Рішення

від 07.08.2024 по справі 908/960/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/60/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 Справа № 908/960/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/960/24

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізька 13" (69118, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 13, код ЄДРПОУ 44173022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, к. 6, код ЄДРПОУ 32814485)

про стягнення 24194,12 грн

за участю представників:

від позивача: Здорик О.І., адвокат, ордер серія АР № 1173046 від 18.04.2024

від відповідача: Гусельников М.О., адвокат, ордер серія АР № 116470 від 09.04.2024

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізька 13" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" про стягнення заборгованість по внескам на управління багатоквартирним будинком за період з 01.02.2023 по 29.02.2024, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, яка складає: 24194,12 грн (заборгованість по внескам на управління багатоквартирним будинком станом за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 - 22356,88 грн., 3% річних - 723,69 грн., сума інфляційних втрат - 1113,55 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. Також позивачем у позові викладено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3435,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.04.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/960/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку № 13 по вул. Запорізькій у місті Запоріжжі, зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати внесків з управління та обслуговування багатоквартирним будинком за період з 01.02.2023 по 29.02.2024. Позов обґрунтовано ст.ст. 1, 4, 16, 17, 20, 22, 23 "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. ст. 7, 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. ст. 319, 322, 526 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/960/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/60/24. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.04.2024.

В судовому засіданні 18.04.2024 оголошено протокольну перерву до 08.05.2024.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, вважає, що первісною підставою для нарахування будь-яких платежів співвласникам багатоквартирного будинку на користь ОСББ є передача на баланс ОСББ будинку. Однак, матеріали справи не містять доказів, що позивач є балансоутримувачем будинку, і надає будь-які житлові послуги населенню, в тому числі відповідачу. В супереч ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», матеріали справи не містять рішення (протоколу) загальних зборів, яким визначено форму утримання та експлуатації багатоквартирного будинку. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Однак, матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем договору, в тому числі наявності публічного договору, або ж висування пропозиції про укладення договору. Усупереч п.3.1.1 Статуту ОСББ протокол №3 від 30.07.2022 відповідачу не надсилався. Матеріали справи не містять визначення необхідної форми оплати, в тому числі банківських реквізитів ОСББ, що унеможливлює оплату будь-яких внесків. В даному випадку має місце прострочення кредитора з боку ОСББ, оскільки останнє не довело до відома відповідача зміст протоколу №3 від 30.07.2022, порядок і строки оплати, що унеможливило ознайомлення відповідача із необхідністю сплачувати будь-які суми. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 08.05.2024 відкладено розгляд справи на 05.06.2024.

В судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2024.

06.06.2024 позивачем подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу розмірі 7875,00 грн, до якого долучено копія акту приймання - передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024 та копія квитанції від 05.06.2024 на суму 7850,00 грн.

В судовому засіданні 17.06.2024 оголошено протокольну перерву до 15.07.2024.

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкладено розгляд справи на 07.08.2024.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 07.08.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити. Також позивач підтримав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 07.08.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванта" є власником нежитлового приміщення: нежитлове приміщення 146, в підвалі літ. А-9, загальна площа: 166 кв. м., в багатоквартирному будинку за адресою: 69118, місто Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 13.

21.07.2021 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізька 13", код ЄДРПОУ 44173022, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, будинок 13.

30.07.2022 відбулись чергові Загальні збори ОСББ "Запорізька 13" (Протокол № 3 Загальних зборів ОСББ "Запорізька 13" від 30.07.2022), на яких, зокрема, були прийняті рішення: про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до загального та ремонтного фондів в ОСББ "Запорізька 13" у редакції згідно Додатку № 1; про встановлення розмірів внесків співвласників - внесок на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фонду - 10,36 грн на місяць за 1 кв.м. площі приміщення, що належить співвласникові.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість власника нежитлового приміщення 146 по внескам на управління будинком за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 складає 22356,88 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 22356,88 грн протягом 5 днів від дати отримання претензії. Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати внесків на управління багатоквартирним будинком стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст. 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21 липня 2021 було зареєстровано юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізька 13", код ЄДРПОУ 44173022.

Відповідно до п. 2.1 Статуту ОСББ "Запорізька 13", затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 06.06.2021, метою створення Об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів від співвласників та мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Предметом діяльності ОСББ є, зокрема, встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів (п. 2.3 Статуту).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який (Закон) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" кошти об`єднання складаються, зокрема, з внесків та платежів співвласників.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частини 2 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже з викладеного вбачається, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Системний аналіз викладених вище норм статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє дійти висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання, в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванта" є власником нежитлового приміщення: нежитлове приміщення 146, в підвалі літ. А-9, загальна площа: 166 кв. м., в багатоквартирному будинку за адресою: 69118, місто Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 13.

30.07.2022 відбулись чергові Загальні збори ОСББ "Запорізька 13" (Протокол № 3 Загальних зборів ОСББ "Запорізька 13" від 30.07.2022), на яких, зокрема, були прийняті рішення: про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до загального та ремонтного фондів в ОСББ "Запорізька 13" у редакції згідно Додатку № 1; про встановлення розмірів внесків співвласників - внесок на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фонду - 10,36 грн на місяць за 1 кв.м. площі приміщення, що належить співвласникові.

Доказів оскарження, визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів матеріали справи не містять, отже зазначене рішення є обов`язковим для відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку.

Позивач розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем внесків на управління багатоквартирним будинком здійснив виходячи з встановленого рішенням загальних зборів розміру щомісячного внеску - 10,36 грн, загальної площі приміщення - 166 кв.м., що належить відповідачу на праві власності, періоду прострочення виконання зобов`язань щодо сплати внесків - з 01.02.2023 по 29.02.2024. Загальний розмір заборгованості складає - 22356,88 грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Позивач підставою для звернення з позовом зазначив невиконання відповідачем у період з 01.02.2023 по 29.02.2024 зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати внесків на управління багатоквартирним будинком, де він є співвласником.

Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі №924/233/18 акцентував, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до положень статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Таким чином, виходячи з зазначеного, слідує, що позивач повинен довести факт наявності обов`язку саме у відповідача сплатити внески на управління багатоквартирним будинком, в якому він має власність, тобто є співвласником, а у відповідача наявне право спростувати позицію позивача шляхом підтвердження належними та допустимими доказами.

Для виникнення обов`язку із сплати внесків на утримання будинку необхідна одночасна наявність трьох факторів: власності у будинку; створеного у будинку ОСББ; затвердженого рішенням загальних зборів розміру обов`язкового внеску на утримання будинку.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що відповідач є співвласником багатоквартирного будинку №13 по вулиці Запорізькій у місті Запоріжжі та, враховуючи наявне чинне рішення Загальних зборів ОСББ, яким встановлений розмір внесків на управління будинком, зобов`язаний своєчасно вносити внески у встановленому загальними зборами ОСББ розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка, як зазначалося вище, суперечить принципу змагальності, не містить доказів на спростування відповідних тверджень позивача про наявність власності (об`єкта нерухомості) в будинку за вказаною адресою де створено ОСББ і прийнято рішення про розмір та порядок внесення співвласниками відповідних внесків.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 22356,88 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 723,69 грн. грн. 3 % річних за період з 01.02.2018 по 29.02.2024 та 1113,55 грн інфляції за період з лютий 2023 - литий 2024.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляції позивачем виконаний правильно з урахуванням приписів законодавства. Вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7875,00 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту норм ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України, відповідач має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав їх неспівмірності.

Отже, іншій стороні має бути гарантоване право на ознайомлення з вимогами позивача про стягнення витрат на правову допомогу та їх розрахунком, наданими доказами на підтвердження цих витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7875,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, копію Додатку №1 до Договору від 19.03.2024, копію Акту від 05.06.2024 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 05.06.2024 на суму 7875,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, замовник (ОСББ "Запорізька-13") доручає, а виконавець (адвокат Здорик О.І.) зобов`язується за винагороду в межах умов цього договору вчинити від імені та за рахунок замовника наступні дії: надавати правову допомогу замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої інстанції за поданням інтересів замовника, а також виконувати інші доручення замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.

З п. п. 3.1.1 п. 3.1 вказаного договору, зокрема, вбачається, що в рамках договору замовник наділяє виконавця такими повноваженнями: від імені Замовника без обмежень бути представником перед усіма підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними та контролюючими органами, в судах загальної юрисдикції та третейських судах, органах державної виконавчої служби з правом підпису, подачі і отримання від імені Замовника всіх і будь-яких необхідних документів.

Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов`язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати виконавця, пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком №1 до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.

У додатку № 1 до договору передбачені відповідні тарифи адвоката (зокрема 1500 грн. за роботу Адвоката, пов`язана з участю у судових засіданнях (у цивільній, адміністративній, господарській, кримінальній справі), якщо судове засідання не відбулося не з вини Адвоката, то оплаті підлягає половина вартості роботи).

У п. 2 Додатку встановлено, що факт надання за цим договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3 Додатку встановлено, що замовник компенсує (відшкодовує) адвокату єдиний податок та інші витрати на підставі узгодженого Акту приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем до позову додана копія Акту від 22.05.2024 приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги: участь у п`яти судових засіданнях з урахуванням 5 % єдиного податку (375,00 грн) - 7500,00 грн. Всього на загальну суму 7875,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідні послуги адвокатом надані. Акт підписано з боку обох сторін без зауважень. Послуги у даній справі оплачені в сумі 7875,00 грн квитанцією від 05.06.2024.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що загальна вартість робіт адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у даній справі, що відповідає критеріям розумності і співмірності, є 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, к. 6, код ЄДРПОУ 32814485) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізька 13" (69118, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 13, код ЄДРПОУ 44173022) - 22356 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн 88 коп. заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком, 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн 55 коп. інфляції, 723 (сімсот двадцять три) грн 69 коп. 3% річних, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян