Рішення

від 02.09.2024 по справі 215/3315/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/3315/24

2/215/1728/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Квятковського Я.А.,

за участю: секретаря судового засідання Манько В.В.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Північний ГЗК» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням, в якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 450 000 грн.

В обґрунтування вказує, що понад 19 років та 9 місяців (з 01.04.1991 р. по 11.08.2022р.) працював на ПрАТ «ПівнГЗК» водієм автотранспортних засобів в кар`єрі гірничотранспортного цеху №1. Тривалий стаж роботи в умовах перевищення граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання, а саме вібраційної хвороби другої стадії від дії загальної вібрації; хронічного обструктивного захворювання легень першої стадії , група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня.

Вказані обставини підтверджуються медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.02.2024 №290, трудовою книжкою, інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 10.04.2023 №БС/3.1/9007/-23.

Професійне захворювання виникло за наступних обставин: з 01.04.1991 р. по 11.08.2002 р. позивач працював водієм автотранспортних засобів в кар`єрі гірничотранспортного цеху№1 керував великовантажним автомобілем під час вивезення гірничої маси з кар`єру та виконував технічне обслуговування автомобіля. Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив шуму та пилу переважно фібро генної дії з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70%. Висновок обласної МСЕК №2 від 07.05.2024 позивачу первинно було визначена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 65% безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності.

У зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності погіршився стан здоровя, турбують болі, змінився образ і якість життя, що завдають моральні страждання позивачу.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 450 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.06.2024 до суду надійшов відзив від представника відповідача, згідно до якого вказує що розмір відшкодування моральної шкоди, який просить стягнути позивач є необґрунтованим та безпідставно завищеним. Крім того, відповідач під час укладання трудового договору проінформував позивача про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів. На думку відповідача, позивачем не доведена неправомірність поведінки, внаслідок якої була спричинена моральна шкода, наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахункову суму шкоди, яка зазначена у позові. Відповідач наголошує про те, що санітарного-побутове забезпечення відповідало вимогам нормативно-правових актів, працівники завжди забезпечувались засобами індивідуального та колективного захисту.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_1 працював в проміжок часу з 01.04.1991 по 11.08.2022 на підприємстві відповідача на посаді водія автомобіля вантажність 110 тон та вище (а.с. 5-8).

Відповідно до інформаційної довідки умови праці ОСОБА_1 є шкідливими і відносяться 3 класу 2 ступеню (а.с.9-11) .

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.02.2024 №290 позивачу встановлено вібраційну хворобу другої стадії від дії загальної вібрації, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня, Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху) (а.с. 12-13).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14.03.2024 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, а саме : вібраційну хворобу другої стадії від дії загальної вібрації, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А, ЛН першого-другого ступеня, Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час перевезення гірничої маси великовантажним автомобілем підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації та шуму. Крім того встановлено причини виникнення професійного захворювання: вібрація загальна, пил переважно фібро генної дії, шум. (а.с.14-16).

Як випливає з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №573579 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 квітня 2024 року, причина інвалідності - професійне захворювання. Крім того, позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с. 17, розворот).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги №144447 від 07.05.2024 ступінь втрати професійної працездатності 65% (а.с.18, розворот)

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №397 від 07.05.2024, де встановлено мету реабілітації відновлення обмеження життєдіяльності часткове (а.с.19, розворот)

Згідно з Випискою №371/189 встановлено наявність хвороб та проходження лікування позивача в неврологічному та терапевтичному відділенні лікарні, санітарно-курортне лікування, медичні рекомендації (а.с.20, розворот,21, 22, 23, 24, 25,26-27, 28-29)

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, ч.3 ст.43 Конституції України.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, виписками із медичної картки стаціонарного хворого, виписними епікризами (а.с.16-10, 13-21), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі, напружені умови праці позивача у ПрАТ, встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров`я позивача, згідно п.16-19 акту. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача і завданою здоров`ю позивача шкодою.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 19 років 9 місяців, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 65 % та встановлення йому 3 групи інвалідності, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 273 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач, завищеною.

Щодо вимог позивача про неутримання податків з вказаної суми відшкодування, то суд зазначає, що дане питання стосується стадії виконання судового рішення, тому на цей час вирішенню не підлягаю.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, оскільки добровільне виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як випливає з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 3ст. 88 ЦПК Україниякщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Посилання представника відповідача є неспроможнимиі необгрунтованими, не свідчать про звільнення роботодавця від відповідальності за порушення вимог щодо безпеки праці, тому судом відхиляються.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки даний позов має майновий характер - то з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» слід стягнути на користь держави судовий збір урозмірі 2 730грн.

На підставіст.46 Конституції України, ст.153,237-1 КЗпП України,Закону України "Про охорону праці"керуючись ст. ст. 10,12,43,49,141, 133, 263-265, 268, 273, 274ч.4,280,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 273 000 (двісті сімдесят три тисячі) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 2730 грн. на користь держави.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 02 вересня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: