Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/980/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/980/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевчук С.Р.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 (повний текст складено та підписано 08.04.2024) (суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/980/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»

про стягнення 109343,85 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - відповідач) про стягнення 109343,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань по договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 до моменту його розірвання рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/11759/23, за період з серпня 2023 року до січня 2024 не здійснив сплати орендних платежів, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмір 97020,00 грн, пеню у розмірі 9976,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 1460,68 грн та 3% річних у розмірі 886,19 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/980/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про стягнення 109343,85 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» 97020,00 грн боргу, 9976,18 грн пені, 1460,68 грн інфляційних втрат, 886,19 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався наданими сторонами доказами, за якими позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача, тоді як, останній жодним чином не спростував заявлені позивачем вимоги. Оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, це є наслідком задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/980/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбутися при відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, за наведених обставин, оскільки відповідач, так і позивач в односторонньому порядку відмовилися від виконання договору оренди шляхом направлення один одному відповідних вимоги, то покладення на відповідача обов`язку сплачувати оренду після обміну відповідними вимогами не відповідатиме положенням чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

22.04.2024 року матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/980/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 року передані колегії суддів у складі: Шевчук С.Р. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/980/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

На виконання вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду 09.05.2024 надійшли з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/980/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/980/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.06.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

04.06.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів скаржника викладених у апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 по справі № 910/980/24 - без змін.

У поданому відзиві позивач зауважу на тому, що положення статті 653 Цивільного кодексу України визначаються, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, оскільки, спірний договір оренди розірвано 02.01.2024, то в цьому контексті доводи апеляційної скарги відповідача про те, що такий договір оренди припинено у зв`язку із тим, що сторони відмовилися від його виконання, не знаходить свого підтвердження та зводяться лише до суб`єктивних припущень представника відповідача, а також вказує на намагання останнього вдатися до переоцінки обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 910/11759/23, що не допускається з огляду на положення процесуального законодавства.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17 лютого 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень та іншого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого орендар зобов`язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Артема 37-41, поверх 6, офіс № 42, загальною площею 29,25 кв.м. та інше майно, перелік якого визначено в додатку № 1 до договору оренди.

Згідно з пункту 2.1 договору орендодавець протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформляється відповідним актом передачі-приймання, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.5 договору в день закінчення строку оренди орендар передає, а орендодавець приймає орендоване майно, що оформляється відповідним актом передачі-приймання, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що з дня підписання акту, вказаного у пункті 2.5 договору, строк оренди припиняється.

Згідно з пункту 3.1 договору орендна плата становить 8775,00 грн за один місяць, виходячи з розрахунку 300 грн за 1 кв.м.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше другого числа кожного місяця за поточний місяць.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що орендна плата за перший та останній місяці дії договору сплачується орендарем протягом двох банківських днів з дня підписання договору.

У випадку прострочення сплати орендних платежів більше одного місяця, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір з подальшим стягненням з орендаря всієї суми заборгованості та штрафних санкцій (пункт 5.3 договору).

Договір набуває чинності після підписання сторонами акту передачі-приймання, визначеного у пункті 2.1 цього договору і діє один календарний рік. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, строк оренди автоматично вважається продовженим на один рік на таких самих умовах (пункти 8.1 та 8.2 договору).

Відповідно до пунктів 8.6 та 8.7 договору зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до нього. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї із сторін, яка повідомляє про це іншу сторону не пізніше ніж за тридцять днів. Дострокове розірвання договору оформляється додатковою угодою до нього. При цьому, якщо сторона, за ініціативою якої розривається договір, попередила про це іншу сторону менше ніж за тридцять днів, то договір розривається через 30 днів з дня повідомлення однією із сторін іншу сторону про дострокове розірвання договору.

20.02.2017 сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві по вул. Артема, буд. 37-41, та іншого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 29,25 кв.м та інше майно згідно з переліком.

14.07.2017 року між ТОВ «Компанія «Персона грата» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено додаткову угоду про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 1 якого, у зв`язку із збільшенням індексу інфляції за період березень 2017 року - червень 2017 року на 105,6% та відповідно до п. 3.4. договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року орендодавець та орендар дійшли згоди зробити перерахунок плати за оренду збільшивши її на розмір індексу інфляції з 1 серпня 2017 року, внісши відповідні зміни у договір оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року шляхом викладення п. 3.1 договору у такій редакції: « 3.1 Орендна плата з розрахунку 316,80 грн за 1 ка.м. за цим договором становить 9266,40 грн (дев`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень) 40 копійок за один місяць, в тому числі ПДВ 1544,40 грн.».

11.01.2018 року сторонами було підписано додаткову угоду про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 1 якого, у зв`язку із збільшенням індексу інфляції за період липень 2017 року - грудень 2017 року на 105,2% та відповідно до п. 3.4. договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року орендодавець та орендар дійшли згоди зробити перерахунок плати за оренду збільшивши її на розмір індексу інфляції з 1 лютого 2018 року, внісши відповідні зміни у договір оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року шляхом викладення п. 3.1 договору у такій редакції: « 3.1 Орендна плата з розрахунку 333,27 грн за 1 ка.м. за цим договором становить 9748,15 грн (дев`ять тисяч сімсот сорок вісім гривень) 15 копійок за один місяць, в тому числі ПДВ 1624,69 грн.».

14.11.2018 року сторонами було підписано додаткову угоду про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 1 якого, у зв`язку із збільшенням індексу інфляції за період січень 2018 року - жовтень 2018 року на 107,2% та відповідно до п. 3.4. договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року орендодавець та орендар дійшли згоди зробити перерахунок плати за оренду збільшивши її на розмір індексу інфляції з 1 грудня 2018 року, внісши відповідні зміни у договір оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 року шляхом викладення п. 3.1 договору у такій редакції: « 3.1 Орендна плата з розрахунку 357,26 грн за 1 ка.м. за цим договором становить 10450,15 грн (десять тисяч чотириста п`ятдесят гривень) 15 копійок за один місяць, в тому числі ПДВ 1741,69 грн.».

11.11.2019 року сторонами було підписано додаткову угоду №4 про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 1 якого сторони дійшли згоди внести відповідні зміни у договір оренди шляхом викладення п.п. 3.2 договору у такій редакції: « 3.2 Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми, визначної в п. 3.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа кожного місяця за поточний місяць.».

Пунктом 2 додаткової угоди №4 сторони дійшли згоди викласти п. 3.7 договору у такій редакції: « 3.7. Орендар пропорційно займаній площі компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Орендар зобов`язаний оплатити спожиті комунальні послуги протягом п`яти банківських днів з дня виставлення відповідного рахунку.».

Пунктом 3 додаткової угоди №4 сторони дійшли згоди внести відповідні зміни у договір оренди шляхом викладення п.п. 5.2 договору у такій редакції: «5.2. За несвоєчасну оплату орендної плати та комунальних платежів, визначених в п.п. 3.1, 3.3, 3.7 цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 2 дня прострочення.».

05.12.2019 року сторонами було підписано додаткову угоду №5 про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 1 якого сторони дійшли згоди, що у зв`язку із введенням нової ставки орендної плати, з 01 січня 2020 року внести відповідні зміни у договір оренди шляхом викладення п.п. 3.1, договору у такій редакції: « 3.1. Орендна плата з розрахунку 420,00 грн. за 1 кв. м. за цим договором становить 12285,00 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень) 00 копійок, в тому числі ПДВ - 2047,50 (дві тисячі сорок сім гривень) 50 копійок, за один місяць.».

26.01.2020 сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, за яким орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення загальною площею 29.25 кв.м та інше майно відповідно до переліку, а 27.01.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих у м. Києва по вул. Артема, буд. 37-41, та іншого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 46,2 кв.м та інше майно згідно з переліком.

При цьому, 27.01.2020 року сторонами було укладено додаткову угоду №6 про зміну договору оренди нежитлових приміщень від 17.02.2017, за умовами пункту 2 якого, сторони дійшли згоди внести зміни у договір оренди шляхом викладення п.п. 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. Орендна плата з розрахунку 420,00 грн. за 1 кв. м. за цим договором становить 19404,00 (дев`ятнадцять тисяч чотириста чотири гривні) 00 копійок, в тому числі ПДВ - 3234,00 (три тисячі двісті тридцять чотири гривні) 00 копійок, за один місяць.».

Відповідачем було надіслано позивачу лист від 22.05.2023 вих. №2480, в якому повідомлено Товариство про те, що Компанія має бажання розірвати Договір.

Листом від 22.05.2023 вих. №2481 відповідач повідомив позивача про важке матеріальне становище, яке виникло через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, а також про те, що Компанія на початку березня 2022 року втратила майже всі джерела свого доходу та не мала можливості оплачувати оренду офісного приміщення, у зв`язку з чим відповідач просив не брати оплату за березень - квітень 2022 року за Договором.

У свою чергу, позивач листом від 22.06.2023 вих. №06/23 повідомило відповідача про таке:

- у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України фактичне використання орендованого майна орендарем частково було утруднено в березні 2022 року, з огляду на що орендодавцем в односторонньому порядку було зменшено розмір орендної плати за вказаний період та відповідно було нараховано всього 9 702 грн;

- повідомленням від 22.05.2023 вих. №2480 орендар повідомив про намір розірвати Договір, а листом від 22.05.2023 вих. №2481 орендар, посилаючись на втрату джерел доходу, просив не брати орендну плату за березень - квітень;

- варто зауважити, що орендодавцем вже було зменшено розмір орендної плати за березень 2022 року, проте орендар прострочив орендну плату за вказаний період; відповідно до даних бухгалтерського обліку орендодавця, орендар систематично допускав прострочення орендної плати протягом 2022 - 2023 років, у зв`язку із чим утворилася заборгованість з орендної плати орендаря перед орендодавцем за Договором у сумі 57934,80 грн; також, орендарем не компенсовано орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг у сумі 10920 грн; відтак, сума заборгованості орендаря перед орендодавцем з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних всього склала 86825,18 грн.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором, орендодавець звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до орендаря про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

04.02.2024 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/11759/23 ухвалив рішення про:

- розірвання договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 № б/н, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона Грата» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»;

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона Грата» 83160,00 грн заборгованості з орендних платежів (за період з березня 2022 року по липень 2023 року), 14769,93 грн втрат від інфляції, 2317,32 грн 3% річних, 5000,18 грн судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи рішення у справі №910/11759/23 набрало законної сили 02.01.2024.

08.01.2024 року Господарський суд міста Києва видав наказ № 910/11759/23.

11.01.2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Сідоренко Антон Сергійович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 73811033.

12 січня 2024 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 105247,43 грн, стягнуті приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 73811033 (платіжна інструкція № 7146 від 12.01.2024).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідач у період з серпня 2023 по грудень 2023, тобто до моменту набрання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/980/24 законної сили, не сплачував на користь позивача орендних платежів по спірному договору оренди, через що позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмір 97020,00 грн, пеню у розмірі 9976,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 1460,68 грн та 3% річних у розмірі 886,19 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024у справі №910/980/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про стягнення 109343,85 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» 97020,00 грн боргу, 9976,18 грн пені, 1460,68 грн інфляційних втрат, 886,19 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як уже зазначалося вище, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався наданими сторонами доказами, за якими позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача, тоді як, останній жодним чином не спростував заявлені позивачем вимоги. Оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, це є наслідком задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди) орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми, визначної в п. 3.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа кожного місяця за поточний місяць.

Як зазначає позивач, відповідач у період з серпня 2023 по грудень 2023 включно не сплачує орендних платежів на підставі договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна, а тому позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 97020,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляції, відповідач у встановлені договором строки орендну плату не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 97020,00 грн підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У випадку прострочення сплати орендних платежів більше одного місяця, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір з подальшим стягненням з орендаря всієї суми заборгованості та штрафних санкцій (пункт 5.3 договору).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення орендної плати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 9976,18 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 886,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1460,68 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, колегія суддів дійшла висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Щодо доводів скаржника про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату після відмови від договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначає скаржник, оскільки сторони шляхом обміну листами, відповідач 22.05.2023 а позивач 20.07.2023 висловили свої бажання розірвати договір, то саме з цього моменту договір є розірваним і сторони не несуть будь-яких юридичних наслідків за ним.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 8.6 та 8.7 договору зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до нього. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї із сторін, яка повідомляє про це іншу сторону не пізніше ніж за тридцять днів. Дострокове розірвання договору оформляється додатковою угодою до нього. При цьому, якщо сторона, за ініціативою якої розривається договір, попередила про це іншу сторону менше ніж за тридцять днів, то договір розривається через 30 днів з дня повідомлення однією із сторін іншу сторону про дострокове розірвання договору.

Як зазначає сам скаржник, 20.07.2023 року позивач направив відповідачу позовну заяву про розірвання договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 та стягнення коштів, відтак сторони не дійшли згоди, щодо розірвання договору та не уклали відповідної додаткової угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи 04.02.2024 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/11759/23 ухвалив рішення про розірвання договору оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 17.02.2017 № б/н, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона Грата» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона Грата» 83160,00 грн заборгованості з орендних платежів (за період з березня 2022 року по липень 2023 року), 14769,93 грн втрат від інфляції, 2317,32 грн 3% річних, 5000,18 грн судового збору.

Рішення у справі №910/11759/23 набрало законної сили 02.01.2024, що не заперечується сторонами.

Отже, відповідач в силу встановлених вище обставин повинен був щонайменше до 02.01.2024 виконувати умови спірного договору, зокрема і в частині що стосується здійснення щомісячних орендних платежів.

Доказів того, що відповідач у спірний період не користувався орендованим приміщенням матеріали справи не містять, а відповідач під час розгляду справи не надав, як і не надав доказів порушення позивачем умов договору оренди.

За наведених обставин доводи скаржника про відсутність у останнього обов`язку виконувати умови договору у період щонайменше з серпня 2023 по грудень 2023 року включно колегією суддів відхиляються.

При цьому, колегія суддів погоджується з аргументами позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, в тій частині, що оскільки, спірний договір оренди розірвано 02.01.2024, то в цьому контексті доводи апеляційної скарги відповідача про те, що такий договір оренди припинено у зв`язку із тим, що сторони відмовилися від його виконання, не знаходить свого підтвердження та зводяться лише до суб`єктивних припущень представника відповідача, а також вказують на намагання останнього вдатися до переоцінки обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 910/11759/23, що не допускається з огляду на положення процесуального законодавства.

Отже, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити кошти, а тому колегія суддів приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, дійшла висновку що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, а відтак, підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі немає.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

При цьому, судове рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідач не оскаржує, тому, з огляду на повноваження апеляційного господарського суду, надані ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, справа в цій частині не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/980/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У поданому до Північного апеляційного господарського суду відзиві на апеляційну скаргу позивач просив покласти на скаржника витрати на професійну справничу допомогу понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи у розмірі 10000,00 грн.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивач відповідно до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», що становить 10000,00 грн - витрати на надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Персона грата» додано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АА №1449668 від 29.05.2024; договору про надання правової допомоги №05/2022-ПД від 25.09.2022 (далі - договір); додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №05/2022-ПД від 25.09.2022; додаткової угоди №6 до договору про надання правової допомоги №05/2022-ПД від 25.09.2022; платіжної інструкції №3438 від 03.06.2024 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання звернень (заяв, скарга, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензії, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); підготовку проектів договорів, додаткових угод, протоколів розбіжностей, попередніх договорів, протоколів про наміри, листів, тощо; представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких державних, громадських організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, провадження у справах про адміністративні правопорушення, третейських судах, органах державної виконавчої служби, приватними виконавцями, органах Національної поліції України, прокуратури, Служби безпеки України, органах Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах досудового розслідування, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, приватними нотаріусами та державними реєстраторами, Торгово-промисловій палаті України та її територіальних підрозділах, тощо з будь-яких питань, пов`язаних із виконанням цього Договору.

Умовами пункту 2.1 договору клієнт надає бюро наступні повноваження: бути представником клієнта у судових органах України будь-якої інстанції з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі право: пред`явити (підписувати та подавати) від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов (позовну заяву); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати судові рішення (ухвали, постанови) та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом для позивача, відповідача чи третьої особи; отримувати судові рішення (ухвали, постанови) та/або їх завірені у встановленому порядку копії; подавати (пред`являти) виконавчі документи до стягнення (виконання), а також отримувати, підписувати та подавати від імені клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви по суті справи (позовні заяви, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення), заяви про вжиття заходів забезпечення позову, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі передбачені відповідним процесуальним законом; представляти інтереси. Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань, передбачених договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження з правом робити з них копії; отримувати належне клієнтові майно та грошові кошти; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; засвідчувати копії документів, заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати державне мито, судовий збір та інші необхідні обов`язкові збори та платежі вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

Згідно пункту 2.2 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Дутка Ігор Михайлович. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, а також порядок та строки його сплати, визначаються сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення (пункт 5.1 та 5.2 договору).

20.09.2023 року між ТОВ «Компанія «Персона грата» та АБ «Ігора Дутки» було підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №05/2022-ПД від 25.09.2022, за умовами пункту 1 якої, сторони погодили змінити пункт 5.2 договору та викласти його в наступній редакції: «Дія договору припиняється через три роки з дня його укладення.».

03.06.2024 року ТОВ «Компанія «Персона грата» та АБ «Ігора Дутки» підписали додаткову угоду №6 до договору про надання правової допомоги №05/2022-ПД від 25.09.2022 (далі - додаткова угода №6).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №6 дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової (правничої) допомоги, пов`язаної зі справою №910/980/24, що розглядається Північним апеляційним господарським судом.

Згідно пункту 2 додаткової угоди №6 сторони погодили, що вартість юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги за цією додатковою угодою складає 10000 (десять тисяч) гривень без ПДВ.

За умовами пункту 3 додаткової угоди №6 сплата узгодженої сторонами в пункті 2 додаткової угоди суми гонорару (вартості послуг) в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень без ПДВ здійснюється клієнтом на підставі рахунку-фактури в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку-фактурі на оплату гонорару (вартості послуг) протягом строку (терміну), зазначеному в такому рахунку фактурі.

Як вбачається з платіжної інструкції №3438 від 03.06.2024 ТОВ «Компанія «Персона грата» перерахувало на користь АБ «Ігора Дутки» грошові кошти у розмір 10000,00 грн.

При цьому, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

При цьому, суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як уже зазначалося вище, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодеку України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості, з урахуванням складності справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі витрати понесені фактично, і їх розмір є документально обґрунтованим, співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та відповідає критеріям, зокрема, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

В той же час, відповідач не довів неспівмірность розміру витрат ТОВ «Компанія «Персона грата» на оплату послуг адвоката, пов`язаних із розглядом даної справи в Північному апеляційному господарському суді, в сумі 10000,00 грн.

За таких обставин, вимога ТОВ «Компанія «Персона грата» про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/980/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, офіс 503; ідентифікаційний код: 41153878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Персона грата» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код: 33551831) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 03.09.2024.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова