Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/6026/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2024Справа № 910/6026/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго"

про стягнення 9 600,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго" про стягнення 9 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1103/19 від 11.03.2019 року на виготовлення продукції виробничо-технічного призначення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 06.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600269079638.

04.06.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли заява про виправлення описки у позовній заяві та пояснення з приводу рахунку-фактури від 14.02.2022 року.

21.06.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити ТОВ "Торф Ленд Україна" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

03.07.2024 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго" (виконавець) укладено договір на виготовлення продукції виробничо-технічного призначення №1103/19.

Відповідно до п.2.2 договору виконавець зобов`язується виготовити, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами даного договору, та у відповідності з кількістю і цінами, погодженими сторонами.

Для постановки завдання замовник надає виконавцю під розписку заповнений бланк завдання, де зокрема, зазначає дату постановки завдання, зміст завдання, граничний термін виконання завдання (п.2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що завдання може бути поставлене шляхом передачі бланку завдання на руки виконавцю, направлення його факсом, поштовим листом або повідомленням електронною поштою.

Відповідно до п.7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але продовжує залишатися чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Якщо жодна із сторін на протязі 30 календарних днів не заявить про намір припинити дію договору, то він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості разів пролонгації (п.7.2 договору).

Таким чином, станом на дату замовлення виготовлення продукції виробничо-технічного призначення (14.02.2022) строк дії договору не закінчився і договір був чинний.

За правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який містить у собі елементи договору підряду та договору поставки.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

14.02.2022 року позивачем через додаток Viber було замовлено у відповідача продукцію, а саме: мішки 600х1000 у кількості 2000 шт.

Відповідно до п.3.6 договору виконавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання замовлення на виготовлення товару підтвердити можливість його виконання, або направити замовнику мотивоване коригування замовлення.

14.02.2022 року на електронну пошту позивача відповідачем направлено рахунок-фактура №91 від 14.01.2022р. на суму 9 600,00 грн. (за товар мішки 600х1000 у кількості 2 000 шт.).

Згідно з п.4.1 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, відповідно виставлених рахунків.

Оплата здійснюється у строк 5 (п`ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури, та не пізніше 10 (десяти) календарних днів.

На виконання умов договору позивачем здійснено оплату в розмірі 9 600,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №139 від 16.02.2022 року з призначенням платежу: «попередня оплата за мішки згідно рах. № 91 від 14.02.2022».

Через додаток Viber 18.04.2022 року позивачем направлено повідомлення щодо виготовлення замовлення.

У відповідь надійшло повідомлення про те, що: «в Димері розбомблено наше виробництво, була пожежа, згоріло все виробництво (в тому числі і ваше замовлення)».

В подальшому, від відповідача надійшов лист №1107 від 11.07.2022 року в якому останнім зазначено: «внаслідок бойових дій на нашому підприємстві було повністю знищено обладнання для виготовлення продукції, та виробниче обладнання. Крім того було повністю знищено запаси готової продукції та сировини, що на даний час унеможливлює виробництво продукції, яка є предметом закупівлі за договором №1103/19 від 11.03.2019 року. З огляду на наведене, виключно з причин наявності форс-мажорних обставин ТОВ «Пласт-Енерго» на даний час не має можливості виготовляти та відвантажувати продукцію, яка є предметом закупівлі за договором №1103/19 від 11.03.2019. З огляду на наведене пропонуємо Вам: припинити дію договору №1103/19 від 11.03.2019 року до закінчення воєнного стану.».

До вищезазначеного листа відповідачем надано копію листа ТПП України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 та копію акту про пожежу.

Судом встановлено, що при замовленні товару сторонами не погоджено строки його виконання.

Частиною 2 статті 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.08.2023 року позивачем на адресу відповідача направлену претензію вих. №17/08-Т від 17.08.2023 року, в якій зазначено, що станом на 07.08.2023 ТОВ «Пласт-Енерго» оплачений товар не передав замовнику. На підставі ч.2 статті 693 ЦК України позивач просив протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії передати оплачений товар - 2000шт. мішків, розміром 600х1000 мм та повідомити дату постачання товару для можливості поставки транспортного засобу замовника під завантаження.

Вищезазначена претензія отримана відповідачем 21.08.2023 року, що підтверджується відстеженням з сайту Укрпошти (трекінг рекомендованого повідомлення №0406006594340) та фіскальним чеком Укрпошти від 18.08.2023.

Враховуючи вищезазначене, відповідач зобов`язаний був виготовити товар до 28.08.2023 року включно.

Відповідно до п.5.2.3 договору замовник має право у разі затримки виготовлення товару понад 20 (двадцять) календарних днів, відмовитися від замовлення та вимагати повернення коштів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виготовлення та передачі оплаченого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

09.01.2024 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №05/01-24Т від 05.01.2024, в якій зазначено, що у зв`язку з нездійсненням ТОВ «Пласт-Енерго» поставки товару, який попередньо був оплачений, на підставі ч.2 статті 693 ЦК України позивач вимагав повернути попередню оплату в строк до 12 січня 2024 року у розмірі 9 600,00 грн.

Вищезазначена претензія отримана відповідачем 13.01.2024 року, що підтверджується відстеженням з сайту Укрпошти (трекінг рекомендованого повідомлення №0406006712688) та описом вкладення до цінного листа №0406006712688 від 09.01.2024.

26.01.2024 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору вих. №25/01-2024-1 від 25.01.2024, в якому зазначено, що ТОВ «Пласт-Енерго» не виготовив та не відвантажив продукцію, яка є предметом закупівлі за договором №1103/19 від 11.03.2019, тобто не розпочав роботи. У зв`язку із тим, що виконавець не розпочав роботу по виготовленню продукції виробничо-технічного призначення, а саме: 2000 шт. мішків розміром 600х1000 мм, ТОВ «ТЛУ» заявляє про відмову від договору №1103/19 від 11.03.2019, а договір №1103/19 від 11.03.2019, вважається розірваним через 3 календарних дні з моменту отримання вказаного листа та вимагає відшкодувати збитки у розмірі 9 600,00 грн.

Вищезазначене повідомлення направлено відповідачу 26.01.2024 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0406006733456 від 26.01.2024 та накладною Укрпошти №0406006733456 від 26.01.2024, а також на електронну пошту відповідача 20.02.2024 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно виставленого рахунку, а відповідачем не виготовлено та не передано в строк визначений у претензії позивачу продукцію, а також не повернено здійснену попередню оплату, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 9 600,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того судом враховано, що вимога позивача про повернення попередньої оплати у зв`язку з нездійсненням ТОВ «Пласт-Енерго» поставки товару була здійснена до направлення листа про розірвання договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на виникненням форс-мажорних обставин.

А саме, відповідач зазначає, що за загальновідомим фактом 24 лютого 2022 року розпочалось широкомасштабне вторгнення військ агресора на територію України, внаслідок чого частина території опинилась в тимчасовій окупації. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.222 року (копія додається), було затверджено, що Димерська селищна територіальна громада (до якої належить с. Козаровичі) Вишгородського району Київської області перебувала під тимчасовою окупацією в період з 24 лютого 2022 року по 21 березня 2022 року. Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які полягають :у військовій агресії проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення. 26 березня 2022 року, в період перебування виробничих потужностей відповідача на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення бойових дій, внаслідок обстрілу (потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій) на виробництві відповідача виникла пожежа, про що складено відповідний акт від 19 квітня 2022 року. В результаті пожежі знищено цех з виробництва продукції, виробниче обладнання, склади готової продукції. За вказаними адресами також знаходилась первинна документація відповідача, зокрема і щодо виконання замовлень позивача. Засвідчення наведених фактів здійснювалось органами ДСНС та Нацполіції після звільнення зазначених територій, орієнтовно у квітні-травні 2022 року.

Після проведення огляду пошкоджених приміщень та частковому відновленні документації, відповідачем було направлено позивачу лист №1107 від 11.07.2022 року, в якому повідомлялось про настання для відповідача надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин по договору.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до п.10.1 договору кожна із сторін звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань за даним договором, якщо це невиконання було викликано, що не залежить від її, обставинам непереборної сили, які виникли після підписання договору і які не було можливості уникнути або усунути, як то: війна, рішення державних органів, які істотно погіршують умови виконання договору або унеможливлюють їхнє виконання повністю або частково: пожежі, повені, землетруси й інші стихійні лиха, технічні аварії з важкими наслідками, епідемії й інші обставини. Сторона для якої стало неможливим виконання договору у зв`язку з обставинами непереборної сили, повинна повідомити іншу сторону протягом трьох днів з моменту їх настання, про настання таких обставин так і про припинення таких обставин або їхніх наслідків.

Протягом одного дня після появи таких обставин або на початку дії їхніх наслідків сторони повинні письмово погодити строк на який припиняється дія даного договору (п.10.2 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за порушення умов договору у випадку настання обставини непереборної сили. Сторона, котра потрапила пі вплив обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом трьох днів з моменту їх настання (п.6.1 договору).

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів, що наведені вище обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання за укладеним між сторонами договором, а також не надано відповідного сертифікату.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відстуні докази повідомлення позивача в строки визначені договором.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку виготовити товар, а в разі не виготовлення повернути попередньо сплачені позивачем кошти.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 2, корпус 48, офіс 3, ідентифікаційний код 39192881) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 1-Б, ідентифікаційний код 32979319) кошти в розмірі 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий