Рішення

від 12.07.2024 по справі 572/1928/23

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/1928/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ШЕВНІ І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №572/1928/23 за позовом ОСОБА_2 до ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 м.Сарни Департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування завданої моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ВПУ №22 м.Сарни на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який складає 54 439 грн. 80 коп., а також 20 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, вирішивши питання розподілу судових витрат.

В обгрунтувння заявлених позовних вимог позивач у поданій до суду заяві вказує, що вона з 01 вересня 1994 року була працевлаштована у ВПУ-22, а 07 лютого 2023 року наказом №10-к була звільнена з посади викладача спецдисциплін у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до змісту позовної заяви - на день звільнення позивача з боку відповідача існувала заборгованість по заробітній платі на загальну суму 36 985 грн. 70 коп., а саме : 14 213 грн. 19 коп. заробітної плати, 13 671 грн. 21 коп. компенсації за 25 днів невикористаної відпустки.

Однак, вказані виплати здійснювались відповідачем частинами, через що остаточний розрахунок було здійснено лише 15 травня 2023 року.

Отже, позивач вказує, що виходячи із загальної кількості робочих днів затримки розрахунку при звільненні (96 днів з 07 лютого по 15 травня 2023 року) та загального розміру середнього заробітку, слід стягнути з відповідача на користь позивача 54 439 грн. 80 коп. компенсації.

Також позивач вважає, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав, була змушена економити на харчах та одязі, втративши нормальні життєві зв`язки, витратила значну суму коштів на лікування.

Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює у 20 000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь вказану вище суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін - у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України.

Заперечень щодо такого порядку відповідачем не заявлено.

Клопотання сторонами не заявлялись.

Відповідачем суду подано відзив на позов, згідно із яким ВПУ-22 не визнає вимоги позивача.

Так, відповідач просить врахувати, що ВПУ-22 є державним закладом освіти, що фінансується з державного бюджету, через що можливість видатків на заробітну плату в певний період обмежена фондом заробітної плати.

Також, представник відповідача зазначає, що позивач при обчисленні розміру компенсації невірно обчислила кількість робочих днів та її середній заробіток, через що розмір вказаної ОСОБА_2 компенсації є завищеним.

Отже, правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу трудових правовідносин в частині оплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01 вересня 1981 року на ім`я ОСОБА_2 - остання 01 вересня 1994 року була прийнята викладачем у Сарненське ВПУ-22 тимчасово, на період навчання груп бухгалтерів з очним навчанням, та 07 лютого 2023 року звільнена з займаної посади - за згодою сторін, на підставі ст.38 КЗпП України.

Вказані обставини підтверджуються додатково наданими суду позивачем витягами з наказів №29-к від 01 вересня 1994 року та №10-к від 07 лютого 2023 року, яким також, наказано виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 01 вересня 2022 року по 07 лютого 2023 року в кількості 24 календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 при звільненні мала право на отримання компенсації за невикористану відпустку, на виплату одноразової допомоги в розмірі посадового окладу, відповідно до р.7 п.7.3 Колективного договору, щодо додатково підтверджено наданими суду позивачем копіями витягів з наказів №17 від 13 лютого 2023 року та №12 від 03 квітня 2023 року.

Витяг з Колективного договору між власником і профспілковим комітетом ВПУ-22 м.Сарни, наданий суду відповідачем за №01-13/873 від 28 червня 2023 року, доводить, що при виході працівників на пенсію надається одноразова допомога при умові, що він пропрацював в училищі не менше 25 років, в розмірі до 1 (одного) посадового окладу.

Позивач в обгрунтування заявлених вимог вказує, що повний розрахунок із нею не було проведено у день звільнення, на доведення чого надала суду виписку по картці (рахунку) НОМЕР_2 за період з 01 лютого 2023 року по 16 травня 2023 року, із якої вбачається, що їй нараховувалась заробітна плата від ВПУ-22 на різні суму платежами, які надходили 14 лютого, 24 лютого, 14 березня, 13 квітня та 15 травня 2023 року, в зв`язку із чим вона обчислила середній заробіток, що підлягає оплаті, в зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Порядок виплати вказаної вище компенсації регламентований нормами КЗпП України.

Так, статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, умовами здійснення виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є : 1.невиплата коштів з вини власника, 2.відсутність спору про їх розмір.

Відповідно до позиції відповідача - при звільненні позивача з роботи, здійснювались додаткові консультації з приводу виплат, які підлягають нарахуванню при вивільненні ОСОБА_2 , через що дійсно певні нарахування та виплати були здійснені дещо пізніше. Отже, існував спір між працівником та роботодавцем з приводу розміру виплат, належних позивачеві при звільненні.

Вказані обставини підтверджені повідомленнями директора ВПУ-22 м.Сарни №01-13/125 від 16 березня 2023 року та №01-13/162 від 06 квітня 2023 року.

Після узгодження сторонами сум, належних позивачеві на час звільнення, відповідач здійснив вказані виплати, що не заперечується позивачем та підтверджено наданими сторонами доказами, а також витягами з наказів ВПУ-22 м.Сарни №17 від 13 лютого 2023 року «Про виплату одноразової допомоги» та №12 від 03 квітня 2023 року «Про надання компенсації за невикористану щорічну основну відпустку».

Отже, підстав для застосування ст.117 КЗпП України та здійснення виплати ОСОБА_2 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, немає.

Крім цього, судом не встановлено вини ВПУ-22 у невиплаті розрахунку ОСОБА_2 при її звільненні.

Отже, враховуючи наведене, підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, немає, через що у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Окрім вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача 20 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В ході судового провадження не знайшли підтвердження обставини, на які посилається позивач в обгрунтування вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди.

Так, позивач вказує, що відсутність коштів порушило нормальні життєві зв`язки та вимагало додаткових зусиль для відшукування коштів на продукти харчування та одяг.

В даному випадку судом встановлено, що трудовий договір між сторонами по справі було розірвано в зв`язку із виходом ОСОБА_2 на пенсію.

Таким чином, позивач після звільнення отримала інші виплати від держави - пенсійні виплати.

Також, позивач зазначає, що вона несла значні витрати на лікування, на підтвердження чого надала квитанції про придбання ліків.

Суд вважає, що захворювання позивача жодним чином не пов`язано із діями відповідача, через що ці обставини не можуть бути підставою для відшкодування їй моральної шкоди.

Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог - відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст.ст.94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 м.Сарни Департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації (м.Сарни вул.Технічна,4 Рівненської області, код ЄДРПОУ 02547116) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування завданої моральної шкоди -відмовити повністю, за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: