Постанова

від 03.09.2024 по справі 145/170/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/170/19

Провадження № 22-ц/801/1763/2024

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ратушняка І.О.,

у справі №145/170/19

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідачі)

за участі Лука-Мелешківської сільська рада Вінницької області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову)

про визнання права власності на земельні ділянки та на частину будинковолодіння,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до районного суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на частину будинковолодіння.

В подальшому у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до районного суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Пилявської сільська рада Вінницької області про визнання права власності на земельні ділянки.

05 липня 2023 року позивачем подано позовну заяву про визнання право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та відповідну частку земельної ділянки.

З моменту надходження до суду позовних заяв ОСОБА_1 судом проведено ряд процесуальних дій.

Ухвалою від 25 березня 2024 року закінчено підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участі Лука-Мелешківської сільська рада Вінницької області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову) про визнання права власності на земельні ділянки та на частину будинковолодіння.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тиврівського районного суду від 26 червня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судові повістки-повідомлення про розгляд справи 08.05.2024 та 26.06.2024 позивач не отримувала.

Водночас, стверджує, що 08 травня 2024 року представник позивача направила суду заяву про проведення судового розгляду у її відсутність, при цьому про судове засідання призначене на 26 червня 2024 року представник також не була повідомленою.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів та інших учасник справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 25 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник адвокат Воронцова О.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і їх представник адвокат Соломон В.А. проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК Українивиходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи повторно 08 травня 2024 року та 26 червня 2024 року не з`явилася в судові засідання без поважних причин.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до змісту статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомить про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.

Отже, визначальним, в цьому разі, є належне повідомлення учасника справи про дати судових засідань, з огляду на належність вручення йому судової повістки, яким за змістом частини 8 статті 128 ЦПК України, є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Саме наявність даних про належне повідомлення позивача про дату та час слухання його справи та неявка його до суду повторно незалежно від причини, є підставою для залишення позову без розгляду, які зазначені пункті 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналогічний висновок неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 та від 10 лютого 2022 року в справі №756/16448/18.

Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення в зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

За правилами ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України участь особи, яка є стороною у цивільному процесі, в судових засіданнях особисто або через свого представника є процесуальним правом, а не обов`язком, цієї особи.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідженням матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 25 березня 2024 року Тиврівським районним судом закрито підготовче провадження у справі і вона призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08 травня 2024 року з викликом учасників справи.

В матеріалах справи наявні судові повістки про виклик позивача до суду по цивільній справі на 08 травня 2024 року та 26 червня 2024 року, які були надіслані за вказаною нею адресою місця проживання АДРЕСА_1 .

Судову повістку-виклик на 08 травня 2024 року позивачці вручено не було, а повернуто суду з відміткою відділення зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою, а тому ОСОБА_1 дійсно вважалася повідомленою в установленому законом порядку про дату час і місце зазначеного судового засідання.

Разом з тим, представником позивача адвокатом Жикевич В.П. на зазначену дату засобами електронної пошти була надіслана письмова заява про проведення судового засідання у відсутність позивача.

Відповідачі підтвердили, що зазначена заява була оголошена в судовому засіданні, проте суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи для заслуховування доводів представника щодо її клопотань.

На а.с. 184 т. 2 міститься розписка про вручення поштового відправлення судової повістки ОСОБА_1 на 26 червня 2024 року, яка підписана особою, що її отримала, без зазначення прізвища та імені. Позаяк ОСОБА_1 не заперечує отримання цієї повістки, вона була належно повідомленою про дату, час і місце судового засідання.

Отже матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вважається такою, що була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання як 08 травня, так і 24 червня 2024 року, проте відсутня друга поспіль її неявка в зазначені судові засідання як умова залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з тим, що в судове засідання 08 серпня 2024 року її представник надала письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.

Апеляційний суд також звертає увагу, що провадження в даній цивільній справі триває понад п`ять років, а саме з лютого 2019 року, а підготовче провадження в ній закрите лише 25 березня 2024 року. За таких умов позовна заява може бути залишена без розгляду лише за умов умисного нехтування позивачем своїми обов`язками і неявки його в судові засідання, неподання заяв про розгляд справи в його відсутність, коли в суду немає жодних сумнівів щодо належного повідомлення позивача і його представника.

Відтак обґрунтованими є доводи апелянта, а оскаржувана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2024 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Лука-Мелешківської сільська рада Вінницької області про визнання права власності на земельні ділянки та на частину будинковолодіння - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин