Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/6993/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024Справа № 910/6993/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт"

до Приватного акціонерного товариства "Преса"

про стягнення 672 522, 23 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Преса" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 672 522, 23 грн., з яких: 616 462, 10 грн. - основного боргу, 4 940, 94 грн. - інфляційних втрат, 4 699, 26 грн - 3 % річних, 46 419, 93 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 864 про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань загальнодержавної сфери розповсюдження від 22.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Тож, судом було надіслано ухвалу від 10.06.2024 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 10.06.2024 отримана відповідачем 11.06.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідно до якої документ (ухвала суду від 10.06.2024) доставлено в електронний кабінет відповідача 11.06.2024 о 16:27 год.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.06.2024 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 між Державним підприємством по розповсюдженню періодичних видань «Преса», яке перетворене на Приватне акціонерне товариство "Преса" (далі - розповсюджувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" (далі - видавець) укладено договір № 864 про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань загальнодержавної сфери розповсюдження, умовами якого передбачено, що розповсюджувач зобов`язується за дорученням видавця здійснювати нижченаведені операції з продажу (передплати) й доставки періодичних друкованих видань (далі - Видань), а також надавати інші (супутні) послуги за завданням видавця, а останній зобов`язався прийняти та оплатити виконані доручення та надані послуги за умовами цього договору.

У пункті 1.2. договору, сторони визначили перелік операцій з продажу (передплати) й доставки періодичних друкованих видань, а також інших послуг за цим договором: 1.2.1. приймання передплати; 1.2.1.1. приймання передплати на видання, зазначені у Додатку №1-а цього договору; 1.2.1.2. приймання редакційної передплати від видавця на видання (Додаток №1-б) за замовленням видавця; 1.2.2. доставка видань, що були передплачені на підставі п.1.2.1. цього Договору; 1.2.3.анулювання та переадресування передплати на Видання; 1.2.4. організація включення видань до передплачених Каталогів; 1.2.5. внесення змін до Каталогів; 1.2.6. розміщення реклами та/або додаткової інформації у передплатних Каталогах (реклама в каталозі); 1.2.7. інші (супутні) послуги з продажу (передплати) й доставки періодичних друкованих видань, за замовленням видавця, у відповідності до переліку послуг розповсюджувача.

Розповсюджувач здійснює розповсюдження Видань на території України та за її межами (п. 1.3. договору).

Строк надання послуг - протягом дії Договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п.п.4.1.1. договору, операції з продажу (передплати) й доставки періодичних друкованих Видань, зазначені у п.п.1.2.1.-1.2.2. цього Договору, надаються за діючими на час надання (оформлення) послуг Тарифами на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України, та згідно з вартістю видання з доставкою, яка зазначається у Додатку №1- а до Договору з урахуванням видавничої вартості. Тарифи розміщені у вільному доступі на сайтах: Міністерства інфраструктури України, АТ "Укрпошта" та ДП «Преса».

До передплатної вартості Видань входять вартість операцій з приймання передплати й доставки періодичних друкованих Видань та їх видавнича вартість, інформація про яку надається видавцем. В Каталозі зазначається вартість Видання з урахуванням його доставки, яка складається з видавничої вартості та вартості послуг з доставки Видань.

Фактична передплатна вартість визначається безпосередньо при оформленні передплати залежно від терміну, на який споживач здійснює передплату. Різниця між передплатою та видавничою вартістю при надходженні коштів за передплатою залишається на рахунку розповсюджувача його співвиконавців по даному Договору, як оплата їх послуг, та видавцю не перераховується.

Згідно з п.4.1.2. договору, послуги, зазначені у п.п. 1.2.3.-1.2.7., надаьться за Тарифами, затвердженими Наказами розповсюджувача та співвиконавців по Договору, які розміщені у вільному доступі на сайтах: розповсюджувача та співвиконавців по Договору.

При надходженні коштів від розповсюджувача, видавець надає розповсюджувачу податкову накладну на суму одержаних коштів за прийняту передплату (п. 4.1.5. договору).

Відповідно до п.4.1.6. договору, ціна Договору визначається (розраховується) сумарно у відповідності з ф.СП-28 та Актами виконаних робіт та наданих послуг (надається видавцем - Додаток №8.1), які є невід`ємною частиною цього Договору, з врахуванням замовленого тиражу видання (прийнятої передплати).

За умовами п. 4.1.8. договору, розрахунки за надані послуги між розповсюджувачем та видавцем проводяться у безготівковій формі в національній валюті.

Згідно п. 4.1.9. договору, оплата послуг, передбачених цим договором, та розрахунки між Сторонами, у тому числі за проведені ануляцію, строки проведення яких не визначені законодавством або цим Договором, здійснюються протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до п.4.3.1. договору, розповсюджувач сплачує видавцю не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа першого місяця передплатного періоду на рахунок видавця видавничу вартість по прийнятій передплаті згідно з п.1.2.1.1. в повному обсязі (на весь термін її оформлення). Розрахунки за прийняту передплату з поточних місяців проводяться до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного передплатного періоду в повному обсязі.

Згідно п. 5.2.4. договору, розповсюджувач несе відповідальність за порушення строків перерахування передплатних сум, що сталося з вини Розповсюджувача, обумовлених п. 4.3.1. цього Договору, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті п. 5.3.1. договору сторони визначили, що несуть відповідальність за несвоєчасне або не повне перерахування коштів відповідно до цього договору і сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків сторін (п. 9.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.09.2022).

Як зазначає позивач, за період з січня 2022 року по грудень 2022 року включно ним були прийняті замовлення на передплатні тиражі (Видань) від відповідача на загальну суму - 6 428 694, 27 грн. із яких анульовано на суму - 14 566, 45 грн. та не відвантажених передплатних тиражів (Видань) продукції, які тимчасово перебувають під окупацією на суму - 778 898, 17 грн., а саме:

- за період 2022 року прийняті від відповідача замовлення відповідно до замовлення-нарядів, за формою СП-28: №6233 від 30.01.2022 року на суму 110, 44 грн.; №419 від 30.01.2022 року на суму 884 911, 49 грн.; №418 від 30.01.2022 року на суму 56 004, 51 грн.; №14 від 30.01.2022 року на суму 3 220, 85 грн.; №33 від 30.01.2022 року на суму 58 632, 58 грн.; №1343 від 30.01.2022 року на суму 2 986, 90 грн.; №1535 від 30.01.2022 року на суму 512, 38 грн.; №1344 від 30.01.2022 року на суму 21 448, 83 грн.; №12 від 30.01.2022 року на суму 490, 85 грн.; №13 від 30.01.2022 року на суму 1 042, 56 грн.; №417 від 30.01.2022 року на суму 12 172, 54 грн.; №1600 від 30.01.2022 року на суму 384, 40 грн.; №1498 від 30.01.2022 року на суму 83, 04 грн.; №1536 від 30.01.2022 року на суму 152, 18 грн.; №1988 від 30.01.2022 року на суму 27, 96 грн.; №1728 від 30.01.2022 року на суму 17, 60 грн.; №1987 від 30.01.2022 року на суму 5 880, 48 грн.; №2072 від 30.01.2022 року на суму 292, 70 грн.; №2071 від 30.01.2022 року на суму 56, 62 грн.; №2056 від 30.01.2022 року на суму 123, 12 грн.; №2055 від 30.01.2022 року на суму 475, 74 грн.; №23 від 30.01.2022 року на суму 964, 09 грн.; №32 від 30.01.2022 року на суму 15 976, 38 грн.; №1601 від 30.01.2022 року на суму 725, 09 грн.; №811 від 30.01.2022 року на суму 62, 65 грн.; №810 від 30.01.2022 року на суму 230, 02 грн.; №809 від 30.01.2022 року на суму 3 230, 22 грн.; №808 від 30.01.2022 року на суму 736, 71 грн.; №948 від 30.01.2022 року на суму 19, 41 грн.; №990 від 30.01.2022 року на суму 290, 02 грн.; №1346 від 30.01.2022 року на суму 481 031, 75 грн.; №1345 від 30.01.2022 року на суму 223 534, 99 грн.; №420 від 30.01.2022 року на суму 4 080 344, 30 грн.; №2503 від 28.02.2022 року на суму 6 289, 02 грн.; №2502 від 28.02.2022 року на суму 1 019, 81 грн.; №2657 від 28.02.2022 року на суму 451, 44 грн.; №2656 від 28.02.2022 року на суму 1 397, 22 грн.; №2504 від 28.02.2022 року на суму 56 696, 34 грн.; №2505 від 28.02.2022 року на суму 174 415, 78 грн.; №3106 від 30.03.2022 року на суму 479, 11 грн.; №3107 від 30.03.2022 року на суму 7 699, 84 грн.; №3108 від 30.03.2022 року на суму 69 466, 72 грн.; №3109 від 30.03.2022 року на суму 169 735, 19 грн.; №3272 від 30.03.2022 року на суму 230, 02 грн.; №3273 від 30.03.2022 року на суму 119, 88 грн.; №3436 від 30.04.2022 року на суму 88, 56 грн.; №3438 від 30.04.2022 року на суму 12 349, 84 грн.; №3437 від 30.04.2022 року на суму 293, 54 грн.; №3573 від 30.04.2022 року на суму 368, 08 грн.; №3439 від 30.04.2022 року на суму 51 429, 28 грн.; №3574 від 30.04.2022 року на суму 3 170, 36 грн.; №5355 від 30.05.2022 року на суму 996, 58 грн.; №5174 від 30.05.2022 року на суму 5 688, 44 грн.; №5175 від 30.05.2022 року на суму 9 781, 94 грн.; №5356 від 30.05.2022 року на суму 353, 88 грн.; №371-Ф від 04.11.2022 року на суму 15, 42 грн. (ануляція);

- за 2022 рік проведена відповідачем ануляція на загальну суму 14.566,45 грн згідно до замовлень-нарядів №5489 від 30.01.2022 року на суму 72, 45 грн.; №6134 від 30.01.2022 року на суму 1 021, 37 грн.; №6272 від 30.01.2022 року на суму 17, 60 грн.; №6224 від 30.01.2022 року на суму 110, 44 грн.; №6133 від 30.01.2022 року на суму 578, 28 грн.; №6152 від 30.01.2022 року на суму 51, 30 грн.; №6271 від 30.01.2022 року на суму 159, 12 грн.; №593 від 30.01.2022 року на суму 889, 95 грн.; №1064 від 30.01.2022 року на суму 389, 42 грн.; №139 від 30.01.2022 року на суму 121, 68 грн.; №6194 від 30.01.2022 року на суму 193, 46 грн.; №6158 від 28.02.2022 року на суму 290, 02 грн.; №2208 від 28.02.2022 року на суму 4 944, 40 грн.; №2087 від 28.02.2022 року на суму 75, 92 грн.; №2671 від 28.02.2022 року на суму 150, 48 грн.; №2670 від 28.02.2022 року на суму 465, 74 грн.; №15-Ф від 28.02.2022 року на суму 18, 44 грн.; №16-Ф від 28.02.2022 року на суму 217, 65 грн.; №17-Ф від 28.02.2022 року на суму 191, 68 грн.; №21-Ф від 28.02.2022 року на суму 111, 39 грн.; №21-Р від 28.02.2022 року на суму 39, 45 грн.; №2794 від 28.02.2022 року на суму 184, 40 грн.; №2795 від 28.02.2022 року на суму 117, 20 грн.; №2795 від 28.02.2022 року на суму 1 548, 62 грн.; №2847 від 28.02.2022 року на суму 1 364, 15 грн.; №26-Ф від 28.02.2022 року на суму 16, 77 грн.; №75-Ф від 28.02.2022 року на суму 16, 77 грн.; №76-Ф від 28.02.2022 року на суму 73, 63 грн.; №3527 від 30.04.2022 року на суму 290, 02 грн.; №3528 від 30.04.2022 року на суму 41, 04 грн.; №102-Ф від 30.04.2022 року на суму 122, 43 грн.; №126-Ф від 30.04.2022 року на суму 145, 01 грн.; №5061 від 30.05.2022 року на суму 153, 47 грн.; №127-Ф від 30.05.2022 року на суму 76, 67 грн.; №312-Ф від 29.09.2022 року на суму 114, 29 грн.; №785 від 30.07.2022 року на суму 87, 60 грн.; №202-Ф від 30.07.2022 року на суму 63, 41 грн., №259-Ф від 05.09.2022 року на суму 25, 31 грн., №371-Ф від 04.11.2022 року на суму 15, 42 грн.

Тож, позивачем за період з січня 2022 року по грудень 2022 року включно, згідно до Товарно-транспортних накладних, було відвантажено відповідачу передплатних тиражів (Видань) на загальну суму - 5 635 229, 65 грн. (із розрахунку 6 428 694, 27 грн. на яку надійшло замовлення - 14 566, 45 грн. (ануляція Продукції) - 778 898, 17 грн. (не відвантаженої Продукції для тимчасово окупованої території).

В свою чергу, відповідачем у 2022 року була проведена часткова оплата наданих послуг за договором № 864 від 22.12.2020 року на загальну суму 3 269 272, 40 грн., внаслідок чого за надані у 2022 році послуги за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 360 245, 21 грн.

Крім того, за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно позивачем були прийняті замовлення на передплатні тиражі (Видань) від відповідача на загальну суму - 3 974, 980, 96 грн. із яких анульовано на суму - 4 079, 57 грн, а саме:

- за період 2023 року прийняті від відповідача замовлення відповідно до замовлення-нарядів, за формою СП-28: №219Н від 30.01.2023 року на суму 25 096, 94 грн.; №508Н від 30.02.2023 року на суму 9 534, 82 грн.; №11Н від 30.01.2023 року на суму 1 666, 88 грн.; №220Н від 30.01.2023 року на суму 53 244, 76 грн.; №509Н від 30.01.2023 року на суму 13 282, 64 грн.; №737Н від 30.01.2023 року на суму 804, 40 грн.; №849Н від 30.01.2023 року на суму 1 842, 84 грн.; №12Н від 30.01.2023 року на суму 38 814, 78 грн.; №221Н від 30.01.2023 року на суму 1 280 456, 49 грн.; №510Н від 30.01.2023 року на суму 310 191, 90 грн.; №738Н від 30.01.2023 року на суму 5 183, 57 грн.; №850Н від 30.01.2023 року на суму 687, 39 грн.; №1023Н від 30.01.2023 року на суму 497, 52 грн.; №1274 Н від 28.02.2023 року на суму 714, 36 грн.; №1275 Н від 28.02.2023 року на суму 103 426, 25 грн.; №1368 Н від 28.02.2023 року на суму 42, 11 грн.; №1697Н від 30.03.2023 року на суму 4 987, 58 грн.; №1698Н від 30.03.2023 року на суму 1 995, 00 грн.; №1699Н від 30.03.2023 року на суму 92 841, 70 грн.; №1793Н від 30.03.2023 року на суму 857, 22 грн.; №2036Н від 30.04.2023 року на суму 2 217, 28 грн.; №2037Н від 30.04.2023 року на суму 7 355, 68 грн.; №2127Н від 30.04.2023 року на суму 836, 40 грн.; №2038Н від 30.04.2023 року на суму 145 219, 86 грн.; №2128Н від 30.04.2023 року на суму 122, 63 грн.; №2364Н від 30.05.2023 року на суму 2 742, 06 грн.; №2365Н від 30.05.2023 року на суму 51 558, 39 грн.; №2366Н від 30.05.2023 року на суму 46, 66 грн.; №2623Н від 30.06.2023 року на суму 422, 56 грн.; №2624Н від 30.06.2023 року на суму 12 344, 91 грн.; №247Н від 30.07.2023 року на суму 9 081, 00 грн.; №248Н від 30.07.2023 року на суму 56 693, 24 грн.; №396Н від 30.07.2023 року на суму 360, 16 грн.; №249Н від 30.07.2023 року на суму 1 316 892, 53 грн.; №631Н від 30.08.2023 року на суму 2 385, 00 грн.; №632Н від 30.08.2023 року на суму 1 490, 60 грн.; №633Н від 30.08.2023 року на суму 121 058, 33 грн.; №681 від 30.08.2023 року на суму 92, 52 грн.; №715Н від 30.08.2023 року на суму 216, 52 грн.; №886Н від 30.09.2023 року на суму 1 747, 50 грн.; №887Н від 30.09.2023 року на суму 3 821, 60 грн.; №888Н від 30.09.2023 року на суму 88 472, 30 грн.; №1007Н від 30.09.2023 року на суму 3 314, 70 грн.; №1021Н від 30.09.2023 року на суму 90, 04 грн.; №986Н від 30.09.2023 року на суму 117, 32 грн.; №1187Н від 30.10.2023 року на суму 2 049, 00 грн.; №1188Н від 30.10.2023 року на суму 7 723, 12 грн.; №1282Н від 30.10.2023 року на суму 1 200, 48 грн.; №1320Н від 30.10.2023 року на суму 90, 04 грн.; №1189Н від 30.10.2023 року на суму 129 883, 22 грн.; №1321Н від 30.10.2023 року на суму 61, 36 грн.; №1525Н від 30.10.2023 року на суму 90, 04 грн.; №1347 від 30.10.2023 року на суму 104, 22 грн.; №1471Н від 30.11.2023 року на суму 1 677, 50 грн.; №1472Н від 30.11.2023 року на суму 52 982, 06 грн.; №1645 Н від 30.12.2023 року на суму 476, 00 грн.; №1646 Н від 30.12.2023 року на суму 3 774, 98 грн.,

- за 2023 рік проведена відповідачем ануляція на загальну суму 4 079, 57 грн згідно до замовлень-нарядів №356Н від 30.01.2023 року на суму 252, 66 грн.; №621Н від 30.01.2023 року на суму 1 225, 68 грн.; №1768 від 30.01.2023 року на суму 164, 08 грн.; №1145Н від 28.02.2023 року на суму 501, 70 грн.; №1539Н від 30.03.2023 року на суму 331, 68 грн., №1814Н від 30.03.2023 року на суму 126, 33 грн.; №1892Н від 30.04.2023 року на суму 123, 42 грн.; №103Н від 30.07.2023 року на суму 220, 08 грн.; №104Н від 30.07.2023 року на суму 226, 08 грн.; №1532Н від 30.07.2023 року на суму 49, 60 грн.; №756Н від 30.09.2023 року на суму 650, 28 грн.; №757 від 30.09.2023 року на суму 178, 68 грн.; №756Н від 30.09.2023 року на суму 650, 28 грн.; №757 від 30.09.2023 року на суму 178, 68 грн.; №1672Н від 30.11.2023 року на суму 29, 30 грн.

В свою чергу, відповідачем у 2023 року була проведена часткова оплата наданих послуг за договором № 864 від 22.12.2020 року на загальну суму 3 530 000, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.

Також, як вбачається з матеріалів справи протягом 2023 року між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 184 684, 50 грн, а саме: на підставі Акту виконаних робіт №00000000346 від 30.04.2023 року на суму 39 360, 00 грн. та Акту виконаних робіт №00000000354 від 30.04.2023 року на суму 138 126, 50 грн., був укладений Акт взаємозаліку №9101 від 30.04.2023 року на загальну суму 178 486, 50 грн.; на підстав Акту виконаних робіт №00000000755 від 31.08.2023 року на суму 1 347, 00 грн. був укладений Акт взаємозаліку №13629 від 06.09.2023 року на суму 1 347, 00 грн.; на підставі Акту виконаних робіт №00000000768 від 30.09.2023 року на суму 861, 00 грн. був укладений Акт взаємозаліку №13658 від 04.10.2023 року на суму 861, 00 грн.; на підставі Акту виконаних робіт №00000000856 від 31.10.2023 року на суму 1 476, 00 грн. був укладений Акт взаємозаліку №14483 від 06.11.2023 року на суму 1 476, 00 грн.; на підставі Акту виконаних робіт №0000000008 від 30.11.2023 року на суму 1 332, 00 грн. був укладений Акт взаємозаліку №15361 від 06.12.2023 року на суму 1 332, 00 грн.; на підставі Акту виконаних робіт №0000000042 від 31.12.2023 року на суму 1 182, 00 грн. був укладений Акт взаємозаліку №1 від 30.01.2023 року на суму 1 182, 00 грн.

Тож, за надані послуги за період з 2022 по 2023, з урахуванням здійснених відповідачем сплат, а також зарахованих зустрічних однорідних вимог, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 616 462, 10 грн, яка розрахована наступним чином: (360 245, 21 грн. (борг за надані послуги у 2022 році) + 3 970 901, 39 грн. (надані послуги у 2023 році) - (3 530 000, 00 грн. (оплата за надані у 2023 році послуги) + 184 684, 50 грн. (зарахування зустрічних однорідних вимог)) = 616 462, 10 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 616 462, 10 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 419, 93 грн - пені за період з 16.01.2024 по 17.04.2024, 4 699, 26 грн - 3 % річних за період з 16.01.2024 по 17.04.2024 та 4 940, 94 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2024 по 17.04.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 864 про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань загальнодержавної сфери розповсюдження від 22.12.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору за період з 2022 по 2023 рік на підставі замовлень відповідача було надано послуги з передплати та доставки періодичних видань, що підтверджується замовленнями-нарядами, за формою СП-28 та актами виконаних робіт.

В свою чергу, відповідачем за період з 2022 по 2023 року була проведена часткова оплата наданих послуг за договором № 864 від 22.12.2020 року на загальну суму 6 799 272, 40 грн., що підтверджується платіжними інструкціями та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів.

Також, протягом 2023 року між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 184 684, 50 грн, що підтверджується актами взаємозаліку.

Тож, за надані послуги за період з 2022 по 2023, з урахуванням здійснених відповідачем сплат, а також зарахованих зустрічних однорідних вимог, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 616 462, 10 грн, яка розрахована наступним чином: (360 245, 21 грн. (борг за надані послуги у 2022 році) + 3 970 901, 39 грн. (надані послуги у 2023 році) - (3 530 000, 00 грн. (оплата за надані у 2023 році послуги) + 184 684, 50 грн. (зарахування зустрічних однорідних вимог)) = 616 462, 10 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.1.9. договору, оплата послуг, передбачених цим договором, та розрахунки між Сторонами, у тому числі за проведені ануляцію, строки проведення яких не визначені законодавством або цим Договором, здійснюються протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до п.4.3.1. договору, розповсюджувач сплачує видавцю не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа першого місяця передплатного періоду на рахунок видавця видавничу вартість по прийнятій передплаті згідно з п.1.2.1.1. в повному обсязі (на весь термін її оформлення). Розрахунки за прийняту передплату з поточних місяців проводяться до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного передплатного періоду в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи умови п. 4.3.1 договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснювати сплату за надані послуги не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа першого місяця передплатного періоду, тож починаючи з 16 числа кожного місяця передплатного періоду відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 864 про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань загальнодержавної сфери розповсюдження від 22.12.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 616 462, 10 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 419, 93 грн - пені за період з 16.01.2024 по 17.04.2024, 4 699, 26 грн - 3 % річних за період з 16.01.2024 по 17.04.2024 та 4 940, 94 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2024 по 17.04.2024.

Згідно п. 5.2.4. договору, розповсюджувач несе відповідальність за порушення строків перерахування передплатних сум, що сталося з вини Розповсюджувача, обумовлених п. 4.3.1. цього Договору, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті п. 5.3.1. договору сторони визначили, що несуть відповідальність за несвоєчасне або не повне перерахування коштів відповідно до цього договору і сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих комунальних послуг з постачання теплової енергії , в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 46 419, 93 грн - пені за період з 16.01.2024 по 17.04.2024, 4 699, 26 грн - 3 % річних за період з 16.01.2024 по 17.04.2024 та 4 940, 94 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2024 по 17.04.2024.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 60 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2024 між Адвокатським бюро «Пшець Олександр» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" укладено договір № 24/04-15 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якого бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов?язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- Надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань;

- Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- Складання (з правом підпису від імені Клієнта) процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх рівнів під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах Державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Також, 15.04.2024 між Адвокатським бюро «Пшець Олександр» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою визначено, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правничої (правової) допомоги по справі за позовом Товариства з обмеженого відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" до Приватного акціонерного товариства "ПРЕСА" про стягнення заборгованості за Договором № 864 про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань загальнодержавної сфери розповсюдження від 22.12.2020 року. Бюро зобов?язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, вартість послуг визначена на підставі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 року та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року та становить фіксовану суму у розмірі 60 000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт"- задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Преса" (пр. Берестейський, буд. 50, м. Київ, 03047, ідентифікаційний код - 25593685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зеніт" (вул. Автозаводська, буд. 76, оф.201, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код - 43999767) 616 462 (шістсот шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 10 коп. - заборгованості, 46 419 (сорок шість тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 93 коп. - пені, 4 699 (чотири тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн 26 коп. - 3 % річних, 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн 94 коп. - інфляційних втрат, 10 087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн 83 коп. - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков