Постанова

від 02.09.2024 по справі 917/392/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Харків Справа №917/392/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вх.№1407П від 04.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі №917/392/24 (м. Полтава, суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення складено 13.05.2024),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон Трейд», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки», с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайтон Трейд» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до «Спірітус Вишняки» про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу газового конденсату стабільного №25.09-01 від 25.09.2023 у розмірі 412590,72 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% штрафу у розмірі 30303,00 грн.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 406 060,00 грн, а також 6530,72 грн інфляційних втрат та 30303,00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон Трейд» 406 060,00 грн суму основного боргу за Договором купівлі-продажу газового конденсату стабільного №25.09-01 від 25.09.2023, інфляційні втрати у розмірі 6 530,72 грн, штраф 5% у розмірі 30 303,00 грн, а також 6 643,39 грн судового збору. Ухвалено видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі №917/392/24 в частині стягнення із ТОВ «Спірітус Вишняки» інфляційних втрат у розмірі 6 530,72 грн та штрафу 5% у розмірі 30 303,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на те, що заборгованість за договором виникла з незалежних від товариства причин, а саме через несвоєчасне виконання контрагентами зобов`язань за договорами поставок готової продукції, що зумовило затримку фінансових надходжень на рахунок заводу та, відповідно, платежів за поставлений товар. Скаржник також зазначає, що заборгованість виникла у період дії форс-мажорних обставин внаслідок повномасштабного вторгнення рф, що має бути враховано судом при вирішенні справи. З огляду на зазначені обставини, апелянт вважає, що відсутні підстави для стягнення із відповідача заявлених штрафу та інфляційних втрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вх.№1407П від 04.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі №917/392/24 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№8284 від 19.06.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2024. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вх.№1407П від 04.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі №917/392/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/392/24.

01.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/392/24 (вх.№8755).

Суд зазначає, що з огляду на те, що судом першої інстанції дана справа визнана малозначною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), з урахуванням предмету позову, характеру спірних правовідносин, змісту позовних вимог, ціни позову, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження доставлена учасникам справи в електронні кабінети системи «Електронний Суд».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАЙТОН ТРЕЙД» як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТУС ВИШНЯКИ», як Покупцем, 25.09.2023 укладено Договір №25.09-01 купівлі-продажу газового конденсату стабільного (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати газовий конденсат стабільний у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти газовий конденсат і сплатити за нього грошову суму.

Згідно п.2.1. Договору, ціна однієї тони газового конденсату, загальна вартість, порядок розрахунків та обсяги газового конденсату будуть зазначатися в Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець проводить оплату за газовий конденсат по цьому Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на умовах зазначених у відповідному Додатку.

Пунктом 3 Додатку №01 від 25.09.2023 визначено порядок оплати Товару Покупцем у наступному порядку:

- 80% від суми партії поставки сплачується протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання Товару.

- 20% від суми партії поставки сплачується протягом 2 (двох) банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п. 6.2. Договору якщо Покупець не перерахував грошові кошти у повному обсязі на рахунок Продавця в сумі та строки, визначені у Додатку до цього Договору, оплата Покупця зараховується в розмірі 5% від загальної суми, зазначеної у Додатку на користь Продавця, як штраф за неналежне виконання Покупцем своїх зобов`язань та залишається у розпорядженні Продавця. Зарахування Продавцем зазначених коштів, як штрафу, не звільняє Покупця від виконання умов цього Договору.

08 листопада 2023 року ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД» виставило рахунок на оплату №26 за 22 200 кг конденсату газового стабілізованого природного, на загальну суму 606 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 101 010,00 грн. та передало, а ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» прийняло 22 200 кг конденсату газового стабілізованого природного на загальну суму 606 060,00 грн, в т.ч. ПДВ 101 010,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються підписаною видатковою накладною №21 від 08.11.2023 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №17 від 08.11.2023.

Таким чином, оскільки поставка товару відбулась 08 листопада 2023 року, відповідно до п. 2.1, та п.5.1. Договору та п. 3 Додатку №01 від 25.09.2023 Відповідач зобов`язувався оплатити 484 848,00 (чотириста вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок) гривень (80% від суми партії поставки) не пізніше 10 листопада 2023.

Внаслідок здійснення господарської операції з ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» - ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД» на виконання вимог пп. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України у зв`язку з настанням «першої» події датою відвантаження товару покупцю та відповідно виникненням податкових зобов`язань з ПДВ було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну №2 від 08.11.2023, реєстрація якої в ЄРПН підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 04.12.2023.

Позивач вказує, що оскільки реєстрація податкової накладної в ЄРПН відбулась 04 грудня 2023 року, відповідно до п. 2.1, 5.1. Договору та п. 3 Додатку №01 від 25.09.2023 Відповідач зобов`язувався оплатити 121 212,00 (сто двадцять одну тисячу двісті дванадцять гривень 00 копійок) гривень (20% від суми партії поставки) не пізніше 06 грудня 2023 року.

14.11.2023 ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» частково оплатило за конденсат газовий стабілізований природний у розмірі 200 000,00 грн., в т.ч ПДВ 33 333,33 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією у національній валюті №1606 від 14 листопада 2023 року.

18 грудня 2023 року ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД» зверталось до Відповідача - ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» із Претензією №1 вих.№18/12/23 щодо невиконання умов Договору №25.09-01 купівлі-продажу газового конденсату стабільного, в якій вимагало протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вказаної претензії сплатити заборгованість у розмірі 406 060,00 грн (чотириста шість тисяч шістдесят гривень 00 коп.) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД».

Відповідачем в свою чергу було надано відповідь на претензію №535 від 27 грудня 2023 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» згідно даних бухгалтерського обліку спиртового заводу станом на 27 грудня 2023 року рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД» на загальну суму 406 060,00, в тому числі ПДВ, Відповідач, наголошує на тому, що ні в якому разі не відмовляється від взятих на себе договірних зобов`язань, вживає усі можливі заходи для погашення простроченої заборгованості в найкоротші терміни, а саме до 10 січня 2024 року.

Як зазначає позивач, станом на дату подання даної позовної заяви, Відповідачем не погашено заборгованість у строк, вказаний у відповіді на претензію №535 від 27 грудня 2023 року, та у ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» перед ТОВ «БРАЙТОН ТРЕЙД» продовжує існувати заборгованість за поставлений товар у розмірі 406 060,00 грн, що є невиконанням умов Договору №25.09-01 купівлі-продажу газового конденсату стабільного від 25.09.2023 року, а саме п.2.1., п.4.2.1. Договору.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 406 060,00 грн, а також 6530,72 грн інфляційних втрат та 30303,00 грн штрафу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №25.09-01 від 25.09.2023 з поставки відповідачеві газового конденсату на суму 606 060,00 грн (разом з ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Суд вказує, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а тому правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 406 060,00 грн основного боргу. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафу у розмірі 30 303,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 530,72 грн, суд дійшов висновку, що їх розмір є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині вимог підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

Апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на вимоги апеляційної скарги та, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення переглядається в частині стягнення штрафу у розмірі 30 303,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 6530,72 грн.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу №25.09-01 від 25.09.2023 (далі Договір), за умовами якого Продавець (позивач) зобов`язується передати газовий конденсат стабільний у власність Покупця (відповідача), а Покупець (відповідач) зобов`язується прийняти газовий конденсат і сплатити за нього грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №25.09-01 від 25.09.2023, зокрема, поставив відповідачеві газовий конденсат на суму 606 060,00 грн (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №21 від 08.11.2023 та товарно-транспортною накладною №17 від 08.11.2023. Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у сумі 406 060,00 грн. Як вже було зазначено, висновки суду в частині стягнення суми основного боргу апелянтом не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не переглядаються.

При цьому, частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вказує, що згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов, що визначені у даному Договорі та Додатках до нього, у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до п 6.2. Договору якщо Покупець не перерахував грошові кошти у повному обсязі на рахунок Продавця в сумі та строки, визначені у Додатку до цього Договору, оплата Покупця зараховується в розмірі 5% від загальної суми, зазначеної у Додатку на користь Продавця, як штраф за неналежне виконання Покупцем своїх зобов`язань та залишається у розпорядженні Продавця. Зарахування Продавцем зазначених коштів, як штрафу, не звільняє Покупця від виконання умов цього Договору.

З огляду на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати вартості товару, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 30 303,00 грн на підставі п.6.2. Договору.

З наданих до суду документів вбачається, що за договором відповідачу передано товару на загальну суму 606 060,00 грн. Зазначений штраф у сумі 30 303,00 грн розрахований як 5% від загальної суми поставленого за Договором товару (606 060,00 грн *5%), що узгоджується із положеннями Договору.

З огляду на доведений факт неналежного виконання умов договору в частині своєчасної оплати відповідачем переданого товару, та правильність розрахунку неустойки відповідно до умов Договору, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Спірітус Вишняки» штрафу у розмірі 30 303,00 грн.

Крім цього, згідно зі статтею 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних нормативних положень, позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6 530,72 грн.

Суд вказує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши заявлений розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 530,72 грн.

Водночас, апелянт на обґрунтування відсутності підстав для стягнення штрафу та інфляційних втрат зазначає, що заборгованість за договором виникла з незалежних від товариства причин, а саме через несвоєчасне виконання контрагентами ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» зобов`язань за договорами поставок готової продукції, що зумовило затримку фінансових надходжень на рахунок заводу та, відповідно, платежів за поставлений товар. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання апелянта на несвоєчасне виконання його контрагентами зобов`язань за іншими договорами та відсутність у зв`язку з цим грошових коштів у товариства в жодному випадку не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, укладаючи договір та погоджуючись з його умовами щодо правових наслідків за порушення обумовлених цим договором зобов`язань, сторона не може беззаперечно розраховувати, що в подальшому такі умови не будуть застосовані до неї судом під час розгляду спору про відповідальність сторони за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки», як суб`єкт підприємницької діяльності, який здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір та додатки до нього, усвідомлювало визначений у розділі 5 Договору та Додатку порядок розрахунків за товар, з огляду на що повинно було розумно оцінити такі умови договору та можливість виконання зобов`язання у погоджений сторонами строк.

Твердження скаржника щодо добросовісносності суб`єкта господарювання в контексті сплати податкових зобов`язань, забезпечення громади робочими місцями, тощо, не мають значення для вирішення питання про відповідальність за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в рамках спірних правовідносин із позивачем.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними, не узгоджуються із законодавчими положеннями та фактичними обставинами справи.

Крім того, скаржник посилається на те, що заборгованість виникла у період дії форс-мажорних обставин, які пов`язані з повномасштабним вторгненням рф, а тому вказані обставини мають бути враховані під час прийняття рішення відносно стягнення із відповідача інфляційних втрат та штрафу. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору (а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України) недостатньо.

Відтак, колегія суду констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.

Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17.08.2022 по справі №922/854/21.

Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України. Проте, Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Поряд з тим, існування Листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Однак головне, це те що, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов`язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Колегія суддів зважаючи на доводи апеляційної скарги зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та дотримуватися строків виконання зобов`язань. Відповідач не надав доказів того, що він зупинив роботу у зв`язку з воєнним станом, наявні обставини, що б перешкоджали суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

При цьому, випадок настання форс-мажорних обставин врегульовано сторонами в Договорі №25.09-01 від 25.09.2023.

Так, відповідно до п.7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Згідно з п.7.2. Договору під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли після підписання Договору внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи пожежі, землетруси, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи, терористичні акти, війни або військові дії. Дія таких обставин повинна бути підтверджена ТПП України або організацією, на яку Урядом покладений обов`язок по ліквідації таких обставин. Строк виконання зобов`язань відкладається відповідно до часу, на протязі якого будуть діяти такі обставини.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що про настання таких обставин Сторона, для якої вони наступили, повинна негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі. У разі невиконання вимоги щодо повідомлення, Сторона, що не виконує свої зобов`язання, позбавляється права посилатися на такі обставини.

Суд зазначає, що про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Відтак, колегія суддів, зважаючи на посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин зауважує, що Договором передбачено обов`язок в письмовій формі негайно повідомити іншу сторону про настання таких обставин. Проте відповідачем не надано доказів направлення позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк та порядок, передбачений у Договорі, а також відповідних підтверджуючих документів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що досліджуючи питання правової природи зобов`язань за статтею 625 ЦК України, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2029 у справі №703/2718/16.

Суд вказує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Отже, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для звільнення ТОВ «Спірітус Вишняки» від відповідальності за неналежне виконання договору у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи судове рішення в оскаржуваній частині, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення в оскаржуваній частині відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі №917/392/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян