Ухвала

від 29.08.2024 по справі 214/7514/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2551/24 Справа № 214/7514/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Саксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської області від 23.05.2024року,яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді пресувальника, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 01 червня 2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185, ст. 75 КК України до 5-ти років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки

визнано винним за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2023 року та призначено остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 повторно, в період дії воєнного стану, 29 липня 2023 року, в обідній час, таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території стадіону ТОВ «Футбольний клуб «Гірник», розташованого на вул. Волонтерів, 1-В в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, в якому на той час працював на посаді підсобного робітника, скориставшись відсутністю уваги з боку охорони та інших працівників, з підсобного приміщення для садових інструментів викрав мотоножиці марки «STIHL НS82T 600 мм», серійний номер « НОМЕР_1 », які належали ТОВ «Футбольний клуб «Гірник», вартістю 17841,22 грн., після чого залишив місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши ТОВ «Футбольний клуб «Гірник» матеріального збитку на вказану суму.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що вирок суду незаконний та підялгає скасуванню. Зауважує, що призначене судом покарання несправедливе та незаконне. Вважає, що в крмиінальнмоу провадженні є підстави для застосування положень ст. 69 КК України. Звертає увагу колегії суддів, що судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся з порушенням вимог ч. 3 ст. 349 КК України в частині роз`яснення порядку та правових обмежень під час апеляційного оскарження. Просить змінити вирок в частині призначеного покарання та визначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснив, що в суді першої інстанції йому розяснювали процедуру розгляду справи в порядку ст. 349 КПК України, просив не позбавляти його волі.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Системний аналіз вироку суду першої інстанції свідчить про те, що оскаржуване судове рішення у повній мірі відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції при призначенні покарання положень ст. 69 КК України є необгрунтованими виходячи із такого.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Частина 1 вищевказаної статі надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 як на підставу застосування до нього положень статті 69 КК України посилається на обставини, які пом`якшують покарання. Однак ОСОБА_7 жодним чином не обґрунтував, яким є зв`язок цих обставин із вчиненим злочином і чому вони істотно знизили його тяжкість. Натомість, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на спосіб вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення проти власності, яке вчинено у період воєнного стану, будучи працевлаштованим в товариство з обмеженою відповідальністю, таємно викрав майно, що належить вказаній юридичній особі, тобто знехтував довірою посадових осіб вказаного товариства.

Таким чином, підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у даному випадку підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України відсутні.

Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 591/2221/19, № 187/1548/15-к.

Посилання щодо недотримання судом першої інстанції правової процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження, перед безпосереднім дослідженням доказів має забезпечити змагальність, рівність сторін

та свободу в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав, зокрема, щодо подання клопотання про визнання доказів недопустимими, а також відомостей, які свідчать про їх очевидну недопустимість, тощо.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, вправі визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, потерпілий не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, тощо. При цьому суд зобов`язаний з ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, переконатися у добровільності їх позиції та роз`яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Ці роз`яснення суду і пояснення обвинуваченого, потерпілого, прокурора та інших мають бути відображені в усіх засобах фіксування кримінального провадження.

Під час прослуховування аудіозапису судового засідання від 23.05.2024 року, колегією суддів встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_7 суд детально роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України як щодо правової процедури, так і щодо обмежень прав обвинуваченого у разі застосування спрощеного судового розгляду без дослідження доказів в повному об`ємі. Обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, дав покази щодо події кримінального правопорушення, які повністю відповідають фактичним обставинам, які прокурор вважав доведеними, тому судом фактично було допитано ОСОБА_7 та досліджено матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, підстав для скасування або зміни під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 409 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту оголошення.

Судді: