Рішення

від 08.07.2024 по справі 757/57742/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57742/21-ц

Пр. № 2-2359/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді Хайнацького Є. С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А. Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився

представника відповідача: не з`явився

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (далі - відповідач-2, ПрАТ «СК «Глобал Гарант»), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 травня 2021 року близько 19 год. 50 хв. на перехресті вул. Калиновій та вул. Решетилівській в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Мітсубісі Ланцер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобілем «Ніссан Ноте», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під її ( ОСОБА_1 ) керуванням. Унаслідок цієї ДТП належний їй на праві власності автомобіль «Ніссан Ноте» зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2021 року (справа № 199/3985/21) ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Мітсубісі Ланцер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Глобал Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1710847.

20 травня 2021 року позивач звернулась до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування, однак страхова компанія, всупереч положенням статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснила виплату страхового відшкодування..

Відповідно до висновку експерта від 30 червня 2021 року №5106/21, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобілю «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 106 898,92 грн.

Ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1710847 складає 130 000,00 грн.

Таким чином, вважає, що з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на її користь підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 106 898,92 грн.

У зв`язку з залученням судового експерта вона також понесла витрати на проведення оцінки пошкодженого КТЗ у розмірі 3 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню ПрАТ «СК «Глобал Гарант».

Відповідно до висновку експерта від 30 червня 2021 року № 5106/21 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 190 683,67 грн, вартість висновку експерта № 5106/21 - 3 000,00 грн.

Таким чином, із відповідача-2 на її користь в порядку статті 1194 ЦК України підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 193 683,67 грн. (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахування вартості висновку експерта) - 109 898,92 грн. (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту Т3 з урахуванням зносу та з урахуванням вартості висновку експерта) = 83 784,75 грн. (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням).

Також, у результаті ДТП їй було спричинено моральну шкоду, оскільки належний їй автомобіль «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був її основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало їй страждань та негативно вплинуло на моральний стан.

Моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_2 , унаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за її внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 10 000.00 грн.

Посилаюсь на наведене, позивач просить суд стягнути з: ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на свою користь страхове відшкодування у розмірі 109 898,92 грн; ОСОБА_2 - різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 83 784,75 грн; ОСОБА_2 - моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначено підготовче засідання у справі на 14 грудня 2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року відкладено підготовче засідання на 11 квітня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року відкладено підготовче засідання на 27 липня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року відкладено підготовче засідання на 27 вересня 2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 29 січня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2023 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2024 року.

Відповідно до довідки Печерського районного сулу м. Києва судове засідання, призначене на 10 квітня 2024 року, було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Дата насипного судового засідання 08 липня 2024 року.

В судове засідання, призначене на 08 липня 2024 року, позивач та її представник не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі, позов просив задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник Відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Вдповідач-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Відповідно до частин 7, 8 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до частини четвертої статті 223, статті 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 18 травня 2021 року близько 19 год. 50 хв. на перехресті вул. Калиновій та вул. Решетилівській в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Мітсубісі Ланцер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобілем «Ніссан Ноте», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Унаслідок цієї ДТП належний позивачці на праві власності автомобіль «Ніссан Ноте» зазнав механічних ушкоджень, а власнику транспортного засобу ОСОБА_1 завдані майнові збитки.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2021 року, яка набула чинності у справі № 199/3985/21, ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована в ПрАТ «СК «Глобал Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1710847.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з повідомлення, розміщеним на сайті Національного банку України (далі - НБУ), регулятор ухвалив рішення про застосування до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» заходів впливу у вигляді зупинення всіх ліцензій.

13 серпня 2021 року ліцензії ПрАТ «СК «Глобал Гарант» анульовано НБУ.

20 серпня 2021 року НБУ виключив ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з Державного реєстру фінансових установ через відсутність у них чинних ліцензій.

Відповідно до висновку експерта від 30 червня 2021 року № 5106/21 (товарознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобілю «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 106 898,92 грн.

Ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1710847 складає 130 000,00 грн.

Відповідно до звіту від 30 червня 2021 року про оцінку вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 транспортного засобу становить 190 683,67 грн, із яких 36 105,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 14 610,82 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 139 967,85 грн - вартість складових, що підлягають заміні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант»

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду відповідач не здійснив страхового відшкодування (регламентної виплати), а також не повідомив її про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), як це передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України, до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено вищевказаний Закону, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 вказаного Закону) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Порядок відшкодування шкоди пов`язаний з пошкодженням транспортного засобу закріплений у статті 29 Закону № 1961-IV, де вказано, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1 пункту 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування.

Матеріали справи не містять доказів про прийняття з цього приводу будь-якого рішення страховою компанією.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та наданих позивачкою доказів, слід дійти висновку про те, що, оскільки ПрАТ «СК «Глобал Гарант» є страховиком винної в скоєнні ДТП особи - ОСОБА_2 , не виплатило страхове відшкодування ОСОБА_1 , тому позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» вартості матеріального збитку, визначеного позивачем з урахуванням висновків експерта від 30 червня 2021 року № 5106/21 (товарознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ), є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 .

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 83 784, 75 грн, як різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням, суд виходить із такого.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У розглядуваній справі позивач надала звіт від 30 червня 2021 року про оцінку вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість відновлювального ремонту належного їй транспортного засобу становить 190 683,67 грн, з яких 36 105,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 14 610,82 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 139 967,85 грн - вартість складових, що підлягають заміні. Вартість відновлювального ремонту менше ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження. При цьому, визначаючи вартість майнового збитку завданого власнику автомобіля автомобіль «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оцінювач застосував коефіцієнт 0,5686 фізичного зносу складових, що підлягають заміні.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

За таких обставин, саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Позивачка заявила вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем-2 шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила, так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Позивачка надала докази на підтвердження завданих їй збитків, у вигляді витрат, які вона мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту), а відповідач вказаний розмір збитків не спростував.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18), від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц (провадження № 61-691св21).

Враховуючи, що ОСОБА_2 , як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачці різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивачки різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі . 83 784,75 грн (із розрахунку 193 683,67 грн - 109 898,92 грн).

Щодо стягнення моральної шкоди

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22), від 10 травня 2023 року в справі № 522/5513/19 (провадження № 61-16844св20)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007 року).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд вважає, що діями відповідача-2 були заподіяні моральні страждання позивачу, зокрема, у ОСОБА_1 був порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля, вона була позбавлена можливості використовувати належний їй на праві власності транспортний засіб за призначенням, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя.

Суд, з урахуванням принципів співмірності та справедливості, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3 000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, необхідно задовольнити, стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь позивача вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 106 898,92 грн, вартість проведення експертизи у розмірі 3 000,00 грн: з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 83 784,75 грн, моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, позивач на підтвердження їх понесення додала квитанцію про сплату судового збору в сумі 2 036,84 грн від 19 жовтня 2021 року, договір про надання правової допомоги від 10 вересня 2021 року № 10/09/21-ЮП/П, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Конюшко О.Б., акт виконаних робіт від 05 жовтня 2021 року відповідно до цього договору на суму 10 000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера від 10 вересня 2021 року № 10/03/21-01 на суму 5 000 грн про сплату за послуги, квитанцію від 05 жовтня 2021 року на суму 5 000 грн, надані адвокатом Конюшко О.Б., довіреність від імені ОСОБА_1 на представлення її інтересів адвокатом Конюшком О.Б., посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Конюшкм Д. Б .

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідачів.

Також позивачка заявила вимоги про стягнення витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат для здійснення оцінки пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 надала квитанцію про сплату наданих експертних послуг від 30 червня 2021 року у розмірі 3 000,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди, то понесені позивачем витрати за проведення оцінки завданого матеріального збитку у розмірі 3 000 грн покладаються на відповідача-2.

Керуючись статтями 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, статтями 12, 15, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтями 12, 13, 18, 82, 141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 106 898 (сто шість тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 92 копійки страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між належним до виплати страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 83 784 (вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 75 копійок, витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) гривень 00 копійок із кожного.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі по 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок із кожного.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Глобал Гарант» - 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів,28-В; код ЄДРПОУ 30930046.

Відповідач-2: ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 18.07.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький