Рішення

від 15.08.2024 по справі 191/5809/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/5809/23

Провадження № 2/191/1707/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Релігійної організації«Релігійна громада християн Віри Євангельської» Посольство Божої Милості» у м.Синельниковому» до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В позовній заяві позивач посилався на те, що Релігійній організації«Релігійна громада християн Віри Євангельської» Посольство Божої Милості» у м.Синельниковому» на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3652, належать 73/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: Г-1 гараж, Ж-1 склад, К-1 вбиральня, Д-1 літній душ.

Згідно із технічним паспортом, виданим КОП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 07.06.2023 року, загальна площа 73/100 частин складає 3006 м?.

Співвласником іншої частини є ОСОБА_1 , якому належить 27/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 75,3 м?, житловою площею 59,9 м? та земельна ділянка 0,0998 м?.

Позивач як законний власник 73/100 частин житлового будинку бажає на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. У зв`язку із викладеними обставинами позивач вимушений був звернутися до суду із позовом про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 73/100 частини житлового будинку та 73/100 частини земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, раніше надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, раніше надавав суду заяву розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно дост.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Релігійній організації«Релігійна громада християн Віри Євангельської» Посольство Божої Милості» у м.Синельниковому» на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3652, належать 73/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: Г-1 гараж, Ж-1 склад, К-1 вбиральня, Д-1 літній душ (а.с.5).

Згідно із технічним паспортом, виданим КОП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 07.06.2023 року, загальна площа 73/100 частин складає 3006 м? (а.с.11-15).

Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складеного КП «Синельниківське МБТІ» ДОР» 07.06.2023 року, за технічними характеристиками 73/100 частин об`єкта є відокремленими, виділ частки відбувся без втручання в несучі конструкції будівлі, без проведення будівельних робіт, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів та правил (а.с.6).

Згідно зі ст. ст. 321, 317, 319 ЦК України, право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини, цього майна у власність, учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі. доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року № 55, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289 св 18.

Згідно з ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як випливає з положення ч.1 та ч.3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Відповідно до п. 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:

1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;

2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

За змістом положень статей 21, 24, 41 Конституції України та статей 319, 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 2.6. глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 6 липня 2007 р. за № 774/14041, передбачено підготовку суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги з приводу виділення в натурі 73/100 частини житлового будинку такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимоги щодо виділення в натурі 73/100 частини земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Відповідно до ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб`єктами права власності на землю, згідно зі ст. 80 ЗК України, є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 86 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

У той же час, суд зазначає, що документами необхідними для поділу земельної ділянки є документація із землеустрою, яка розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок має включати: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути, тобто містить всі складові, що вимагаються ЗУ «Про землеустрій».

Таким чином, суд вважає, що за вищевикладених обставин, враховуючи, що позивачем належними доказами не доведена можливість поділу земельної ділянки, то у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.317, 319, 355, 356, 357, 358, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 6,13, 18, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовну заяву Релігійної організації «Релігійна громада християн Віри Євангельської» Посольство Божої Милості» у м. Синельниковому» до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виділити в натурі належні Релігійній організації «Релігійна громада християн Віри Євангельської» Посольство Божої Милості» у м. Синельниковому» на праві власності 73/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються із: нежитлової будівлі Ж-1 загальною площею 99,2 м?, нежитлової будівлі Г-1 загальною площею 76,7 м?, вбиральні К-1, літнього душу Д-1, огорожі №4, припинивши право спільної часткової власності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 26.08.2024 року.

Суддя О.І. Окладнікова