Рішення

від 22.08.2024 по справі 902/358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2024 р.Cправа № 902/358/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

прокурора - Конончука В.В.,

представників:

позивача 1 - Григорчука С.А.,

позивача 2 - Горобця Д.Г.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Стрілецька, 105-Б, м. Вінниця, 21007) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця (з), 21036)

про стягнення 72 436,58 грн пені та 61 836,1 грн штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Заступником керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" про стягнення 72 436,58 грн пені та 61 836,1 грн штрафу.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує на прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором підряду №74 від 18.08.2022, укладеним із Військовою частиною НОМЕР_1 , щодо своєчасного виконання обумовлених будівельно-монтажних робіт.

Ухвалою суду від 02.04.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/358/24 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 25.04.2024 об 11:00 год.

Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 29.05.2024 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 22.08.2024, про що 01.08.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 22.08.2024 з`явилися усі учасники справи за винятком представника відповідача. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.08.2024, вручення якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

18.08.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (Генпідрядник, відповідач) укладено Договір підряду №74 (Договір), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Реконструкція будівлі спеціального призначення (командно-диспетчерський пункт за ГП №38)", що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За цим Договором Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому у 2022 році виконані роботи (об`єкт будівництва), а Замовник зобов`язується надати Генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати в установленому порядку проєктну документацію, прийняти (порядком визначеним у Договорі) від Генпідрядника виконані роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору договірна ціна становить 9 193 048 грн 80 коп., у тому числі ПДВ - 1 532 174,80 коп.

Згідно із Додатковою угодою №4 від 20.03.2023 сторони пункт 3.1. до Договору підряду №74 від 18 серпня 2022 року виклали в новій редакції, за змістом якої Договірна ціна становить 8 067 409,31 грн, у тому числі ПДВ - 1 344 568,22 грн:

- у 2022 році договірна ціна становила 6 539 654,4 грн, у тому числі ПДВ - 1 089 942,4 грн;

- у 2023 році договірна ціна становить 1 527 754,91 грн, у тому числі ПДВ - 254 625,82 грн.

Додатковою угодою №5 від 27.06.2023 до Договору сторони погодили продовжити термін виконання будівельно-монтажних робіт, які передбачені у 2023 році, та їх завершення до 20 серпня 2023 року.

Пунктом 10.2. Договору передбачено відповідальність Генпідрядника у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, зокрема, за порушення строків виконання робіт або усунення недоліків відповідно до Актів виявлених недоліків Генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення , а за прострочення понад тридцять діб додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості прострочених робіт.

Відповідачем як Генпідрядником у 2022 році виконано будівельно-монтажні роботи за Договором на загальну суму 6 539 654,40 грн відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних робіт (а.с. 44-127, т. 1), що відповідає умовам договору підряду від 18.08.2022 №74.

В свою чергу, у 2023 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" виконано будівельно-монтажні роботи за Договором на загальну суму 640 988,4 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних робіт, відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкових відомостей (а.с. 127-158, т. 1):

- акт приймання виконаних робіт за березень 2023 року №132 від 20.05.2023 на суму 266 204,4 грн;

- акт приймання виконаних робіт за період до 20 серпня 2023 року включно №296 від 02.11.2023 на суму 374 784 грн.

Невиконання відповідачем в обумовлений строк решти вартості робіт за Договором на суму 883 372,87 грн слугувало підставою для звернення прокурора із відповідним позовом до суду про стягнення 72 436,58 грн пені та 61 836,1 грн штрафу.

Факт невиконання робіт відповідачем зафіксовано у складеному Військовою частиною НОМЕР_1 акті обстеження будівлі спеціального призначення (командно-диспетчерського пункту за ГП №38 від 18 вересня 2023 року з переліком невиконаних робіт викладених у формі локального кошторису).

Слід також зазначити, що Військова частина НОМЕР_1 зверталася до відповідача із претензіями про сплату штрафних санкцій у досудовому порядку, в тому числі і щодо розірвання Договору з 10.11.2023 в одностороньому порядку, однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" на такі претензії матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд, враховуючи укладення Договору підряду №74 від 18.08.2022.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

В силу приписів ч. 3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили виконання робіт за Договором у 2023 році з договірною ціною 1 527 754,91 грн та строком завершення таких робіт до 20 серпня 2023 року.

Поряд з цим у 2023 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" виконано будівельно-монтажні роботи за Договором на загальну суму 640 988,4 грн відповідно до актів приймання виконаних робіт.

Тобто в строк до 20 серпня 2023 року залишилися невиконаними роботи за Договором на суму 886 766,51 грн, враховуючи тверду договірну ціну в розмірі 1 527 754,91 грн та фактичне виконання робіт вартістю 640 988,4 грн (1 527 754,91 грн - 640 988,4 грн = 886 766,51 грн).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки крайній день виконання зобов`язання щодо виконання робіт (20 серпня 2023 року) припадає на вихідний (неділя), тому строк виконання зобов`язання переноситься на перший робочий день (21 серпня 2023 року).

Відтак з 22 серпня 2023 року відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов`язання щодо обумовлених за Договором робіт на суму 886 766,51 грн.

За змістом частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 цього Кодексу визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, пунктом 10.2. Договору сторони погодили відповідальність Генпідрядника у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, зокрема, за порушення строків виконання робіт або Генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять діб додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості прострочених робіт, що узгоджується із приписами статті 231 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо своєчасного виконання робіт на суму 886 766,51, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до п. 10.2. Договору.

Водночас прокурор здійснює нарахування штрафних санкцій на меншу суму невиконаного зобов`язання - 883 372,87 грн, що є правом останнього.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши здійснений у позовній заяві розрахунок пені, судом встановлено неправильне визначення початку прострочення виконання відповідного зобов`язання (прострочення виникло з 22.08.2024, про що судом було обґрунтовано вище).

Таким чином, суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 22.08.2023 до 10.11.2023 на суму 883 372,87 грн, судом встановлено обґрунтованість такого нарахування в сумі 71 553,2 грн.

Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення пені у визначеній судом сумі 71 553,2 грн. Оскільки прокурором заявлено пеню в розмірі 72 436,58 грн, тому у стягненні 883,38 грн пені слід відмовити як заявленій безпідставно.

Арифметичною перевіркою правильності нарахування штрафу в силу п. 10.2. Договору у розмірі 7 % вартості Товару помилок не виявлено (883 372,87 грн х 7 % = 61 836,1 грн).

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині (61 836,1 грн штрафу).

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим власного контррозрахунку заборгованості чи доказів її погашення відповідачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів щодо частково безпідставного нарахування пені, внаслідок неправильного визначення початку прострочення виконання зобов`язання.

Визначаючись щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці європейського суду з прав людини.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено зокрема про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою здійснення представництва інтересів держави у суді Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про намір звернутися із відповідним позовом до суду (листи вих. №7/675 та №7/674 від 06.03.2024).

Такому повідомленню передував ряд запитів прокуратури на отримання інформації з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Доказів реагування позивачів на повідомлення прокуратури в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" матеріали справи не містять.

Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Водночас протягом розгляду даної справи ані Міністерство оборони України, ані Військова частина НОМЕР_1 не заперечили щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомили про намір самостійно звернутися з позовом до суду.

Отже, наявні підстави вважати, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 3008,08 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія", в решті такі витрати в сумі 19,92 грн залишаються за прокурором.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця (з), 21036, код ЄДРПОУ 40729489) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 71 553,2 грн пені та 61 836,1 грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця (з), 21036, код ЄДРПОУ 40729489) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 38296363) 3008,08 грн витрат на сплату судового збору.

4. У стягненні з відповідача 883,38 грн пені відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в розмірі 19,92 грн залишити за прокурором.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, решті учасникам справи - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 02 вересня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця (з), 21036.