Постанова

від 11.12.2007 по справі 30/220-07-6145

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/220-07-6145

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" грудня 2007 р. Справа № 30/220-07-6145

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого :                Михайлова М.В.

Суддів:                             Тофана В.М.,

                                         Журавльова О.О.

При секретарі:               Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Афанасьєв Р.Г., за довіреністю;

від відповідача: Михайлов А.С., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна"

на рішення  господарського суду Одеської області від  04 жовтня 2007 року

у справі № 30/220-07-6145

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Кіровське, вул. Центральна, 61

до Біляївської районної спілки споживчих товариств, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 9

про визнання договору дійсним та визнання права власності, -

                                                          ВСТАНОВИВ:      

17 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю –підприємство з іноземними інвестиціями  "Ікр Баболна Україна", звернулось до господарського суду Одеської області з позовом  до Біляївської районної спілки споживчих товариств  про визнання дійсним Договору купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 27.09.2004року та визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, 19, загальною площею 167,9 кв.м, які складаються з не житлової будівлі площею 148,9 кв.м (літ."А"), котельні площею 14,4 кв.м (Літ."Б"), вбиральні площею 4,6 кв.м (літ."В").  

Позовні вимоги мотивовані тим, що в Договорі від 22.12.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем та на підставі якого до позивача перейшло право власності на спірне майно, була допущена технічна помилка: у п.1.1 замість "нежитлові" було зазначено "житлові" будівлі. Відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення внесення змін до Договору від 22.12.2003 року, через складність цієї процедури та брак часу та погодився лише на просту письмову форму договору, який був укладений між позивачем та відповідачем 27.09.2007 року. Позивач просив суд визнати даний Договір дійсним, так як сторони домовилися  щодо всіх його істотних умов, відбулося  фактичне виконання Договору (майно передано Покупцю, вартість об'єкту купівлі-продажу сплачена Продавцю), на підставі  ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у 2003 році не було передбачено законодавством обов'язкової умови щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.  Після підписання нової редакції договору у 2004 році, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" направлялася пропозиція щодо нотаріального посвідчення Договору, але до нотаріуса представник позивача не з'явився. За таких обставин, відповідач вважав, що саме позивач ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Відповідач також вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

11.09.2007 року позивач надав пояснення, які стосуються обґрунтування позовних вимог, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В даних поясненнях позивач зазначає, що лист відповідача № 93 від 01.06.2005 року не міг свідчити про його намір нотаріально оформити договір купівлі –продажу відповідно до п.63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, а позивач на той час здійснив всі необхідні дії для оформлення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної нерухомості, але це було неможливе через відсутність необхідних для цього документів саме з боку відповідача, крім того, позивач двічі (03 та 0ДГ09 2007 р.) направив відповідачу телеграми з пропозицією підтвердити свою згоду на оформлення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної нерухомості, однак ніякої відповіді від відповідача не отримав, що свідчить про ухилення відповідача від укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної нерухомості. Взагалі у своєму відзиві відповідач не визнає (оспорює) право власності позивача на спірні об'єкти нерухомості, зазначені у позовній заяві.

Також позивач зазначав, що строк позовної давності повинен обраховуватися з 02.06.2005 року, оскільки цей строк двічі переривався діями відповідача, якими він визнавав свій обов'язок щодо відчуження спірної нерухомості та необхідність документального оформлення такого відчуження, а відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України,  правила якого про позовну давність повинні застосовуватися, на думку позивача, до цих правовідносин, "перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку", а ч.3 ст.264 ЦК України встановлює, що "після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується".

