Ухвала

від 02.09.2024 по справі 907/745/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/745/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред`явленням позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-інвестиційна група, код ЄДРПОУ 44494907, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 43, офіс 5, поштовий індекс 01014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь, код ЄДРПОУ 44271776, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 70, квартира 12, поштовий індекс 88000,

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022 у загальному розмірі 2635277,36 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетично інвестиційна група (далі ТОВ Енергоінвестгруп, позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 29.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь (далі ТОВ Превеншн госпіталь, відповідач) з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022 у загальному розмірі 2635277,36 грн, з яких: 2316745,67 грн основний борг, 60488,49 грн - інфляційні втрати, 233191,64 грн пеня та 3% річних у сумі 24851,56 грн.

Позовні вимоги ТОВ Енергоінвестгруп обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022 щодо несплати ТОВ Превеншн госпіталь на користь ТОВ Енергоінвестгруп коштів за поставлену впродовж періоду з вересня 2023 року по липень 2024 року електричну енергію на суму 2316745,67 грн, що є підставою нарахування до сплати відповідачу штрафних санкцій на загальну суму 318531,69 грн, з яких: інфляційні втрати в сумі 60488,49 грн і 3% річних у сумі 24851,56 грн за порушення грошового зобов`язання та 233191,64 грн пені, нарахованої у виді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання основного зобов`язання згідно пункту 9.3 договору. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує з посилання на положення статей 3, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, статей 4, 56, 57, 58, 72 Закону України «Про ринок електричної енергії», положення пунктів 1.1.1., 1.1.2, 1.2.7., 3.1.7., 3.1.8., 4.7., 4.8., 4.12., 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Одночасно з пред`явленням позову ТОВ Енергоінвестгруп до Господарського суду Закарпатської області подало заяву про забезпечення позову від 28.08.2024 (далі заява), згідно з якою позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави).

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, ТОВ Енергоінвестгруп повідомляє про поданий позов, згідно з яким позивач просить стягнути з ТОВ Превеншн госпіталь заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022 у загальному розмірі 2635277,36 грн (з урахуванням суми основного боргу в розмірі 2316745,67 грн та штрафних санкцій у загальному розмірі 318 531,69 грн), які виникли через неоплату відповідачем поставленої впродовж періоду з вересня 2023 року по липень 2024 року електричної енергії. Позивач звертає увагу, що відповідач не вчиняє жодних дій для погашення такої простроченої заборгованості, яка є значною, навіть після направлення на адресу ТОВ «Превеншн госпіталь» претензій №500/06 від 19.06.2024 та №630/08 від 20.08.2024, відповідь на які на адресу позивача не надходили.

Наведене, не думку позивача, свідчить про свідоме ухилення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022.

Також, зазначивши про сплачені судові збори у розмірі 41043,16 грн (за подачу позовної заяви і заяви про забезпечення позову), позивач зазначає, що такі судові витрати, які підлягатимуть стягненню з відповідача, також повинні враховуватися судом під час розгляду заяви.

На думку позивача, відповідач взагалі не зможе виконати наявні перед відповідачем грошові зобов`язання; у нього є неналежний фінансовий стан, що, окрім несплати боргу по договору, також підтверджується відкритим судовим провадженням у справі №19/907/458/24 за позовними вимогами до відповідача про повернення об`єкту оренди та стягнення з відповідача 797088 грн заборгованості по сплаті орендної плати, а також відкритими 11 та 12 липня 2024 року Ужгородським відділом державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Ужгородський відділ ДВС) виконавчими провадженнями №75510945 та №75533138 про стягнення з Превеншн госпіталь заборгованостей із заробітної плати на користь фізичних осіб на підставі виданих Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області наказів у справах відповідно №2-н/308/1723/24 та №2-н/308/1722/24.

Підсумовуючи такі обставини справи, позивач зазначає, що подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, що спричинить стійку неплатоспроможність позивача (постачальника за договором), а тому позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника (відповідача по справі) до повного погашення заборгованості. Позивач зазначає, що «застосування такого заходу забезпечення позову не співмірне із вимогами предмету спору, тобто накладення арешту не є фактичним його стягненням на користь позивача та позбавлення на нього прав відповідача, а такий захід забезпечення позову зумовить тільки обмеження відповідача щодо користування та розпорядження ліквідним майном».

Окремо позивач зазначає про відсутність, на його думку, підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

У подальшому, з посиланням на положення статті 79 (вірогідність доказів) Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), статей 136, 137 ГПК України (підстави та види заходів забезпечення позову), багаточисельну практику Верховного Суду позивач зазначає про наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, про існування реальної загрози відчуження майна, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього (як вбачається позивача), що свідчить про наявність підстав для вжиття зазначених ТОВ Енергоінвестгруп двох видів заходів забезпечення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи за позовом ТОВ Енергоінвестгруп до ТОВ Превеншн госпіталь про стягнення заборгованості за договором та відповідно заяви про забезпечення позову в цій справі визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024.

Згідно з ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ Енергоінвестгруп до ТОВ Превеншн госпіталь про стягнення заборгованості за договором, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.09.2024.

Згідно з частиною першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55 і 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частина перша статті 139 ГПК України передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії, тобто вимоги майнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За таких обставин, беручи до уваги, що предмет позову в даній справі не пов`язаний зі зверненням стягнення на належне відповідачу майно (рухоме або нерухоме), предметом стягнення є грошові кошти, а відтак, суд дійшов висновку про відмову в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, позаяк пропоновані позивачем заходи забезпечення позову в цій частині не є адекватними та співмірними заявленим вимогам.

Крім цього, суд зазначає, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТОВ Енергоінвестгруп просить накласти арешт на майно ТОВ Превеншн госпіталь та заборонити цьому товариству та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, таке рішення суд приймає з врахуванням, що у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно Превеншн госпіталь, позивачем не вказано переліку майна, на яке спрямований такий захід забезпечення позову і не зазначено, в межах якої вартості майна, слід застосувати арешт майна. У цьому випадку позивачем необґрунтовано пропорційність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, а запропонований позивачем захід забезпечення позову у виді арешту майна (без зазначення переліку такого майна та межі заходу забезпечення позову щодо вартості накладеного арешту на майно) не є домірним позовним вимогам.

Поряд з цим, обгрунтовуючи наявність підстав для арешту майна відповідача, позивач зазначає, що у цьому випадку такий захід забезпечення позову зумовить обмеження відповідача щодо користування та розпорядження ліквідним майном.

Однак, суд не погоджується з такими аргументами позивача в частині обгрунтування наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову, оскільки за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Щодо іншого виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач у виді заборони ТОВ Превеншн госпіталь та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави), суд звертає увагу, що в заяві про забезпечення позову ТОВ Енергоінвестгруп не наведено жодного обгрунтування необхідності застосування цього заходу забезпечення позову, що суперечить положенням частин першої та четвертої статті 139 ГПК України, оскільки всі доводи позивача в заяві стосуються обгрунтування заходу забезпечення позову у виді арешту майна відповідача.

Крім цього, запропонований позивачем захід забезпечення позову у виді заборони ТОВ Превеншн госпіталь та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави) суперечить положенням пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України, так як вказаною нормою Господарського процесуального кодексу передбачений захід забезпечення позову у виді заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. А тому, оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, то у цьому випадку відсутні підстави застосування заходу забезпечення позову у виді заборони уповноваженим ТОВ Превеншн госпіталь юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь, оскільки таке майно не є предметом позову.

Поряд з цим, позивачем не враховано, що у випадку подачі заяви про забезпечення позову у виді арешту майна, немає підстав для застосування іншого заходу забезпечення позову у виді заборони ТОВ Превеншн госпіталь та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна відповідача, оскільки арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Згідно постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №567/459/23, провадження №61-10214св23 при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Крім цього, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на невжиття відповідачем заходів до сплати боргу по договору після направлення на адресу відповідача претензій від 19.06.2024 та від 20.08.2024; наявність відкритих 11 та 12 липня 2024 року Ужгородським відділом ДВС виконавчих проваджень №75510945 та №75533138 про стягнення з ТОВ Превеншн госпіталь заборгованостей із заробітної плати на користь фізичних осіб; наявність судового спору в справі №19/907/458/24 за позовними вимогами до відповідача про повернення об`єкту оренди та стягнення з відповідача 797088 грн заборгованості по сплаті орендної плати та на неналежний фінансовий стан ТОВ Превеншн госпіталь. Такі обставини, на переконання ТОВ Енергоінвестгруп, свідчать про те, що подальше зволікання із вжиттям запропонованих заходів забезпечення позову призведе до утворення безнадійної заборгованості, що спричинить стійку неплатоспроможність позивача, що є підставами застосування вказаних у заяві заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з такими доводами позивача про те, що наведені ним обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову та оцінюючи такі доводи ТОВ Енергоінвестгруп, суд зазначає, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Перш за все, з цього приводу суд зазначає, що доводи ТОВ Енергоінвестгруп про неналежний фінансовий стан ТОВ Превеншн госпіталь та про настання стійкої неплатоспроможності позивача через непогашення відповідачем боргу перед позивачем згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022, по-перше, не підтверджені жодними доказами. По-друге, такі доводи позивача згідно вимог Господарського процесуального кодексу України не є підставами застосування заходів забезпечення позову, якими відповідно до положень частини другої статті 136 цього Кодексу, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Також суд зазначає, що наявність грошових вимог позивача до відповідача та подання позову автоматично не свідчить про ухилення відповідача від погашення боргу, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між сторонами, а факт наявності чи відсутності в даному випадку обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність чи відсутність спірного боргу, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті.

Також не є підставами застосування забезпечення позову, які передбачені положенням статті 136 ГПК України, доводи позивача у заяві про сплачені судові збори у розмірі 41043,16 грн (за подачу позовної заяви і заяви про забезпечення позову), оскільки сплата судового збору є передумовою звернення позивачем до суду з позовною заявою і з заявою про забезпечення позову, а розподіл таких судових витрат буде вирішено судом за результатом судового розгляду відповідно до приписів статей 129 130 ГПК України.

Крім цього, суд враховує, що згідно доводів позовної заяви борг у відповідача за договором про постачання електричної енергії споживачу №02/12-9 від 02.12.2022 виник за період з вересня 2023 року по липень 2024 року, а з претензіями про сплату боргу за договором до відповідача позивач звернувся лише 19.06.2024 та 20.08.2024. Щодо подачі останньої претензії від 20.08.2024, то строк, який минув після її направлення, до подачі позову 29.08.2024, очевидно не може свідчити про ухилення відповідача від розгляду такої претензії.

З долучених до позовної заяви результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 28.08.2024 щодо відомостей про відкриті 11 та 12 липня 2024 року Ужгородським відділом ДВС виконавчі провадження №75510945 та №75533138, у яких боржником зазначено ТОВ Превеншн госпіталь, а стягувачами фізичні особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , то з цього приводу суд зазначає, з наданих позивачем таких доказів неможливо зробити висновок про підстави відкриття виконавчих проваджень та розмір наявних у відповідача заборгованостей по цих виконавчих провадженнях.

Також не є підставами вжиття заходів забезпечення позову, а лише свідчить про наявність судового спору, стороною у якому є відповідач, відомості про відкриття провадження згідно з ухвалою Господарського суд Закарпатської області від 01.07.2024 у справі №907/458/24 за позовом ТОВ «Медичний центр Покров» до ТОВ «Превеншн госпіталь» про розірвання договору оренди нерухомого майна від 14.07.2021, зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення 797 088 грн заборгованості по сплаті орендної плати.

Отже, суд виснує, що заява позивача не містить посилань з підтвердженням належними доказами на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі, про можливість зменшення майна відповідача на момент виконання рішення суду, про можливе вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій щодо приховування активів тощо.

За таких обставин, слід дійти висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету, підставам позову, мета їх заявлення не відповідає застосуванню заходів забезпечення позову як таких, а відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 254 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ Енергоінвестгруп про забезпечення позову від 28.08.2024 шляхом:

- накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Превеншн госпіталь та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб арештованого майна ТОВ Превеншн госпіталь (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 ГПК України.

3. Ухвалу складено та підписано 02.09.2024.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.В. Сисин