Рішення

від 19.08.2024 по справі 908/1064/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/49/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 908/1064/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Громадської організації «Громада патріотів України», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про розірвання договору оренди комунального майна та звільнення приміщення шляхом виселення

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Ямаєва Ю.С., на підставі довіреності № 28 від 24.06.2024, посвідчення № ЗП001778 від 3108.2018;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 09.04.2024, (вх. № 1161/08-07/24 від 09.04.2024) Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Громадської організації «Громада патріотів України», м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нежитлового приміщення по вул. Рекордній, 39 № 397/0 від 28.03.2019, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» і Громадською організацією «Громада патріотів України», та про звільнення частини нежитлового приміщення № 190 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 37,50 кв.м., а саме: кімнат №, № 14, 19, комор №, № 15-17, 20, 21 та місць загального користування №, № 1, 18, 22, 32-34 по вул. Рекордній, 39 у м. Запоріжжі шляхом виселення Громадської організації «Громада патріотів України» на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 справу № 908/1064/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1064/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/49/24, до участі у справі № 908/1064/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1064/24 до 15.07.2024 та відкладено підготовче засідання на 03.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1064/24 та призначено справу до розгляду по суті на 17.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 розгляд справи по суті відкладено дна 19.08.2024.

В судове засідання 19.08.2024 з`явився представники позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Відповідач та третя особа в жодне судове засідання у справі № 908/1064/24 не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляли. Заяв про визнання позову від відповідача до суду не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1064/24 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації, а також керівнику ГО «Громада патріотів України» Кургану Олександру Сергійовичу, та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи № 908/1064/24 повідомлялася належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися та вручені третій особі шляхом доставлення документу в електронному вигляді до електронного кабінету Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в підсистемі Електронний суд» ЄСІТС.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Громадської організації «Громада патріотів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 40137952) є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1064/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 19.08.2024 за відсутністю відповідача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 19.08.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 530, 626, 627, 629, 651, 653, 764, 782, 785 ЦК України, ст., ст. 193, 291 ГК України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 28.03.2019 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» та Громадською організацією «Громада патріотів України» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 397/0, за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне майно частину нежитлового приміщення № 190 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 37,50 кв.м., а саме: кімнати №, № 14, 19, комори №, № 15-17, 20, 21 та місця загального користування №, № 1, 18, 22, 32-34 по вул. Рекордній, 39 у м. Запоріжжі для розміщення громадської організації. Згідно з п. 11.1 договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців, з 28.03.2019 до 28.02.2022. Умовами п. 11.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Пунктом 5.15 договору встановлено, що у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Остання оцінка орендованого майна проводилась 31.12.2018. після закінчення терміну дії договору орендарем не виконано вимоги п. 5.15 договору. На підставі п. 11.4 на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання. Згідно із п. 2.5 договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором. Станом на 01.03.2024 відповідач має заборгованість з орендної плати: на користь місцевого бюджету 19576,11 грн. та 8125,00 грн. на користь Балансоутримувача. За доводами позивача, порушення орендарем зобов`язань за договором оренди комунального майна щодо своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Третя особа письмових пояснень по суті спору суду також не надала.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

28.03.2019 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець, третя особа у справі), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (Баланосутримувач, позивач у справі) та Громадською організацією «Громада патріотів України» (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди нежитлдовогго приміщення № 397/0 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради № 22р від 28.01.2019 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно частину нежитлового приміщення № 190 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 37,50 кв.м., а саме: кімнати №, № 14, 19, комори №, № 15-17, 20, 21 та місця загального користування №, № 1, 18, 22, 32-34 по вул. Рекордній, 39 у м. Запоріжжі, що перебуває у господарському віданні КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про вартість 149403,00 грн. станом на 31.12.2018.

Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення громадської організації. (п. 1.2 Договору)

На підставі п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 28.03.2019, відповідно до якого Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради і КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» передали, а Громадська організація «Громада патріотів України» прийняла комунальне майно частину нежитлового приміщення № 190 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 37,50 кв.м., а саме: кімнати №, № 14, 19, комори №, № 15-17, 20, 21 та місця загального користування №, № 1, 18, 22, 32-34 по вул. Рекордній, 39 у м. Запоріжжі, що перебуває у господарському віданні КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про вартість 149403,00 грн. станом на 31.12.2018.

Пунктом 11.1 Договору сторони обумовили, що Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, з 28.03.2019 до 28.02.2022.

Умовами п. 11.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Пунктом 5.15 Договору встановлено, що у разі, якщо на момент продовження дії Договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження Договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

За матеріалами справи остання оцінка орендованого майна проводилась станом на 31.12.2018.

Відповідачем цей факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Розділом 3 Договору встановлено розмір орендної плати та порядок її сплати Орендарем:

- орендна плата визначається на підставі рішення запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та складає 4482,09 грн. на рік (п. 3.1 Договору) згідно з розрахунком (Додаток № 1 до Договору);

- за перший місяць (березень 2019 року) оренди майна орендна плата без ПДВІ складає 379,13 грн. х Іінфл. 03/2019 (п. 3.2 Договору № 1), далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.2 Договору).

За визначенням п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до змін, внесених до п.3.4 Договору Додатковою угодою від 01.10.2019, з 01.10.2019 орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно:

- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним;

- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 11.4 Договору встановлено, що цей Договір може бути розірвано за погодження сторін. На вимогу однієї із сторін цей Договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підставі, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від Договору не допускається.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Згідно із п. 2.5 Договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

Відповідно до умов п. 5.12 Договору у разі припинення, дострокового розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

В п. 9.1 Договору сторонами визначено, що Балансоутримувач має право вимагати від Орендаря виконання обов`язків, які передбачені цим Договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем).

На підставі частини 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, який набрав чинності 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Згідно із п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Листом Орендодавця від 24.12.2021 вих. № 5955/01/01-07 «Про припинення договору оренди», адресованим Орендарю та Балансоутримувачу, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради повідомив, що у зв`язку з відсутністю відповідної заяви Орендаря про продовження Договору оренди у визначений законом строк, із врахуванням систематичного порушення Орендарем умов Договору щодо сплати орендної плати, Договір підлягає припиненню за закінченням терміну його дії.

Листом Балансоутримувача від 04.01.2022 р. вих. № 21 «Про припинення договору оренди від 28.03.2019 № 397/0 по вул. Рекордна, 39», адресованим Орендодавцю та Орендарю, повідомлено про припинення дії спірного Договору оренди за закінченням терміну його дії та необхідності повернути нежитлове приміщення з орендного користування 02.03.2022 р. о 10-00 год.

02.03.2022 Орендар в зазначений час за місцем знаходження орендованого приміщення не прибув, приміщення за актом приймання-передачі не передав, про що складено Акт обстеження нежитлового приміщення від 02.03.2022.

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Докази надання Орендарем заяви щодо припинення дії Договору відсутні, приміщення по акту приймання-передачі не передавалось, тому термін дії Договору триває.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час орендоване приміщення у встановленому порядку Орендарем ні Орендодавцю, ні Балансоутримувачу не передано, приміщення за призначенням не використовується, що призводить до погіршення його стану для подальшого використання та зростанню заборгованості по орендній платі.

Зазначені обставини підтверджується Актами обстеження від 15.09.2022 та від 01.07.2024 нежитлового приміщення, складеного працівниками КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». (наявні в матеріалах справи)

Відповідачем цей факт не оспорюється.

За доводами позивача, відповідач систематично порушує умови Договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, згідно бухгалтерських відомостей за відповідачем рахується загальна заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 19576,11 грн. на користь місцевого бюджету за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 та 8125,00 грн. на користь Балансоутримувача за період з 02.02.2020 по 29.02.2024.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів у визначений Договором строк, що є істотним порушенням умов Договору, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі за захистом порушених прав та інтересів.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Відтак, до Договору оренди нежитлового приміщення № 397/0 від 28.03.2019 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір оренди нежитлового приміщення № 397/0 від 28.03.2019 укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 ГК України та ст., ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

За змістом ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Однак, в період з січня 2020 року по лютий 2024 року орендна плата відповідачем в обумовлені Договором розмірі та строк не вносилась, внаслідок чого у нього виникла заборгованість: 19576,11 грн. на користь місцевого бюджету та 8125,00 грн. на користь Балансоутримувача.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

За умовами п. 11.4 Договору цей Договір може бути розірваний за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей Договір може бути достроково розірвано за рішення господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавством України. Одностороння відмова від цього Договору не допускається.

Пунктом п. 11.9 Договору передбачено, що дія цього Договору припиняється внаслідок, зокрема:

- закінчення терміну, на який його було укладено;

- дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 Договору Балансоутримувач має право вимагати дострокового розірвання договору оренди у випадку порушення орендарем обов`язків, передбачених цим договором.

Встановлені судом обставини систематичної неналежної оплати орендних платежів та обставини порушення відповідачем умов Договору вказують на передбачене законодавством право орендодавця/балансоутримувача на звернення з вимогою про розірвання договору оренди та наявність підстав для задоволення таких вимог.

Окрім викладеного, суд зазначає, що до спірних правовідносин оренди комунального майна переважному застосуванню перед статтями 782 та 783 ЦК України підлягає ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як норма спеціального закону, згідно якої підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

При цьому, вказаною диспозитивною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов`язань, порушення яких орендарем тягне за собою розірвання договору оренди державного майна.

Пріоритетність застосування судом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підтверджується також приписами ч. 2 ст. 9 ЦК України, згідно з якою законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Однак, визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Право орендодавця/балансоутримувача вимагати повернення речі у разі припинення або розірвання договору оренди передбачено статтею 785 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, порушення орендарем такого обов`язку за договором оренди комунального майна, як своєчасне внесення орендної плати у повному обсязі, в розумінні ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання Договорів оренди нежитлового приміщення по вул. Рекордній, 39 № 397/0 від 28.03.2019 в судовому порядку та повернення орендованого майна Балансоутримувачу.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами п., п. 2.4, 2.5 Договору обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 №145/2047/16-ц).

Приписи статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Таким чином, за обставин доведеності факту систематичного невиконання Орендарем обов`язку щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у встановлений термін, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Договору оренди нежитлового приміщення по вул. Рекордній, 39 № 397/0 від 28.03.2019 та зобов`язання відповідача звільнити орендоване майно шляхом виселення Орендаря із орендованого майна на користь Балансоутримувача.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вище наведене, позов задовольняється судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у даній справі, оскільки спір доведено до суду саме з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Громадської організації «Громада патріотів України», м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нежитлового приміщення по вул. Рекордній, 39 № 397/0 від 28.03.2019 та про звільнення частини нежитлового приміщення шляхом виселення задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення по вул. Рекордній, 39 № 397/0 від 28.03.2019, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573068), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (код ЄДРПОУ 05478717) і Громадською організацією «Громада патріотів України» (код ЄДРПОУ 40137952).

3. Звільнити частину нежитлового приміщення № 190 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 37,50 кв.м., а саме: кімнат №, № 14, 19, комор №, № 15-17, 20, 21 та місць загального користування №, № 1, 18, 22, 32-34 по вул. Рекордній, 39 у м. Запоріжжі шляхом виселення Громадської організації «Громада патріотів України», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, ідентифікаційний код юридичної особи 40137952) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717). Видати наказ.

4. Стягнути з Громадської організації «Громада патріотів України», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, ідентифікаційний код юридичної особи 40137952) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 02» вересня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.