Рішення

від 03.09.2024 по справі 212/7682/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7682/24

2/212/3425/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - ЧАЙКІНА І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Заборський Олександр Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 30.07.2024 року йому первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом 10.06.2026. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. внаслідок отримання професійного захворювання Позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується, відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 рази на добу які посилюються при фізичному навантаженні, приступоподібний кашель з відділенням невеликої кількості слизового в`язкого харкотиння, рідше сухий кашель, біль у грудях та меж лопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, головний біль, запаморочення, біль та обмеження рухів в плечових суглобах, Задишка за шкалою ММРД два бали; ТОХ -14 балів. Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який Він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту його життя. Через хворобу Позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, та його дітям, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані, в тому числі Він не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Життя Позивача змінилося назавжди, повна реабілітація неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності, постійно лікуватись, спричиняє йому моральні страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 480 000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача та покласти судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача адвокат Заклецький В.В. скористався правом подання відзиву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Звернув увагу суду, що робота на гірничодобудовному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. Підприємство відповідача не приховувало важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, при укладанні трудового договору був повідомлений про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі їх наслідки впливу на здоров`я. Факт втрати позивачем професійної працездатності не призводить до відшкодування моральної шкоди, оскільки він погашається відшкодуванням втраченого заробітку або відповідної її частини, відшкодуванням позивачу витрат на медичну та соціальну допомогу, виплати одноразової допомоги, яка забезпечує фінансову можливість для соціальної реабілітації. Причиною виникнення у позивача професійного захворювання є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту, не зважаючи на забезпечення ними в повному обсязі. Крім того, позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства, при цьому позивач свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров`ю. Не доведено позивачем і факт перенесення ним моральних страждань, довідка МСЕК надана позивачем лише встановлює ступень втрати працездатності. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості, вказана сума не аргументована доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод проголошено: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством ПрАТ «СУХА БАЛКА». Звільнений з підприємства 14.08.2023 року за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.29-34).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.05.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме; Важкість праці: робоча поза незручна 45 % тривалості зміни при допустимій до 25%, вимушена -30% тривалості зміни при допустимій 10%, нахил тулуба -153 при 51- 100 кількість разів за зміну, згідно з Державними санітарним нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 р. № 248. - Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1,65-1,75 рази згідно з «Гігієничними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 року № 1596 і складала 4,92 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж стажу роботи в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо (а.с. 21-24).

Відповідно до Висновку МСЕК від 30.07.2024 року серії 12 ААА №130125, серії 12 ААГ № 573766 позивачу первинно встановлена 3 (третя) група інвалідності (причина інвалідності профзахворювання), та втрата професійної працездатності в розмірі 60% (шістдесят)-(35% радикулопатія, 25% ХОЗЛ) з наступним переоглядом 10.06.2026 року. (а.с. 18).

Згідно наданих до суду виписки стаціонарного хворого ОСОБА_1 періодично проходить лікування в медичних закладах (а.с. 8-17).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені?ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України?встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті?43, частина 1 статті?46 Конституції України?передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до?статті 153 КЗпП України?забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.?

Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України?передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпПУкраїни відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України?їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював тривалий час в шкідливих умовах праці на підприємстві ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення?моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивачки, незворотності змін її здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивачки, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60 %, встановленням третьої групи інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням з 25.03.2024 року, з наступним переоглядом 10.06.2026 року, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів біля семи років, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 210000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2100гривень.

Ст. 59 Конституції України?закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою?Конституцією України?можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини?рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини?рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009)

За правилами?ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правничої допомоги та на представлення інтересів від 30.07.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Забоським Олександром Валентиновичем (а.с.19-20), розрахунок витрат на правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги та на представлення інтересів від 31.07.2024 року: консультація 2 години вартість години 500 грн. 1000 гривень, попереднє опрацювання законодавчої бази 3 години вартість години 500 грн. - 1500 гривень, підготовка правової позиції 3 години вартість години 500 грн. - 1500 гривень, складання позовної заяви з урахуванням позицій Верховного Суду 4 години вартість години 500 грн. 2000 гривень, судове представництво 2 години - вартість години 1000 грн. - 2000 гривень, тобто на загальну суму 8?000 гривень (а.с. 25), акт прийму передачі наданих послуг від 31.07.2024 року на загальну суму 8?000 гривень (а.с. 25 зворотній); прибутковий касовий ордер про оплату ОСОБА_1 8?000 гривень адвокату Заборському О.В. на підставі договору від 30.07.2024 року (а.с. 26).

У зв`язку з тим, що судом постановлено ухвалу про розгляд справи без виклику учасників справи адвокатом Заборським О.В. не здійснювалося судове представництво в суді протягом 2 годин - вартість години якого складає 1000 грн. на загальну суму 2000 гривень, отже задоволенню не підлягають.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У той же час, надані послуги, щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається судом, а тому згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку. Суд критично оцінює час, витрачений адвокатом на попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, оскільки: у позовній заяві немає посилань на судові рішення, що не може свідчити про надання даних послуг клієнту. Таким чином, дані послуги задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» - відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь держави судовий збір у розмірі 2100 гривень.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА» місцезнаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повний текст рішення складено 03.09.2024 року.

Суддя: І. Б. Чайкін