Рішенням господарського суду Одеської області від  04 жовтня 2007 року (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю

Рішення господарського суду мотивовано тим, що обґрунтування позовної вимоги щодо визнання права власності на вищезазначені об'єкти позивач до суду не надав, учасниками аукціону були: учасник  №1- Лях В.М., учасник №2 Клімов В.В. Будівлю продано директору Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна"  Клімову В.В., громадянину України за 20 000 грн. (з ПДВ). Отже, участь у аукціоні брало не Товариство з обмеженою відповідальністю –підприємство з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", а Клімов В.В., громадянин України, який став переможцем. За таких обставин, договір купівлі-продажу мав бути укладений саме з гр.Клімовим В.В., а не з Товариством з обмеженою відповідальністю –підприємством з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", крім того, за результатами аукціону був укладений Договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від  22 грудня 2003р. між Біляївською райспоживспілкою  (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю –підприємством з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", тому саме на підставі цього договору у Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" мало б виникнути право власності у випадку перемоги в аукціоні саме Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", а права та охоронювані законом інтереси саме Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" не порушено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю –підприємство з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2007 р. по справі № 30/220-07-6145 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов: визнати   дійсним   Договір   купівлі-продажу   аукціонних   основних   фондів   підприємств   і організацій споживчої кооперації України від 27.09.2004 року; визнати за позивачем право власності на об'єкти нерухомості загальною площею 167,9 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.19, які складаються з нежитлової будівлі площею 148,9 кв.м (літера А); котельної площею 14,4 кв.м (літера Б); вбиральні площею 4,6 кв.м (літера В); стягнути з відповідача на користь позивача витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (118 грн.) та витрати з сплати держмита (600 грн.).

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а висновки, які викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції, суд вирішив, що учасниками аукціону щодо продажу нежилої будівлі площею 167,9 кв.м, розташованої за адресою: Одеська область, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.19 були № 1 - Лях В.М., № 2 Клімов В.В., будівлю продано директору позивача Клімову В.В., громадянину України за 20 000 грн. Цей висновок судом зроблено на підставі Протоколу № 22-А від 18.12.2003 р.

Однак судова колегія вважає, що цей висновок є помилковим та не відповідає матеріалам справи. У тому ж Протоколі № 22-А від 18.12.2003 р., на який посилається у рішенні суд, зазначається, що покупцями є:

1.          ТОВ "Хаджибейвинпром" в особі його директора В.М.Лях., с.Холодна Балка вул.Санаторна Біляївського району Одеської області.

2.          ТОВ ПН "ІКР Баболна Україна" в особі його директора В.В.Климова., с.Холодна Балка вул.Санаторна,2, Біляївського району Одеської області.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що учасниками аукціону були саме юридичні особи, зокрема позивач, від імені яких діяли їх директори. Тобто переможцем аукціону був саме позивач, а не фізична особа громадянин України Климов В.В., який не був учасником аукціону, а лише діяв як представник позивача.

Відповідно  до  ст.33  ГПК  України  кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,  на  які вона посилається як на підставу  своїх  вимог і  заперечень. Докази  подаються  сторонами  та  іншими  учасниками  судового  процесу.

Відповідно  до  ст.34  ГПК України господарський  суд приймає  тільки ті  докази,  які мають  значення для  справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні  бути  підтверджені  певними засобами доказування, не  можуть підтверджуватись  іншими засобами  доказування.

Участь в аукціоні та перемога в ньому саме позивача, а не фізичної особи Климова В.В. також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: Договором купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 22.12.2003 р.; Актом від 22.12.2003 р. № 22-А передачі-приймання об'єкту, придбаного на аукціоні 18.12.2003 р. ; платіжним дорученням № 167 від 24.12.2003 р.; платіжним дорученням № 184 від 12.01.2004 р.; Договором купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 27.09.2004 р.

На думку колегії суддів дані документи свідчать про те, що саме позивач сплатив вартість нерухомості, право власності на яку він просить визнати, та отримав цю нерухомість за актом приймання-передання.

Крім того, відповідач у своєму відзиві № 150 від 20.08.2007 р. також зазначає, що саме позивач купив нерухомість на аукціоні.

Таким чином на думку колегії суддів, висновки Господарського суду Одеської області про те, що на аукціоні будівлю продано директору позивача Клімову В.В., громадянину України, не відповідають обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми процесуального права, а саме ч.1 ст.38 ГПК України, відповідно до якої "якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору". Тобто, якщо у суду першої інстанції виникли сумніви щодо участі в аукціоні саме позивача, господарський суд був зобов'язаний витребувати такі докази від сторін по справі. Такими доказами є заява на участь в аукціоні ТОВ ПН "ІКР Баболна Україна" з відміткою відповідача про її отримання та заява на участь в аукціоні ТОВ "Хаджибейвинпром" з відміткою відповідача про її отримання, копії яких додаються до апеляційної скарги та були досліджені судовою колегією відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК України. Але суд першої інстанції такі докази від сторін по справі не витребував, про що свідчать ухвали суду від 18.07.2007 р. та 11.09.2007 р., в яких від позивача не витребувані докази його участі в аукціоні. Це на думку колегії суддів, свідчить про порушення судом норм процесуального права та про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Що стосується висновку суду першої інстанції, щодо ненадання позивачем обґрунтування позовної вимоги щодо визнання права власності на зазначені вище об'єкти нерухомості, то колегія суддів вважає, що такий висновок  не відповідає обставинам справи.

В позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на Договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 22.12.2003 р. та Договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 27.09.2004 р. До того ж в письмових поясненнях позивача № 10/09-07 від 10.09.2007 р., які були надані Господарському суду Одеської області 11.09.2007 р., позивач зазначає, що його право власності на спірну нерухомість не визнається відповідачем, що, зокрема, випливає з відзиву відповідача.

Твердження позивача, що відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної нерухомості (або нотаріально посвідчених виправлень помилок, допущених у Договорі купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 22.12.2003 р. призводить до того, що позивач не має можливості зареєструвати за собою ці об'єкти в Біляївській філії КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", до якої він звертався з листом № 0719-03 від 27.09.2004 р., а також те, що через відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної нерухомості (або нотаріально посвідчених виправлень помилок, допущених у Договорі купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 22.12.2003 р.) позивач не має можливості оформити права на земельну ділянку, на який розташовані об'єкти нерухомості, підтверджується наявними в матеріалах справи документам,  з яких вбачається, що позивач звернувся до голови м.Біляївка з листом № 293 від 31.03.2004 р. з проханням надати в оренду земельну ділянку за адресою розташування нерухомості, але отримав відмову у зв'язку з помилкою у договорі купівлі-продажу нерухомості та відсутності реєстрації права власності на неї в БТІ.

Таким чином судова колегія доходить до висновку про наявність порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідно до ст.16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

Згідно із ст.1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України, підставами для  скасування  або   зміни   рішення   місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням  наведеного,  перевіривши  правильність  застосування  господарським  судом  норм  матеріального  та  процесуального  права, відповідність  висновків, викладених  у  рішенні господарського  суду  обставинам  справи,  колегія  суддів  дійшла  до висновку,  що  апеляційна  скарга   підлягає  задоволенню, рішення  господарського  суду-скасуванню,  а позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 44,49 ГПК України підлягає стягненню з Біляївської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" 600 грн. витрат на державне мито, у тому числі 200,00 грн. понесених судових витрат по сплаті державного мита за розгляд  апеляційної скарги та 118,00 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна", Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Кіровське,  на рішення  господарського суду Одеської області від  04 жовтня 2007 року по справі № 30/220-07-6145 задовольнити, рішення  господарського  суду  –скасувати, позов  задовольнити.

Визнати   дійсним   Договір   купівлі-продажу   аукціонних   основних   фондів   підприємств   і організацій споживчої кооперації України від 27.09.2004 року.

Визнати за Позивачем право власності на об'єкти нерухомості загальною площею 167,9 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.19, які складаються з нежитлової будівлі площею 148,9 кв.м (літера А); котельної площею 14,4 кв.м (літера Б); вбиральні площею 4,6 кв.м (літера В).

Стягнути з Біляївської районної спілки споживчих товариств (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 9, Код ЄДПРПОУ 01761340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства з іноземними інвестиціями "Ікр Баболна Україна" (52030, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Кіровське, вул. Центральна, 61, п/р 26001203037100 в Дніпропетровській ОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, Код ЄДРПОУ 30646752) 400,00 (чотириста) грн. витрат на державне мито, 200,00 (двісті) грн.  витрат на державне мито за розгляд апеляційної скарги, та 118,00 (сто вісімнадцять) грн.  за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                                М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов