Рішення

від 22.07.2024 по справі 911/919/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа № 911/919/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Будпроект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісдорбуд»

про стягнення 3405281,24 грн

за участю представників

позивача: Глущенко В.В. адвокат, ордер серії ВМ № 1048154 від 09.04.2024;

відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Будпроект» (далі позивач, ТОВ «Атлант Будпроект») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 09.04.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісдорбуд» (далі відповідач, «Укрсервісдорбуд») про стягнення 3405281,24 грн заборгованості за договором поставки № 29/10-21 від 29.10.2021.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 20.05.2024.

Ухвалою від 20.05.2024 підготовче засідання відкладено на 03.06.2024.

Ухвалою від 03.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.07.2024.

У зв`язку із оголошенням 08.07.2024 у місті Києві сигналу «повітряна тривога» з 09 год. 52 хв. до 11 год. 34 хв. судове засідання не відбулось, з огляду на що суд ухвалою від 08.07.2024 призначив розгляд справи на 22.07.2024.

У судовому засіданні 22.07.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивача щодо вимог заявленого позову. Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник позивача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідач під час розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надіслав, явку свого повноважного представника у судові засідання не забезпечив.

Частинами другою, третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно із частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку із відсутністю у суду відомостей про наявність у ТОВ «Укрсервісдорбуд» електронного кабінету ухвали в цій справі суд надсилав на адресу відповідача у паперовій формі рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте відповідні поштові відправлення повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Укрсервісдорбуд» з довідками про причини повернення/досилання: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Сам лише факт неотримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно із частиною другою статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення ТОВ «Укрсервісдорбуд» про час та місце розгляду справи, однак відповідач не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 22.07.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Атлант Будпроект» (постачальник) і ТОВ «Укрсервісдорбуд» (покупець) уклали 29.10.2021 договір поставки № 29/10-21 (далі договір № 29/10-21), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором суміші асфальтобетонні, а покупець зобов`язався прийняти продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору № 29/10-21 обумовлено, що постачальник передає у власність покупцю наступну продукцію: суміші асфальтобетонні дрібнозернисті тип Б марка 2.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (пункт 1.4 договору № 29/10-21).

Згідно з пунктом 2.1 договору № 29/10-21 продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пунктів 2.5, 2.6 договору № 29/10-21 розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків. У випадку поставки продукції на умовах пункту 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 29/10-21 обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до пункту 3.1 та пункту 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 6.1 договору № 29/10-21 останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань до їх повного виконання сторонами.

В рамках виконання договору № 29/10-21 ТОВ «Атлант Будпроект» передало, а ТОВ «Укрсервісдорбуд» прийняло товар «Дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б, непереривчастої гранулометрії, марки ІІ» на загальну суму в розмірі 4988279,68 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 14 від 01.11.2021 на суму 597446,11 грн; № 15 від 02.11.2021 на суму 1388916,04 грн; № 16 від 03.11.2021 на суму 1629218,50 грн; № 17 від 04.11.2021 на суму 464023,80 грн; № 18 від 05.11.2021 на суму 460852,26 грн; № 19 від 08.11.2021 на суму 447822,97 грн. Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Крім того постачальник сформував видаткові накладні про поставку покупцю товару на загальну суму в розмірі 1644846,89 грн, а саме: № 20 від 09.11.2021 на суму 401025,36 грн; № 21 від 10.11.2021 на суму 518744,69 грн; № 22 від 11.11.2021 на суму 340707,70 грн; № 23 від 12.11.2021 на суму 384369,14 грн. Ці видаткові накладні з боку покупця не підписані.

На підставі зазначених вище видаткових накладних ТОВ «Атлант Будпроект» склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 15 від 01.11.2021 на суму 597446,11 грн; № 16 від 02.11.2021 на суму 1388916,04 грн; № 17 від 03.11.2021 на суму 1629218,50 грн; № 18 від 04.11.2021 на суму 464023,80 грн; № 19 від 05.11.2021 на суму 460852,26 грн; № 20 від 08.11.2021 на суму 447822,97 грн; № 22 від 09.11.2021 на суму 401025,36 грн; № 23 від 10.11.2021 на суму 518744,69 грн; № 24 від 11.11.2021 на суму 340707,70 грн; № 25 від 12.11.2021 на суму 384369,14 грн.

У період з 25.11.2021 по 06.07.2022 ТОВ «Укрсервісдорбуд» перерахувало на рахунок ТОВ «Атлант Будпроект» грошові кошти загалом у розмірі 3227845,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 607 від 25.11.2021 на суму 264023,80 грн з призначенням платежу «Часткова оплата за суміші а/б зг.рах.№10 від 04.11.2021р.»; № 620 від 29.11.2021 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу «Доплата за суміші а/б зг.рах.№10 від 04.11.2021р.»; № 621 від 29.11.2021 на суму 136000,00 грн з призначенням платежу «Часткова оплата за суміші а/б зг.рах.№7 від 01.11.2021р.»; № 668 від 15.12.2021 на суму 340707,70 грн з призначенням платежу «Оплата за суміші а/б зг. ВН№22 від 11.11.2021р.»; № 669 від 15.12.2021 на суму 384369,14 грн з призначенням платежу «Оплата за суміші а/б зг. ВН№23 від 12.11.2021р.»; № 702 від 17.12.2021 на суму 1174000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за суміші зг.рах.№22 від 02.11.2021р.»; № 742 від 24.12.2021 на суму 478744,69 грн з призначенням платежу «Часткова оплата за суміші а/б зг. ВН№21 від 10.11.2021р.»; № 833 від 06.07.2022 на суму 250000,00 грн з призначенням платежу «Часткова оплата за суміші а/б зг. ВН№18 від 05.11.2021р.».

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що наразі сума заборгованості відповідача перед позивачем за часткове невиконання умов договору поставки № 29/10-21 від 29.10.2021 становить 3405281,24 грн. Позивач стверджує, що неодноразово в телефонному режимі звертався до керівних органів відповідача з проханням здійснити погашення заборгованості за договором поставки, на що постійно отримував запевнення, що заборгованість буде погашена, але протягом тривалого часу з листопада 2021 року відповідач свої зобов`язання так і не виконав.

У зв`язку з цим у позивача виникла необхідність у поданні до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли із договору поставки від 29.10.2021 № 29/10-21.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору поставки № 29/10-21 від 29.10.2021 ТОВ «Атлант Будпроект» поставило, а ТОВ «Укрсервісдорбуд» прийняло суміш асфальтовану на загальну суму в розмірі 6633126,57 грн. Факт поставки товару відповідачу на вказану суму позивач доводить, зокрема, долученими до позовної заяви видатковими накладними: № 14 від 01.11.2021; № 15 від 02.11.2021; № 16 від 03.11.2021; № 17 від 04.11.2021; № 18 від 05.11.2021; № 19 від 08.11.2021; № 20 від 09.11.2021; № 21 від 10.11.2021; № 22 від 11.11.2021; № 23 від 12.11.2021.

За приписами статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд установив, що видаткові накладні № 14 від 01.11.2021, № 15 від 02.11.2021, № 16 від 03.11.2021, № 17 від 04.11.2021, № 18 від 05.11.2021 та № 19 від 08.11.2021 про поставку товару на загальну суму в розмірі 4988279,68 грн підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств, містять передбачені законом обов`язкові реквізити первинного документа та фіксують факт здійснення господарської операції. Отже ці накладні є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Однак видаткові накладні № 20 від 09.11.2021, № 21 від 10.11.2021, № 22 від 11.11.2021 та № 23 від 12.11.2021, якими позивач доводить факт поставки товару на суму 1644846,89 грн, не містять підпису покупця.

Водночас у матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, призначення платежу яких свідчать про оплату відповідачем товару за накладними, які з його боку не підписані.

Так, платіжним дорученням № 742 від 24.12.2021 підтверджується часткова оплата товару за видатковою накладною № 21 від 10.11.2021, платіжним дорученням № 668 від 15.12.2021 підтверджується повна оплата вартості товару згідно з видатковою накладною № 22 від 11.11.2021, платіжним дорученням № 669 від 15.12.2021 підтверджується повна оплата вартості товару згідно з видатковою накладною № 23 від 12.11.2021.

В контексті зазначеного суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, згідно із якою до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За таких обставин, здійснюючи перерахування коштів із посиланням у платіжних дорученнях на конкретні видаткові накладні, відповідач фактично визнав свій обов`язок по сплаті вартості отриманого від позивача товару.

Водночас, за наслідками складення постачальником видаткової накладної № 20 від 09.11.2021 про поставку товару на суму 401025,36 грн, суд не встановив факту виникнення у покупця обов`язку оплатити вартість відображеного у ній товару. Зокрема, видаткова накладна не підписана покупцем та у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують часткову/повну оплату покупцем товару згідно з цією накладною.

Позивач на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару додатково надав складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, у тому числі податковими накладними.

Податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15).

Крім того, згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала вказаний правовий висновок та вказала, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із абзацом першим пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, необхідно враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В якості додаткового доказу поставки відповідачу товару на суму 401025,36 грн згідно з видатковою накладною № 20 від 09.11.2021 позивач надав податкову накладну № 22 від 09.11.2021. Однак будь-яких доказів на підтвердження відображення ТОВ «Укрсервісдорбуд» цієї господарської операції у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту, позивач суду не надав.

Враховуючи викладене та беручи до уваги правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, суд дійшов висновку, що податкова накладна № 22 від 09.11.2021 у цьому випадку не є належним та допустимим доказом, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, на підставі якого суд може встановити факт продажу/постачання товару покупцю та його прийняття.

Підсумовуючи викладене, суд установив, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму в розмірі 6232101,21 грн.

Оскільки відповідач частково здійснив оплату вартості отриманого товару на суму 3227845,33 грн, заборгованість ТОВ «Укрсервісдорбуд» перед ТОВ «Атлант Будпроект» на момент вирішення спору становить 3004255,88 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов пункту 2.6 договору № 29/10-21 строк виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару є таким, що настав, проте відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати заборгованості в сумі 3004255,88 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Атлант Будпроект» у частині стягнення з ТОВ «Укрсервісдорбуд» 3004255,88 грн заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, у зв`язку із недоведеністю факту прийняття покупцем товару згідно з видатковою накладною № 20 від 09.11.2021, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 401025,36 грн є передчасними і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 45063,84 грн.

Також у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 40000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 22.07.2024 представник позивача усно заявив, що додаткові докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду після ухвалення рішення суду в цій справі.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, суд зазначає, що питання щодо розподілу витрат ТОВ «Атлант Будпроект» на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісдорбуд» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, буд. 6; код ЄДРПОУ 44231670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Будпроект» (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12А, офіс 2; код ЄДРПОУ 43515145) 3004255 (три мільйони чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 88 коп. заборгованості та 45063 (сорок п`ять тисяч шістдесят три) грн 84 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.2024.

Суддя О.В. Щоткін