Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/9661/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 910/9661/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Дніпробуд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024

у справі №910/9661/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Дніпробуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа-Авто" (відповідач-1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвойя Девелопмент" (відповідач-2),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (третя особа-1),

ОСОБА_2 (третя особа-2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача-1, - ОСОБА_3 (третя особа-3),

про розірвання договору, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Дніпробуд" (далі - ТОВ "ІБК "Дніпробуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа-Авто" (далі - ТОВ "Віа-Авто", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвойя Девелопмент" (далі - ТОВ "Секвойя Девелопмент", відповідач-2) про:

- розірвання з дати набрання чинності судовим рішенням договору про часткову участь у будівництві №02-19/07-12 від 19.07.2012, укладеного між ТОВ "ІБК "Дніпробуд" та ТОВ "Віа-Авто" на умовах, в редакції проекту угоди про розірвання, що додана до позовної заяви із зазначенням тексту угоди у резолютивній частині рішення;

- визнання недійсним договору №18/09-14 про часткову участь у будівництві і передачу функцій замовника від 17.09.2014, укладеного між ТОВ "Віа-Авто" та ТОВ "Секвойя Девелопмент".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ІБК "Дніпробуд" посилається на невиконання ТОВ "Віа-Авто" зобов`язань з проходження експертизи проекту і забезпечення будівництва дозвільною документацією, наслідком чого є визнання такого будівництва самочинним, що виключає можливість досягнення мети, на яку розраховував позивач при укладенні договору про часткову участь у будівництві №02-19/07-12 від 19.07.2012. Окрім цього, позивач зазначає про протиправну, без його згоди передачу відповідачем-1 функцій замовника спірного будівництва відповідачу-2, та недодержання відповідачами вимог статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині наявності у ТОВ "Віа-Авто" функцій замовника будівництва, у зв`язку з чим договір №18/09-14 про часткову участь у будівництві і передачу функцій замовника від 17.09.2014 має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №910/9661/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.03.2024 через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування від:

- АТ "УкрСиббанк" Київ виписки по рахунку НОМЕР_4 ТОВ "Віа-Авто" (код ЄДРПОУ 24882232) з 19.07.2012 до 31.12.2019, виписки по рахунку НОМЕР_3 ТОВ "Секвойя Девелопмент" (код ЄДРПОУ 39156953) з 17.09.2014 до 31.12.2019;

- ПАТ "БТАбанк" виписки по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Секвойя Девелопмент" (код ЄДРПОУ 39156953) з 2014 року по 31.12.2018, по рахунку НОМЕР_2 ТОВ "Радуга СІТІ" (код ЄДРПОУ 35162345) та по рахунку ТОВ "Віа-Авто" (код ЄДРПОУ 24882232) у 2014-2016 роках (номер рахунку невідомий);

- Головного слідчого управління Національної поліції України касову документацію по фактах внесення громадянами коштів на виконання умов договорів, укладених з ТОВ "Віа-Авто" (код ЄДРПОУ 24882232) і ТОВ "Секвойя Девелопмент" (код ЄДРПОУ 39156953), яка була вилучена у процесі відкриття правоохоронними органами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000501, внесеному до ЄРДР 05.11.2014.

Заява мотивована тим, що ТОВ "ІБК "Дніпробуд" позбавлене можливості самостійно отримати вказані документи, оскільки він не є учасником вказаного кримінального провадження в межах якого вилучена документація по фактах внесення коштів на виконання умов договорів, укладених громадянами з ТОВ" Віа-Авто" та ТОВ "Секвойя Девелопмент", а також не є клієнтом банків ПАТ "БТАбанк", АТ "УкрСиббанк" та особою, якій у відповідності до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" може бути надана інформація про операції та рахунки клієнтів банку, що становить банківську таємницю. Витребувані докази безпосередньо пов`язані з предметом доказування і необхідні для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема встановлення особи, яка є реальним інвестором, та підтвердять відсутність у третіх осіб, які залучені до участі у справі, прав інвесторів. Також позивач (заявник) наголошує на утрудненні у збиранні відповідних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 розгляд вищезазначеної заяви позивача у справі №910/9661/23 було призначено на 03.04.2024.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, засідання з розгляду заяви 03.04.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 вказану заяву позивача про забезпечення доказів у справі №910/9661/23, з урахуванням перебування судді Селівона А.М. 08.04.2024 у відпустці, призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ІБК "Дніпробуд" про забезпечення доказів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд виходив із того, що за своєю правовою природою заява про забезпечення доказів є заявою про витребування доказів та зводиться до покладення обов`язку по збиранню доказів на суд;

- всупереч вищезазначеним приписам чинного законодавства заява про забезпечення доказів не містить обґрунтувань, обставин та підстав припускати, що засіб доказування в подальшому може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим;

- доводи позивача в поданій заяві про забезпечення доказів зводяться виключно до неможливості самостійного отримання доказів (запитуваних документів).

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ "ІБК "Дніпробуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення доказів.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "ІБК "Дніпробуд" зазначило, що витребувані докази безпосередньо стосуються предмета доказування і мають значення та потрібні для вирішення справи. При цьому, збирання і подання відповідних доказів в інший спосіб, аніж шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення доказів, є неможливим і позивач не може самостійно отримати вищезазначені докази та подати їх до суду.

В апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване неотриманням копії оскаржуваної ухвали та ознайомленням із її текстом в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.05.2024.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ІБК "Дніпробуд" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9661/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "ІБК "Дніпробуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.06.2024 матеріали справи №910/9661/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 № 09.1-08/2123/24 у зв`язку перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9661/23.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/9661/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ІБК "Дніпробуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

24.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 поновлено ТОВ "ІБК "Дніпробуд" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 та відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.08.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 22.07.2024.

ОСОБА_2 скористалася правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, третя особа-2 наголосила на тому, що витребувані докази не стосуються предмета доказування у справі №910/9661/23.

Відповідачі 1, 2 та треті особи 1, 3 не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 28.08.2024 відповідачі 1, 2 та третя особа-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча про день, місце та час були повідомлені належним чином.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №361/8331/18.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/9836/18.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 1, 2, та третьої особи-2 явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення скарги у даній справі без заслуховування пояснень учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 28.08.2024 представники ТОВ "ІБК "Дніпробуд" підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення доказів задовольнити.

Представники третіх осіб 1, 3 у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

28.08.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні доказів може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Заходи забезпечення доказів вживаються судом з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, отже такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів.

Окрім цього, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.

Вжиття заходів забезпечення доказів є обґрунтованим лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Таким чином, обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів покладається саме на заявника.

Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Близька за змістом правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2019 у справі Зд/9901/2/19.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що зі змісту поданої позивачем заяви про забезпечення доказів вбачається, що вказана заява всупереч приписам чинного законодавства не містить обґрунтувань, обставин та підстав припускати, що витребувані докази можуть бути втрачені у майбутньому, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

При цьому, доводи позивача в поданій заяві про забезпечення доказів зводяться виключно до неможливості отримання доказів (запитуваних документів) позивачем самостійно, тобто остання за своєю правовою природою по суті є заявою про витребування доказів та зводиться до покладення обов`язку збирання доказів на суд.

З урахуванням викладеного, оскільки в заяві про забезпечення доказів жодним чином не аргументується, які обставини свідчать про те, що в майбутньому докази можуть бути втрачені або подання їх стане ускладненим, а також не наведено обставин, з якими господарське процесуальне законодавство пов`язує можливість застосування заходів забезпечення доказів у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "ІБК "Дніпробуд" про забезпечення доказів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ІБК "Дніпробуд" про забезпечення доказів.

Доводи ТОВ "ІБК "Дніпробуд" щодо неповного встановлення судом першої інстанції обставин справи, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, висновки суду, викладені в ухвалі від 25.04.2024, відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги ТОВ "ІБК "Дніпробуд" у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Дніпробуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/9661/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9661/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова