Рішення

від 03.09.2024 по справі 369/8385/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8385/21

Провадження № 2/369/265/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чабарай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 22 жовтня 2014 року між ним та ККУП «ФК «Житло-Інвест» укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва. За умовами договору об`єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався ввести будинок в експлуатацію до грудня 2014 року. На виконання свого обов`язку по сплаті коштів, ним перераховано грошові кошти в розмірі 308 223 грн. на поточний рахунок відповідача.

Натомість відповідач почав направляти йому листи щодо перенесення терміну введення в експлуатацію, на що він направляв свої заперечення, оскільки ці строки чітко встановлені договором. Як з`ясувалось згодом, порушення строків пов`язане з невиконання відповідачем як управителем при здійсненні контролю за виконання забудовників зобов`язань, встановлених ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управлінням майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Також відповідач не вчинив жодних дій, жодних заходів для введення будинку в експлуатацію, виконання взятих на себе обов`язків.

Умовами укладеного між ними договором не передбачено сплати неустойки за порушення відповідачем своїх обов`язків, що суперечить нормам ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, Закону України «Про захист прав споживачів».

На час подання позову відповідач порушив умови по введенню будинку в експлуатацію на 1647 днів. На підставі п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 15 229 298,43 грн.

Просив суд стягнути з комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання договору в розмірі 15 229 298,43 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25 червня та 15 липня 2021 року надійшли заяви про усунення недоліків.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 20 липня 2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 07 грудня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

09 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач КП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» вказали, що вони не є забудовником об`єкту будівництва, предметом укладеного між ними правочину є посередницькі відносини щодо управління грошовими коштами. Забудовником виступає ТОВ «КНБ Будінвест», з яким позивач також перебуває у договірних відносинах. Саме на дане товариство покладений обов`язок своєчасності введення його в експлуатацію. Свої ж зобов`язання ними виконані у повному обсязі.

Також вважають, що за договором позивач має отримати від забудовника право власності на об`єкт будівництва, а не грошові кошти, тому неустойка не може застосовуватись до даних правовідносин. У наслідок порушення забудовником строків, позивач має право застосувати положення спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управлінням майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Просили відмовити у задоволенні позову.

14 березня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив. Додатково позивач вказав, що відповідач пропустив строки на подачу відзиву, подав його з вказівкою на інший номер справи. Щодо його права на розірвання договору, то це його право, а не обов`язок. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управлінням майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» регулює механізми залучення коштів, їх управління та дострокове повернення, а не про відповідальність за невиконання договірних відносин, а тому неспеціальним у даному випадку. А тому сплата відповідачем неустойки відповідно до Закону України «Про захист прав споживача» не звільняє від виконання обов`язку в натурі. Предметом договору є отримання квартири у власність, а не послуги, як вказує відповідач. І саме відповідач зобов`язаний контролювати забудовника, та у разі необхідності змінити забудовника, а не укладати додаткові договори з ними. Вважає відповідач з іншими довірителями, які надали згоду на перенесення дати введення об`єкту в експлуатацію є учасниками пірамідальних схем. Просив задоволити позов.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17 червня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

На підставі повторного авторозподілу, у зв`язку з припинення повноважень судді Ковальчук Л.М., цивільну справу передано до провадження судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 22 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 (довіритель) та ККУП «ФК «Житло-інвест» (фінансова компанія) уклали Договір КНТР-000060/кв «Про участь у фонді фінансування будівництва».

У п.1.4 договору визначено, що запланований термін введення об`єкту в експлуатацію - грудень 2014 року. В разі зміни запланованого терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію, після отримання фінансовою компанією повідомлення щодо цього від забудовника із зазначенням відповідних підстав, до цього договору вносяться зміни, шляхом направлення фінансовою компанією листа довірителю.

28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про участь у ФФБ виду А.

28 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ККУП «ФК «Житло-Інвест» укладено договір №ДВМП-000060 про відступлення майнових прав. А саме у звязку з тим, що ОСОБА_1 повність проінвестував закріплений за ним обєкт інвестування, ФК передало йому майнові права на обєкт інвестування.

28 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про участь у ФФБ виду А.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що забудовником об`єкту будівництва є ТОВ «КНБ Будінвест», відповідачем після отримання від забудовника листів щодо зміни строків введення будинку в експлуатацію, направлялись відповіді листи позивача, який в свою чергу направляв на адресу відповідача свої заперечення. На час розгляду справи будинок не введений в експлуатацію.

03 березня 2012 року між ККУП «ФК «Житло-Інвест» та ТОВ «Екобуд» та ТОВ «КНБ Будінвест» укладено договір про внесення змін до договору №52/А-12 від 27 лютого 20008 року про організацію спорудження об`єкту будівництва житлового будинку №3 (4 черга) житлового комплексу по АДРЕСА_1 . За умовами якого ТОВ «КНБ Будінвест» як забудовник зобов`язувався перед ККУП «ФК «Житло-Інвест» організувати спорудження об`єкту будівництва з отриманням від ККУП «ФК «Житло-Інвест» в управління коштів, своєчасно ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування у власність довірителів ФФБ, в порядку та на умовах, визначених Правилами ФФБ.

З постанови Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2019 року (справа 910/17512/18) встановлено: «02 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укладено Договір про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 р. про організацію спорудження житлового будинку з прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого на земельній ділянці).

25.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» укладений Договір про заміну управителя ФФБ».

За умовами п.1.1. Договору Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , затверджених уповноваженим органом Фінансової компанії (Наказ №9 від 02.03.2010 року) дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія зобов`язується здійснити за винагороду управління залученими грошовими коштами в інтересах Довірителя на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим Договором».

Так, п.1.1. Договору КНТР-000060/кв. від 22 жовтня 2014 року посилається на «Правила фонду фінансування будівництва».

Також матеріали справи містять Правила ФФБ (виду А) та зміни до Правил ФФБ (виду А), щодо зміни забудовника.

Пункт 1.4 Договору КНТР-000060/кв. від 22 жовтня 2014 року встановлює: «Запланований строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2014 року...» Крім того, цей же п.1.4. встановлює порядок зміни строку введення шляхом відповідного порядку інформування інвесторів, про що вказано вище.

Згідно з п. 5.2 Договору КНТР-000060/кв. від 22 жовтня 2014 року, у разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням, Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фонд фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Установник управління майном - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. У цьому Законі для ФФБ - це довіритель.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч. 2 ст.256 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на порушення його прав, як довірителя та учасника ФФБ, внаслідок прострочення терміну виконання будівельних робіт та введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом вище вказаних норм, сплата неустойки є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Але така відповідальність має бути застосована тільки за наявності сукупності певних умов, які разом формують склад цивільного правопорушення.

При цьому, необхідними умовами покладення відповідальності за неналежне виконання договору є наявність протиправної поведінки та причинного зв`язку - тобто встановлення факту, що саме протиправна поведінка особи, на яку покладається відповідальність, і є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 7 Закону управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів у напрямках, зазначених у Правилах. Для ФФБ - це фінансування будівництва, для ФОН - це здійснення операцій з нерухомістю. Решта коштів залишається в управлінні управителя відповідно до Правил фонду.

Відповідно до ст. 9 Закону Управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, забезпечити прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Забудовник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором щодо організації спорудження об`єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Як передбачено ст. 11 Закону, для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об`єкта будівництва, споживчі властивості об`єктів інвестування та об`єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об`єктів інвестування та об`єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування.

Відповідно до ст. 19 Закону після введення об`єкта будівництва в експлуатацію забудовник письмово повідомляє про це управителя та надає дані щодо фактичної загальної площі об`єктів інвестування.

Управитель ФФБ надає забудовнику перелік довірителів, які набули спеціальне майнове право на об`єкти інвестування відповідно до договорів про участь у ФФБ (перелік довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування відповідно до отриманих довірителями від управителя майнових прав на ці об`єкти інвестування, - для об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"), і повідомляє кожного довірителя про прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а на письмову вимогу довірителя надає йому копію документа, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

На підставі даних про фактичну загальну площу об`єкта інвестування управитель ФФБ та довіритель здійснюють остаточні розрахунки відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", за результатами яких управитель ФФБ видає довірителю в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку, що підтверджує проведення остаточних розрахунків за об`єкт інвестування між управителем ФФБ та довірителем.

Отриману від управителя ФФБ довідку про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування, який є складовою частиною об`єкта будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо якого отримано до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", довіритель надає забудовнику для подальшої державної реєстрації за довірителем права власності на закріплений за ним об`єкт інвестування. Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, щодо якого зареєстровано спеціальне майнове право, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Для довірителів ФФБ, які складають спільного інвестора ФОН, від імені та в інтересах якого діє управитель ФОН, уповноважені органи, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухомість, зобов`язані зареєструвати збудований об`єкт інвестування на ім`я управителя ФОН або управителя системи ФОН-ФФБ, із відповідною позначкою, для подальшого здійснення управителем ФОН або управителем системи ФОН-ФФБ операцій з цією нерухомістю відповідно до цього Закону, Правил ФОН та інвестиційної декларації ФОН.

Забудовник передає довірителеві паспорти, сертифікати, гарантійні документи на обладнання, встановлене на об`єкті інвестування, яке переходить у власність довірителя.

Державна реєстрація права власності на житло, що є складовою частиною об`єкта, право на виконання будівельних робіт щодо якого виникло до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", здійснюється забудовником самостійно та за власний рахунок після підписання складеного забудовником акта приймання-передачі об`єкта інвестування.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, управитель ФФБ (КП «ФК «Житло-Інвест») не є особою, яка здійснює будівництво та передачу об`єктів інвестування у власність довірителів, оскільки відповідно до Закону такою особою є забудовник.

Згідно з п. 1.1 Договору про участь в ФФБ, права і обов`язки за яким набув позивач, управитель приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до Правил фонду і цього договору для фінансування будівництва з метою у подальшому отримати об`єкт інвестування.

Після отримання від довірителя коштів управитель закріплює за довірителем об`єкт інвестування та видає довірителю свідоцтво про участь у фонді (п. 1.2 Договору про участь у ФФБ).

При цьому, як вбачається зі змісту п. 3.3 Договору про участь у ФФБ, яким визначено обов`язки управителя, на відповідача, як управителя ФФБ, не покладений обов`язок побудувати та ввести в експлуатацію об`єкт будівництва.

Таким чином, відповідальність управителя за порушення строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію не передбачена ані умовами договору про участь у ФФБ, ані чинним законодавством України, тому суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивачем не надано жодних доказів та не наведено обґрунтувань порушення відповідачем умов Договору про участь у ФФБ, які б мали наслідком порушення строків спорудження об`єкта будівництва, зокрема: позивачем не доведено, що збільшення строків будівництва стало наслідком неналежного контролю з боку управителя; позивач не надав доказів неналежного виконання управителем своїх зобов`язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, зокрема доказів того, що збільшення строків будівництва об`єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача, а також, нездійснення відповідачем контролю за дотриманням забудовником договору; позивачем не зазначено, які саме конкретні дії вчинив управитель ФФБ або яку саме бездіяльність допустив управитель ФФБ, внаслідок чого були порушені строки будівництва та передачі квартири.

Тобто позивачем не доведена наявність протиправної поведінки управителя ФФБ та, відповідно, позивачем не доведений причинний зв`язок між діями або бездіяльністю управителя ФФБ та порушенням забудовником строків спорудження об`єкта будівництва та передачі квартири у власність позивача.

За вказаних обставин, посилання позивача про те, що відповідальність за несвоєчасне будівництво та введення в експлуатацію об`єкта несе відповідач, адже з ним позивачем укладався договір, а отже відповідач має своєчасно здійснити будівництво і введення в експлуатацію об`єкта будівництва, є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", Правилам ФФБ та Договору про участь у ФФБ.

З вищенаведеного вбачається, що доводи ОСОБА_1 щодо незаконності дій та бездіяльності відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про стягнення коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Повний текс рішення виготовлено 03 вересня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