Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/7355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7355/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 399 194,02 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 399 194,02 грн., у тому числі: 394 800,00 грн - основного боргу, 3 164,32 грн - інфляційні нарахування та 1 229,70 грн - 1% відсоток річних, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на дату звернення позивача до суду з позовом становила 394 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної зави.

У встановлений судом строк через підсистему «Електронний суд» 21.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7355/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 11.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечено, посилаючись на те, що 03.07.2024 була здійснена часткова оплата за договором на суму 188 052,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 6562, заборгованість за договором становить 206 748,00 грн. У зв`язку із визнанням філією «ВП «Рівненська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» заявлених вимог про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 просило суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Щодо нарахованих інфляційних втрат та 1% річних, зауважив, що відповідно до статуту AT «НАЕК «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 № 302, підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки. AT «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» AT «НАЕК «Енергоатом», як виробник електричної енергії, несе значне фінансове навантаження, виконуючи спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Дохід AT «НАЕК «Енергоатом» на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється атомними електростанціями. У зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України з 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022 в Україні було запроваджено воєнний стан, який діє до тепер. 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція були захоплені військовими формуваннями російської федерації і на даний час як саме місто, так і Запорізька АЕС перебувають в тимчасовій окупації. З моменту окупації Запорізька АЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 Запорізька АЕС повністю зупинена. В структурі електроенергії, виробленої AT «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 належать саме Запорізькій АЕС. Тобто на теперішній час AT «НАЕК «Енергоатом» втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, Компанія продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Запорізької АЕС (заробітна плата, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

З урахуванням наведеного, відповідач просив суд відмовити ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп» в задоволенні заявлених до філії «ВП «Рівненська АЕС» вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 1 % річних. Вважаючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн є завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Через підсистему «Електронний суд» 15.07.2024 відповідач подав заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості за договором № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 у розмірі 394 800,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. В обґрунтування поданої заяви відповідач подав копію платіжної інструкції № 6866 від 09.07.2024 на суму 206 748,00 грн. про доплату основного боргу.

16.07.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» (далі-Позивач, Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - Відповідач, Замовник) 08.09.2023 укладено договір поставки № 53-122-08-23-13876, відповідно до п. 1.1. Договору якого, Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом.

Відповідно до п.3 зазначеної постанови установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Згідно пункту 2.2. Договору загальна сума Договору (вартість продукції) становить 394 800,00 грн.

Специфікацією до договору (додаток № 1 до договору) визначений перелік товару, який Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника, а саме, «Прес гідравлічний правильний DPM 1070-100», у кількості 1 шт. загальною вартістю 394 800,00 грн.

Сторонами у п.3.1 Договору погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP, згідно Інкотермс - 2010. Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1 Договору).

Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції (в. 8.4 Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач у грудні 2023 року поставив, а відповідач прийняв прес гідравлічний загальною вартістю 394800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12 від 21.12.2023 на загальну суму 394 800,00 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п. 6.2. Договору).

Листом від 29.12.2023 № 24480/041 Замовник повідомив Постачальника про те, що згідно умов договору №53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 продукція, яка надійшла на РВ ВП СГ згідно видаткової накладної №12 від 21.12.2023 року пройшла вхідний контроль.

Відповідно до ярлика на придатну продукцію № 1-8-740 від 28.12.2023, процедура вхідного контролю поставленої позивачем за видатковою накладною №12 від 21.12.2023 продукції була завершена Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 28.12.2023, а відтак саме з цієї дати починається перебіг встановленого п. 6.1 Договору строку на оплату товару.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, поставлений позивачем за видатковою накладною № 12 від 21.12.2023 товар повинен був бути оплачений відповідачем до 12.02.2024 включно (що не заперечується сторонами), а отже відповідач є таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов`язань за Договором з 13.02.2024.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 є таким, що настав.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даного договору.

Позаяк, відповідач, свої зобов`язання з оплати товару у визначений строк не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з позовом становила в розмірі 394 800,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позивач, звертався до відповідача з вимогою №246/0524 від 24.05.2024 про сплату заборгованості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, 03.07.2024 відповідачем була здійснена часткова оплата за договором на суму 188 052,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6562.

Окрім того, відповідач 09.07.2024 виконав свої зобов`язання за договором № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 зі сплати залишку основного боргу на суму 206 748,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6866 від 09.07.2024.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 394 800,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 394 800,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 164,32 грн - інфляційні нарахування та 1 229,70 грн - 1% відсоток річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання на суму проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку проценти річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з Замовника на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 1 % від суми простроченого грошового зобов`язання (9.3 Договору).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також відсотки річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, підписуючи договір поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 та скріплюючи його печаткою, мав усвідомлювати порядок та строки оплати вартості товару та наслідки невиконання умов договору.

Сторони, визначаючи умови договорів та підписуючи їх не повинні відноситись до тієї чи іншої дії, як формальної, оскільки всі умови є обов`язковими до виконання в силу вимог Закону.

Суд зазначає, що проценти річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Оскільки нараховані позивачем 3 164,32 грн - інфляційні нарахування та 1 229,70 грн - 1% відсоток річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп», у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, наведені у письмовому відзиві, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань по договору, коли, неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо.

Відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами згідно Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» (п.11.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, а відтак він позбавлений права посилатися на них як на підставу невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором.

Суд звертає увагу, що всі обставини, на які посилається відповідач, які стали підставами неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором (наявні воєнні дії в Україні та їх наслідки; руйнування енергетичної інфраструктури; захоплення Запорізької АЕС; відсутність достатнього фінансування у воєнний період, тощо), виникли ще до укладення договору та до моменту настання строку оплати за договором.

24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на даний час триває.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На дату укладення договору між позивачем та відповідачем (08.09.2023) в державі введено воєнний стан.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення, про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, що засвідчує ці обставини саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

Однак, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відтак, оскільки на дату укладення договору між позивачем та відповідачем в державі вже було введено воєнний стан, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача, наведені у письмовому відзиві та не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 21 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, додаткову угоду №2 від 01.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 05.06.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №11386/16, платіжну інструкцію №165 від 18.06.2024.

За умовами п.1.1 Договору про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» Клієнт доручає, а Адвокатське Бюро приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу щодо: надання правової інформації консультацій і роз`яснень з правових питань, аналізу документів та розроблення правової позиції, складання запитів та звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру, направлення позову до суду, оплату судового збору за подання позову, листування із судом по справі, направлення відповідних поштових відправлень по справі, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 01.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, сторони домовились, що ціна послуги з представництва у суді є фіксованою та складає 21 000,00 грн. Визначена цим пунктом сума коштів сплачується Клієнтом у разі необхідності представництва інтересів Позивача в суді та є незмінною від кількості відвідувань суду, часу перебування в суді, часу витраченого на ознайомлення за необхідністю з матеріалами справи та враховує до себе витрати адвоката, пов`язані з проїздом до/із суду. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається перелік фактично наданих послуг.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 05.06.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024, адвокатом надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 (вартість послуг 2000,00 грн.), формування правової позиції адвоката (вартість послуг 3000,00 грн.), складання вимоги від ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп» на ім`я Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про сплату заборгованості за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 (вартість послуг 5000,00 грн.), розрахунок заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань (вартість послуг 2000,00 грн.), складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва (вартість послуг 5000,00 грн.), формування матеріалів позовної заяви про стягнення з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп» за договором поставки № 53-122-08-23-13876 від 08.09.2023 та направлення до суду (вартість послуг 4000,00 грн.).

Зазначений акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 05.06.2024 за Договором про надання професійної правничої допомоги № 0105-2024 від 01.05.2024 підписаний сторонами без заперечень.

Позивач, 18.06.2024 здійснив оплату за надання професiйної правничої допомоги згiдно Договору № 0105-2024 вiд 01.05.2024р. та Додаткової угоди № 2 вiд 01.05.2024р., що підтверджується платіжною інструкцією №165 від 18.06.2024.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн є завищеним та неспівмірним із складністю справи, у зв`язку з чим просив суд зменшити їх розмір.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим суд урахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Стосовно зазначеної в акті приймання-передачі наданих послуг №2 від 05.06.2024 такої послуги як формування правової позиції адвоката, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів, що підтверджують здійснення адвокатом моніторингу судової практики, тоді як розгляд спорів за договорами поставки є типовими, а отже не потребуються значних зусиль при розгляді справ та складання позовної заяви про стягнення за даними договорами.

Що стосується зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг №2 від 05.06.2024 послуг як складання позовної заяви, формування матеріалів позовної заяви та направлення до суду, суд зазначає, що дані послуги не підлягають компенсуванню іншою стороною, оскільки саме представником позивача подано позовну заяву було подано без додержання вимог ГПК України. Отже, надана послуга, така як підготовка позовної заяви не була виконана належним чином.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» докази понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір заявлених Адвокатським Бюро витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 21 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою (зазначено в акті від 05.06.2024), отже їх розмір є необґрунтованими.

Зокрема, частина наданих Адвокатським об`єднанням послуг, вартість яких включена до фіксованого гонорару, не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп» підлягає 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

У даній справі, суд вирішив спір лише у частині вимог про стягнення річних та інфляційних нарахувань, тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 65,91 грн.

Натомість витрати на сплату судового збору в сумі 5932,05 грн відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України після звернення позивача до суду з відповідною заявою.

Суд відзначає, що всього до відшкодування позивачу з Державного бюджету України підлягають 5932,05 грн судового збору. Однак таке відшкодування має здійснюватись за наявності підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за клопотанням особи, яка його (судовий збір) сплатила - позивача ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп».

У матеріалах справи таке клопотання ТОВ «Ремонт Інжиніринг Груп», яке було обізнане про сплату відповідачем боргу (про це свідчить зміст відповіді на відзив), відсутнє.

Тому станом на дату прийняття рішення, відсутні підстави для повернення ТОВ «Ремонт Інжинірінг Груп» судового збору.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 65,91 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 394 800,00 грн закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська обл, м. Вараш, код ЄДРПОУ 0545046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонт Інжинірінг Груп» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 14, код ЄДРПОУ 42372214) 3 164 (три тисячі сто шістдесят чотири) грн 32 коп - інфляційні нарахування, 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) грн. 70 коп - 1 % річних, 65 (шістдесят п`ять) грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору та 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА