Постанова

від 02.09.2024 по справі 916/1479/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1479/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024, ухвалене суддею Пінтеліною Т.Г., м. Одеса,

у справі № 916/1479/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Шевченківського ліцею Скадовської міської ради

про стягнення 25964,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Шевченківського ліцею Скадовської міської ради (далі Ліцей), в якому просило суд стягнути з останнього 25964,54 грн, з яких:

- 750,40 грн основного боргу;

- 12650,29 грн пені;

- 1925,99 грн 3% річних;

- 1063786 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 25.11.2021 № 20-1214/21-БО-Т (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем у грудні 2021 року, а також січні-березні 2022 року природного газу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/1479/24 у задоволенні позову ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, керуючись нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон), виходив з того, що у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (березень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України і в цей період позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати нараховувались і за поставку, що була здійснена у лютому 2022 року (зокрема, 12346,31 грн пені, 1883,17 грн 3% річних та 10442,78 грн інфляційні втрати), тобто в період, який не підпадав під дію Закону.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

13.06.2024 матеріали справи № 916/251/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/1479/24 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк до 08.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи) та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

З метою належного повідомлення відповідача про вчинення відповідної процесуальної дії, Південно-західним апеляційним господарським судом зроблено оголошення на офіційному веб-сайті суду з інформацією про відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача, а також будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи за проміжок часу з 17.06.2024 по 08.07.2024 не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 25.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а останній прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% , всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в розмірі 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно п. 6.2.4 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

На виконання умов договору, позивач в період з грудня 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 208234,88 грн.

Відповідач за спожитий природний газ розрахувався частково на загальну суму 207484,48 грн.

Несплата відповідачем залишку заборгованості (у березні 2022 року на суму 750,40 грн) стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення з відповідача.

Також позивач нарахував до стягнення з відповідача на свою користь 12650,29 грн пені, 1925,99 грн 3% річних та 1063786 грн інфляційних втрат.

Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (березень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України і в цей період позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у спірний період часу (грудень 2021 року -березень 2022 року) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Україна, Херсонська область, Скадовський район, с. Шевченко, вул. Гірського, буд. 22).

За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 за № 309, вся територія Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022 тимчасово окупована Російською Федерацією.

Тобто у період, за який позивач просить суд стягнути основну заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (березень 2022 року на суму 750,40 грн), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже позивач у березні 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

Водночас, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеня, 3% річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем не тільки на суму боргу за поставлений природний газ у березні 2022 року, а й за прострочення оплати вартості природного газу у лютому 2022 року.

Враховуючи, що вимоги Закону розповсюджуються на спірні правовідносини саме з дати тимчасової окупації відповідної території, колегія суддів зазначає, що необхідним є встановлення наявності/відсутності підстав для задоволення/відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості за відповідну частину лютого, тобто за період який був до початку тимчасової окупації відповідної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений позивачем природний газ у грудні 2021 року на суму 65869,56 грн відповідач розрахувався вчасно - 30.12.2021, як і за поставлений позивачем природний газ у січні 2022 року на суму 82293,23 грн (21.02.2022).

Проте, за поставлений позивачем природний газ об`ємом 3,56260 тис.куб.м. у лютому 2022 року на суму 58975,27 грн відповідач розрахувався лише 13.05.2023, тобто з пропуском строку, встановленого договором.

Досліджуючи можливість визначення розміру заборгованості за період лютого місяця, коли територія Скадовського району Херсонської області ще не була у тимчасовій окупації, колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи містяться надана позивачем інформаційна довідка щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом 56XS0000OQDNL00I за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 (а.с.47), з якої вбачається що за лютий 2022 року позивачем поставлено відповідачу 3562,60 куб.м. природного газу.

З огляду на вищевказану інформаційну довідку та оскільки територія Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022 є тимчасово окупована, колегія суддів приходить до висновку, що за лютий 2022 року (з 01.02.2022 по 23.02.2022) відповідач зобов`язаний був сплатити вартість лише за 3441,94 куб.м. природного газу (за винятком 120,66 куб.м. природного газу, поставленого 28.02.2022), яка становить за розрахунком суду 56977,88 грн (а не 58975,27 грн, як зазначено в акті приймання передачі (а.с.30)).

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 56977,88 грн, колегія суддів зазначає, що розмір пені становить 12035,60 грн, а 3% річних 1831,10 грн. Щодо розміру інфляційних втрат, колегія суддів розраховує їх на суму боргу у розмірі 56451,46 грн (оскільки з надано позивачем розрахунку вбачається, що позивач в цій частині зараховує попередню фактичну сплату відповідачем 526,42 грн (56944,88 грн 526,42 грн = 56451,46 грн). Розмір інфляційних втрат за розрахунком суду складає 10418,60 грн.

При цьому, визначаючи розмір пені, яку відповідач має сплатити на користь позивача, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, при застосуванні положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГКФ України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Водночас, колегія суддів враховує воєнний стан в Україні та те, що з 24.02.2022 по теперішній час Шевченківській ліцей Скадовської міської ради, який є закладом загальної середньої освіти, перебуває в тимчасовій окупації, що вочевидь значно вплинуло на фінансовий стан відповідача. Також колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% (з 12035,60 грн до 6017,80 грн).

Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що у зв`язку з порушенням строків розрахунку, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 50% пені, інфляційні втрати та 3 % річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 18267,50 грн, з яких: 6017,80 пені, 1831,10 грн 3% річних та 10418,60 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/1479/24 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Шевченківського ліцею Скадовської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 18267,50 грн, з яких: 6017,80 пені, 1831,10 грн 3% річних та 10418,60 грн інфляційних втрат.

Стягнути з Шевченківського ліцею Скадовської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 2265,73 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

В решті позову відмовити».

Стягнути з Шевченківського ліцею Скадовської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 3398,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська