Рішення

від 13.08.2024 по справі 757/8755/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8755/24-ц

Пр. № 2-5225/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс Енерджі»</a>, треті особи: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

21.02.2024 року до Печерського районного суду м. Києва, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно вимог якої позивач просила суд:

- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 40775671) з 22.09.2023 року згідно заяви від 08.09.2023 року у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажання на підставі ст.38 КЗпП України;

- зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців Печерської районну в місті Києві державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 37401206) внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключити, а саме - у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень, щодо представництва юридичної особи», додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) відносини припинено з 22.09.2023 року;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) здійснити повний розрахунок заробітної плати у сумі 64 581,33 грн (шістдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одну гривню, 33 коп.) та компенсацію невикористаної щорічної відпустки тривалістю 121 день у сумі 55 293,37 грн (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні, тридцять сім копійок), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) ,в загальній сумі 119 871 грн 70 коп. (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню, 70 коп.);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі (вісімнадцять тисяч п`ятсот гривень) 00 коп.(з урахуванням наданого акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору № 115/23 від 27.10.2023, що був отриманий судом 23.05.2024).

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що 07 червня 2021 року Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> № 8 було призначено ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ».

Згодом, позивач прийняла рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора, у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу, причиною чого, є переїзд на нове місце проживання.

Про своє рішення позивач неодноразово усно та письмово повідомляла учасників, проте відповідач ігнорував звернення позивача.

Зрозумівши те, що для вирішення питання припинення трудових відносин, позивачеві треба ініціювати загальні збори, позивачем направлено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» за № 08/09-23 від 08.09.2023 року, щодо звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ».

Із зазначеним повідомленням позивач направила заяву від 08.09.2023 про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити заборгованість в загальній сумі 119 871 грн 70 коп., оскільки на підставі виданих позивачу довідок від 22.09.2023, в яких зазначається, що ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» на дату 22.09.2023 року заборгував по заробітній платі перед ОСОБА_1 суму коштів, що складає 64581,33 грн., в тому числі компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в період з 03.09.2018 по 20.09.2023 року, за 121 день, що становить 55293 грн. 37 коп.

Вказані обставини в сукупності послугували підставою для звернення до суду з метою захисту та відновлення порушених прав.

Ухвалою судді від 26.02.2024 року у справі відкрито провадження для розгляду позову за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.05.2024 до суду надійшла заява представника позивача про постановлення по справі заочного рішення.

29.05.2024 до суду надійшла заява представника третьої особи, в якій останній просив провести розгляд у його відсутність.

Учасники в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказах, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що з 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на посаді керівника департаменту соціальних проектів та розвитку в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a>, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою 0К-5 від 30.10.2023 р. та записом у трудовій книжці.

07 червня 2021 року Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> № 8 було призначено ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ».

Відповідно до наказу ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» за № 52 К від 08.06.2021 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків в якості директора. Також, відповідний запис про керівника юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В подальшому, позивачем направлено повідомлення засновникам ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства за № 08/09-23 від 08.09.2023 року, щодо звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ».

У повідомленні позивач зазначила, що скликає загальні збори учасників, які потрібно провести в термін не пізніше 30 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів від учасника Товариства. У повідомленні було запропоновано наступний порядок денний:

1. Про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_1 .

2. Про призначення на посаду нового директора Товариства або призначення тимчасового виконувача обов`язків директора.

3. Про виключення ОСОБА_1 зі складу осіб (підписантів), які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори тощо.

4. Також, позивач повідомила, що з 23.09.2023 , ОСОБА_1 , припиняє виконання обов`язків директора.

Із зазначеним повідомленням позивач направила заяву від 08.09.2023 про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Всі вищезазначені поштові відправлення у тому числі заява про звільнення та ініціювання скликання загальних зборів з даного приводу, що були відправлені позивачем засновникам залишилися без відповіді.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарські товариства», Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про господарські товариства», дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників, організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства.

Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь-який час і з будь-яких підстав.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю України).

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 Кодексу законів про працю України й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом положень ст. 38 Кодексу законів про працю України та ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства», право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчим орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-УШ, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому, Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-УПІ та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час (п. 10 Постанови).

Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007, та від 29 січня 2008 року № 2- рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ»проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті його заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася у невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства, ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ»були порушені трудові права ОСОБА_1 , зокрема її право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову ОСОБА_1 про припинення трудових відносин з ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ».

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону, суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення керівника філії товариства із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про керівника філії з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення про визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районну в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37401206) внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключити, а саме - у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень, щодо представництва юридичної особи», додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) відносини припинено з 22.09.2023 року.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, відповідно до довідки ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» за № 22/09-23-1 від 22.09.2023 р., на дату 22.09.2023 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 64581,33 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «АТІС ЕНЕРДЖІ» за № 22/09-23 від 22.09.2023 р., на дату 22.09.2023 року позивач не використала щорічної основної відпустки тривалістю 121 (сто двадцять один) календарних днів за період із 03.09.2018 по 20.09.2023 року, сума компенсації за невикористану щорічну відпустку становить 55 293 грн. 37 коп.

Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

За вказаних підстав та відповідних тому обставин приходжу до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити повний розрахунок заробітної плати, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За вказаних підстав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання стягнення понесених судових витрат слід зазначити наступне.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору від 27.10.2023 року про надання правничої допомоги за № 115/23, який укладений між між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Предметом договору є представлення інтересів клієнта в трудових спорах, щодо звільнення з місця роботи, виплати заробітної плати, компенсації за не використані відпустки та інших питань.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Сторони погодили, що відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору, за надання правничої допомоги в обсязі, передбаченому п. 1 цієї Додаткової угоди, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорова у розмірі 20 % від отриманих (стягнутих) грошових коштів за невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Так, адвокат в акті приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договоур № 115/23 від 27.10.2023 зазначив послуги, що були надані, а саме: консультація, аналіз документів та вивчення нормативно-правової бази, складення і направлення адвокатського запиту, складення та направлення позовної заяви, представництво адвоката в судових засіданнях, складення та направлення заяви, що складає 18500 грн.

При дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку про співмірність гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, суд вважає заявлену суму компенсації витрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено в судовому засіданні, при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір.

Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору за дві вимоги немайнового характеру (1211,20 грн. * 2 = 2422,40 грн.) та вимогу майнового характеру (1211,20 грн.), що становить 3633,60 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 5-1, 22, 38 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 58, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс Енерджі»</a>, треті особи: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 40775671) з 22.09.2023 року, згідно заяви від 08.09.2023 року, у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажання на підставі ст.38 КЗпП України.

Зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців Печерської районну в місті Києві державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 37401206) внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключити, а саме - у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень, щодо представництва юридичної особи», додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) відносини припинено з 22.09.2023 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) здійснити повний розрахунок заробітної плати у сумі 64 581,33 грн (шістдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одну гривню, 33 коп.) та компенсацію невикористаної щорічної відпустки тривалістю 121 день у сумі 55 293,37 грн (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні, тридцять сім копійок), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) ,в загальній сумі 119 871 грн 70 коп. (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню, 70 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> (код ЄДРПОУ 40775671) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот гривень) 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ЕНЕРДЖІ»</a> на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 серпня 2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА