Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/17961/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/17961/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Проскурня Т.В. (посвідчення адвоката № 3783/10 від 30.10.2008)

від відповідача: Ковтонюк Ю.А. (посвідчення адвоката № 000335 від 27.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Центр забезпечення виробництва"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (повний текст додаткового рішення складено 01.03.2024)

у справі № 910/17961/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2 189 003,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності понесення позивачем адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру зменшивши їх розмір до 40 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" філія "Центр забезпечення виробництва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом зазначеної справи у суді першої інстанції.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу є необґрунтованими, виходячи з ціни предмету спору та неспівмірними із складністю даного спору.

За таких обставин, відповідач вважає, що присуджений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем не відповідає вартості та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, позивачем було враховано предмет спору, обсяг складності та час наданих адвокатських послуг, а також співвідношення ціни позову із вартістю наданих представником відповідача юридичних послуг.

За таких обставин, доводи позивача викладені у апеляційній скарзі спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи стосовно понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Короткий зміст письмових пояснень на відзив узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях, відповідач повністю підтримує свою правову позицію викладену ним у апеляційні скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17961/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 12.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) про стягнення заборгованості за договором поставки № ЦЗВ-02-00823-01 від 06.04.2023 у сумі 2 188 800,00 грн та 0,1% річних у сумі 203,89 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлений йому товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." 2 188 800,00 грн (два мільйона сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень) боргу, 203,89 грн 0,1% річних, а також 26 268,05 грн судового збору.

05.02.2024 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі № 910/17961/23, відповідно до якої заявник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72 000,00 грн.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткове рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч 2, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві про розподіл судових витрат, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72 000,00 грн.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи наступні документів:

- договір про надання правової допомоги №234/2023 від 23.08.2023 укладений між позивачем та АО "Група Бізнес Партнерів" з додатками до нього;

- заявку про надання правової допомоги;

- акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 29.12.2023;

- акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 30.01.2024;

- рахунків на оплату №137 від 17.11.2023, №146 від 30.01.2024;

- платіжну інструкцію №125 від 20.11.2023.

Також в матеріалах справи містяться копії ордеру серії АІ №1499302 від 22.11.2023, посвідчення адвоката Проскурні Т.В. та її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з акту приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 29.12.2023, адвокатом було надано позивачу послуги з підготовки позовної заяви, розрахунку боргу та додаткових матеріалів для подання позову до суду (витрачений час 8 годин) вартістю 24 000,00 грн та підготовка відповіді на відзив (витрачений час 8 голин) вартістю 24 000,00 грн.

У акті приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 30.01.2024 вказано, що адвокатом було надано позивачу наступні послуги: підготовка пояснень щодо заперечень на відповідь на відзив (витрачений час 4 години) вартістю 12 000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні 10.01.2024 (тривалість 1 година) вартістю 3000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні 29.01.2024 (тривалість 1 година) вартістю 3000,00 грн; підготовка заяви про розподіл судових витрат з додатками (витрачений час 2 години) вартістю 6000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У своїй заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесених позивачем, відповідач просив суд першої інстанції зменшити таку суму до однієї гривні.

Судовою колегією також враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, судова колегія зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення віл 27.10.93 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд вказує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Поряд з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Водночас судова колегія приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем такої послуг, як надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 40 000,00 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, суд першої дійшов вірного висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 40 000,00 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі.

З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування понесених позивачем витрат та зменшення розміру до 40 000,00 грн.

Інші твердження викладені відповідачем у апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/17961/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/17961/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко