ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік;

- 05.12.2023 року Приморським районним судом міста Одеси за ст.185 ч.4 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком Приморського районного суду міста Одеси від05.12.2023 року, більш суворим покаранням призначеним за вироком Київського районного суду міста Одеси від 29.11.2023 року та яким його засуджено до позбавлення волі строком на 5( п`ять) років та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 2 (два) роки;

- 06.03.2024 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки. Відповідно до ч.4 ст.70 покарання призначене вироком Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2023 року виконувати самостійно;

-07.03.2024 року Київським районним судом міста Одеси від 07.03.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2023 року та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років 1 (один) місяць.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, 21.12.2023, приблизно о 22 годині 30 хвилин діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прибув на АДРЕСА_3 , де обрав предметом свого злочинного посягання чуже майно, яке знаходилося у приміщенні магазину «Продукти «СЕМЕРОЧКА-У», розташованого по АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в умовах воєнного стану, переслідуючи прямий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення права власності іншої особи, не маючи на те законних підстав, незаконно, шляхом віджиму металопластикової кватирки за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування предмету, проник до приміщення магазину «Продукти «СЕМЕРОЧКА-У»», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який є іншим приміщенням, де діючи таємно від оточуючих, розпочав пошук цінного майна, в результаті яких у приміщенні магазину зайшов до кабінету адміністратора магазина, в якому він виявив сейф. Перебуваючи у вказаному кабінеті неповнолітній ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що у замку виявленого сейфу знаходились ключі, якими він відчинив дверцята вказаного сейфу, тим самим проник до сховища, звідки повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 9200 гривень, які належать ТОВ «СЕМЕРОЧКА-У».

В подальшому, неповнолітній ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «СЕМЕРОЧКА-У» майнову шкоду на суму 9200 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, погодився з обвинувальним актом та додатково розповів, що зараз йому сімнадцять років, він мешкає разом з мамою у м. Одесі, вчився у середній школі №46 міста Одеси, яку закінчив у 2023 році. Обвинувачений розповів суду, що почав вчиняти крадіжки чужого майна у 2023 році, після закінчення школи, чому так сталося пояснити не взмозі. ОСОБА_4 підтвердив суду, що дійсно 21 грудня 2023 року приблизно об 22 годині 30 хвилин знаходився на АДРЕСА_3 , там де розташований магазин «Продукти «СЕМЕРОЧКА-У». Він прогулювався по вулиці та побачив, що в магазині не повністю закриті металеві ролети. В нього при собі був ключ, за допомогою якого він віджав металопластикову кватирку та заліз у приміщення магазину. Він ходив по магазину, шукав щоб вкрасти, зайшов у якісь кабінет, побачив відчинений сейф, в сейфі знаходилися грошові кошти. Гроші забрав собі не рахуючи, з магазину втік. Після того як вкрав гроші, він їх перерахував, там було 9200 гривень. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень, вибачився перед мамою.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого до судового засідання не з`явився, до суду надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, скарг матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки останній відшкодував завдані збитки.

Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів та залучення експертів й витрат на їх проведення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, визнанням своєї вини. Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому епізоду крадіжки. Даючи оцінку вказаним зізнанням обвинуваченого, суд вважає, що воно дано без будь-якого примусу та свідомо. Підстав вважати, що обвинувачений обмовляє себе, або дає зізнавальні покази вимушено не має.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення та сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого (вину визнав повністю), особу ОСОБА_4 , а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи неповнолітній ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення виявляв поведінковий розлад за ступенем свого впливу на його вольові та критичні функції, що не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відповідно до висновку цієї ж експертизи, ОСОБА_4 на теперішній час виявляє клінічні ознаки «Несоціалізованого розладу поведінки»( що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F91.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). За своїм психічним станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вивченням даних щодо особи ОСОБА_4 , судом встановлено, що обвинувачений раніше вже засуджувався за скоєння кримінальних правопорушень, після попередніх судимостей не став на шлях виправлення, порушував вимоги звільнення від відбування покарання з випробуванням, і знову вчинив кримінальні правопорушення проти власності в період невідбутого покарання за попередніми вироками; не навчається і не працює, є неповнолітнім, мешкає разом з матір`ю, яка відшкодувала в повному обсязі майнову шкоду представнику ТОВ СЕМЕРОЧКА-У».

Суд також враховує позицію представника потерпілого, якому було повернуто викрадене і який при призначенні покарання послався на думку суду.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

У п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 року №5 зазначено, що при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК обставин суди відповідно до ч.1 ст.103 КК мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.

У п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Пропрактику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 року №5 зазначено, що позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам, яким на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м`якого покарання не сприятиме виправленню засудженого. Висновок суду про необхідність застосування до неповнолітнього позбавлення волі, якщо санкцією статті, за якою він засуджується, передбачені й інші види покарань, повинен бути мотивованим у вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирок повинен також відповідати загальним засадам кримінального провадження, одне з яких верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс /Steven Willcox/ та Скотт Херфорд /Scott Hurford/ проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

У даному випадку при призначені покарання ОСОБА_4 суд враховує практику Європейського суду з прав людини. При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, він має не зняті та непогашені судимість, не вчиться та не працює, проживає з матір`ю, яка відшкодувала майнову шкоду представнику юридичної особи - «Продукти «СЕМЕРОЧКА-У». Таким чином особистість обвинуваченого свідчить про необхідність призначення йому покарання за ч. 4 ст.185 КК України у вигляді реального позбавлення волі, оскільки судом не встановлено підстав для застосування ст. 75 КК України.

Мета покарання це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Таким чином вчинений злочин обвинуваченим ОСОБА_4 є дійсно суспільно небезпечним, оскільки посягає на право власності особи. Однак неповнолітній вік обвинуваченого, а також, його щире розкаяння, свідчать про можливість призначення мінімального покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України. Тобто суд, враховуючи викладені обставини які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 ( п`ять) років.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після вироку, але повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до наданих суду документів обвинуваченого ОСОБА_4 засуджено:

29.11.2023 Київським районним судом м. Одеси за ст.184 ч.4 КК України до 5 ( п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік;

- 05.12.2023 року Приморським районним судом міста Одеси за ст.185 ч.4 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком Приморського районного суду міста Одеси від05.12.2023 року, більш суворим покаранням призначеним за вироком Київського районного суду міста Одеси від 29.11.2023 року та яким його засуджено до позбавлення волі строком на 5( п`ять) років та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 2 (два) роки;

- 06.03.2024 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки. Відповідно до ч.4 ст.70 покарання призначене вироком Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2023 року виконувати самостійно;

-07.03.2024 року Київським районним судом міста Одеси за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2023 року та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років та один місяць.

Проаналізувавши вищенаведені вироки, суд прийшов до висновку про необхідність призначення остаточного покарання обвинуваченому застосувавши положення ч.1,4 ст.70 КК України, призначивши йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, із урахуванням виду та розміру покарання призначеного вироком Комінтернівського районного суду міста Одеси від 06.03.2024 року та вироком Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами передбаченими у частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до попереднього вироку. В цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами ст.72 КК України.

З врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дане правопорушення до винесення вироку Комінтернівським районним судом міста Одеси від 06.03.2024 року та вироку Київським районним судом міста Одеси від 07.03.2024 року суд призначає йому покарання за сукупністю злочинів за правилами ч.1, 4 ст.70 КК України.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не находить.

Міру запобіжного заходу у зв`язку з відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 374, 381-382 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 2 ( два) місяця.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Комінтернівського районного суду міста Одеси від 06.03.2024 року, яким його засуджено до позбавлення волі на строк 3 ( три) роки та вироком Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2024 року, яким його засуджено до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 1( один) місяць, більш суворим покаранням призначеним за цим вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2024 року у виді 5-ти (п`яти ) років 2 х (двох) місяців позбавлення волі, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 2 ( два) місяця.

Зарахувати до строку покарання строк частково відбутого покарання за вироками Комінтернівського районного суду міста Одеси від 06.03.2024 року та Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2024, а саме з 15.01.2024 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , судові витрати пов`язані з проведенням експертиз у загальному розмірі 5300 ( п`ять тисяч триста) гривень 96 копійок.

Речові докази: DVD-R диск із відеозаписом з магазину «Продукти ТОВ СЕМЕРОЧКАУ» по вул.Б.Хмельницького,18 в м. Одесі долучений до матеріалів кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, законному представнику обвинуваченого, прокурору та адвокату.

Суддя ОСОБА_1