ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2842/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", м. Київ
про стягнення заборгованості 104 921, 00 грн.
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 104 921,00 грн., що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 15.10.2015 по 04.11.2021.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як власником нерухомого майна, зобов`язань щодо оплати за поставлену теплову енергію за загальний період з 15.10.2015 по 04.11.2021.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/2842/24, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 про відкриття провадження у справі до електронного кабінету Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" 02.07.2024 21:45.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 02.07.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2842/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
УСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем, як власником нерухомого майна, зобов`язань щодо оплати за поставлену теплову енергію за загальний період з 15.10.2015 по 04.11.2021.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка номер 331700562) нежитлове приміщення, загальною площею 91,8 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця ХХІІ Партз`їзду, буд. 37, прим. 37, належить на праві власності Благодійній організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", на підставі договору дарування серія та номер: НАН678123, НАН678124 від 16.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка номер 331989257) нежитлове приміщення, загальною площею 90,6 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця ХХІІ Партз`їзду, буд. 37, прим. 38, належить на праві власності Благодійній організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", на підставі договору дарування серія та номер: НАН678125, НАН678126 від 16.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Факт поставки теплової енергії за період з жовтня 2015 по листопад 2021 року підтверджується залученими до матеріалів справи актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок 37 по вулиці ХХІІ Партз`їзду (Віталія Матусевича) у м. Кривому Розі згідно з розпорядженнями Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".
Будинок № 37 по вулиці ХХІІ Партз`їзду (Віталія Матусевича) у м. Кривому Розі є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п. 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Відповідач отримує теплову енергію, так як приміщення боржника №№ 37 та 38 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вищевказаного будинку № 37 по вулиці ХХІІ Партз`їзду (Віталія Матусевича).
Звертаючись з даним позовом до суду, КПТМ "Криворіжтепломережа" зазначає про те, що відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Вказаний обов`язок покладено на споживача також статтею 24 Закону України "Про теплопостачання".
Також, позивач вказує на те, що відповідно до пункту 4.3. рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області № 531 від 09.07.2008 "Про переведення жилих приміщень у нежилі" власників приміщень зобов`язано у місячний термін укласти договори з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг, утримання житлових будинків і прибудинкових територій.
Проте, відповідачем у порушення зазначених вище вимог закону та покладених зобов`язань не укладено договір про надання послуг з теплопостачання, проте, частиною 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Так, за твердженням КПТМ "Криворіжтепломережа", у період з 15.10.2015 по 04.11.2021 його підприємство поставило відповідачеві теплову енергію на загальну суму 104 921,00 грн., обсяги розподілу якої зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по вулиці ХХІІ Партз`їзду (Віталія Матусевича) у м. Кривому Розі.
Відповідач за поставлену теплову енергію за вказаний період не розрахувався, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
З наведеного вбчається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Доказів укладення відповідачем договору з теплопостачальною організацією до суду не надано.
Однак відсутність укладеного договору з позивачем не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані йому послуги.
При цьому, господарський суд враховує такі правові позиції касаційних судів та Великої Палати Верховного суду.
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту поставки теплової енергії споживачу, останній не звільняється від оплати наданих йому послуг.
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачено:
- за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 тариф за 1 Гкал 1 839,26 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1438 від 30.04.2015 для потреб інших споживачів);
- за період з 01.11.2015 по 31.01.2016 тариф за 1 Гкал 1 771,62 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2690 від 29.10.2015 для потреб інших споживачів);
- за період з 01.02.2016 по 05.05.2016 тариф за 1 Гкал 1 703,53 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 54 від 28.01.2016 для потреб інших споживачів);
- за період з 01.10.2016 по 29.12.2016 тариф за 1 Гкал 1 465,97 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1757 від 29.09.2016 для потреб інших споживачів);
- за період з 30.12.2016 по 23.02.2017 тариф за 1 Гкал 1 761,66 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2126 від 02.12.2016 для потреб інших споживачів);
- за період з 29.12.2017 по 31.12.2018 тариф за 1 Гкал 1 917,64 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 151 від 01.02.2017 для потреб інших споживачів);
- за період з 24.02.2017 по 28.12.2017 тариф за 1 Гкал 2 018,00 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1529 від 28.12.2017 для потреб інших споживачів);
- за період з 01.01.2019 по 09.09.2020 тариф за 1 Гкал 1 715,15 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1715 від 10.12.2018 для потреб інших споживачів);
- за період з 10.09.2020 по 30.11.2020 тариф за 1 Гкал 1 502,30 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1672 від 09.09.2020 для потреб інших споживачів);
- за період з 01.12.2020 по 24.10.2021 тариф за 1 Гкал 1 814,34 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2264 від 30.11.2020 для потреб інших споживачів);
- за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа").
Як вже було зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа" посилається на те, що його підприємством у період з 15.10.2015 по 04.11.2021 поставлено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 104 921,00 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, обсяги розподілу теплової енергії підтверджено лише за загальний період з 12.02.2016 по 07.04.2016, з 29.11.2016 по 03.04.2018 та з 14.01.2019 по 04.11.2021 на суму 65 616,44 грн. та зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по вулиці ХХІІ Партз`їзду (Віталія Матусевича) у м. Кривому Розі, що підтверджується звітами по вузлам обліку теплової енергії.
Строк оплати поставленої теплової енергії за вказаний період з урахуванням приписів пункту 18 Постанови Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", якою встановлено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк, є таким, що настав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказів сплати заборгованості з постачання теплової енергії за загальний період з 12.02.2016 по 07.04.2016, з 29.11.2016 по 03.04.2018 та з 14.01.2019 по 04.11.2021 на суму 65 616,44 грн. на момент розгляду спору відповідачем суду не надано, як і не надано контррозрахунку пред`явленої до стягнення суми основного боргу.
З огляду на викладене вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині підтверджених матеріалами справи обсягів розподілу теплової енергії на суму 65 616,44 грн.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, код ЄДРПОУ 35087436) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 65 616,44 грн. - заборгованості за теплову енергію та 1 514,94 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 67 131,38 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 02.09.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2024 |
Оприлюднено | 05.09.2024 |
Номер документу | 121345343 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні