Рішення

від 27.08.2024 по справі 524/4318/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/4318/24

Провадження №2/524/1843/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить зобов`язати ПрАТ «Кременчукгаз» виготовити проєкт на документацію на монтаж побутового лічильнику обліку природнього газу в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок підприємства; зобов`язати ПрАТ «Кременчукгаз» встановити в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок підприємства індивідуальний лічильник обліку природнього газу; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 14.06.2022 року звернувся до ПрАТ «Кременчукгаз» із заявою про встановлення індивідуального лічильника спожитого природного газу у його квартирі. На його звернення отримав формальну відповідь, в якій зазначено, що ПрАТ «Кременчукгаз» здійснюється встановлення лічильників газу у квартирах за самостійно визначеним графіком, проте відомостей щодо своєї черги у графіку не отримав.

10.04.2023 направив повторне звернення з вимогою негайного встановлення газового лічильнику. Листом від 13.04.2023 повідомлено, що підприємством здійснено оснащення будинку АДРЕСА_2 загальнобудинковим вузлом обліку природного газу, оснащення за рахунок підприємства квартир будинку АДРЕСА_2 індивідуальним лічильником газу у 2023 році ПрАТ «Кременчукгаз» не заплановано.

Таку позицію відповідача вважає неправомірною, оскільки відповідно достатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ПрАТ «Кременчукгаз» зобов`язане забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

Ухвалою судді від 30.04.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

15.05.2024 року представником відповідача ПрАТ «Кременчукгаз» подано відзив на позовну заяву, у якому просять відмовити у задоволенні позову. Зазначають, що на виконання затвердженого плану розвитку газорозподільних систем ПрАТ «Кременчукгаз» на 2016-2025 роки у жовтні 2016 року встановлено загальнобудинковий прилад обліку природного газу лічильник за адресою: АДРЕСА_3 . З 01.01.2017 року здійснено пуск та розпочався облік природного газу за даною адресою через загальнобудинковий лічильник. В Законі України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» №3533 (в редакції чинній на жовтень 2016 року) за оператором ГРМ не визначено обов`язку встановлення споживачу індивідуального лічильника газу. При встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 (жовтень 2016 року) оператором ГРМ дотримано вимоги законодавства чинного на жовтень 2016 року. ПрАТ «Кременчукгаз» у жовтні 2016 року встановлено загальнобудинковий лічильник природного газу, чим забезпечено облік природного газу за адресою позивача.

Позивач ОСОБА_1 просить розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача ПрАТ «Кременчукгаз» просить розглянути справу без їх участі. У задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Як наведеноу статті3Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» державнаполітика усфері житлово-комунальнихпослуг ґрунтуєтьсяна такихпринципах: 1)забезпечення раціональноговикористання наявнихресурсів тасталого розвиткунаселених пунктів; 2)створення тапідтримання конкурентногосередовища привиробленні танаданні житлово-комунальнихпослуг,забезпечення контролюу сферідіяльності природнихмонополій; 3)забезпечення функціонуванняпідприємств,установ таорганізацій,що виробляють,виконують та/абонадають житлово-комунальніпослуги,на умовахсамофінансування,досягнення рівняекономічно обґрунтованихвитрат навиробництво такихпослуг; 4)регулювання цін/тарифівна житлово-комунальніпослуги увипадках,визначених законом,з урахуваннямдосягнутого рівнясоціально-економічногорозвитку,природних особливостейвідповідного регіонута технічнихможливостей; 5)забезпечення рівнихможливостей доступудо отриманнямінімальних нормжитлово-комунальнихпослуг дляспоживачів незалежновід соціального,майнового стану,віку споживача,місцезнаходження таформи власностіюридичних осібтощо; 6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживачзобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 7 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в чинній редакції, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуги газопостачання.

Відповідач ПрАТ «Кременчукгаз» є оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

10.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Кременчукгаз» із заявою про встановлення індивідуального лічильника спожитого природного газу у його квартирі.

Листом від 13.04.2023 року за вих.№ 29/771 року ПрАТ «Кременчукгаз» повідомило, що на виконання ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» підприємством здійснено оснащення будинку АДРЕСА_2 загальнобудинковим вузлом обліку природного газу. Оснащення за рахунок підприємства квартир будинку АДРЕСА_2 індивідуальними лічильниками газу у 2023 році ПрАТ «Кременчукгаз» не заплановано.

Натомість, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачає, що комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Законодавством саме на відповідача покладений обов`язок встановлення індивідуальних лічильників газу, а, отже, покладання на споживачів обов`язку фінансувати встановлення таких лічильників є неправомірним, оскільки відповідне фінансування було закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 та від 09 жовтня 2019 року в справі №524/7637/16-ц.

За висновками Верховного Суду оператор ГРМ звільняється від обов`язку встановити лічильник газу для населення лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення ним лічильника газу чи самостійного встановлення побутовим споживачем лічильника газу із подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у діючий редакції набрав чинності 10.12.2017, після встановлення загальнобудинкового лічильника газу у будинку АДРЕСА_2 , термін встановлення індивідуальних лічильників газу, визначений ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» - до 01 січня 2023 року, минув, тому для відтермінування цих робіт підстави відсутні. Джерело фінансування встановлення індивідуальних лічильників прямо передбачене законом - кошти суб`єктів господарювання. Окрім того, за положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м природного газу, і ці кошти відповідач мав акумулювати та витрачати за прямим призначенням.

Відмова встановити позивачу індивідуальний лічильник природного газу суперечить вимогам законодавства та порушує його права як споживача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути проігноровано.

В силу дії прямої норми закону з вимогою забезпечити індивідуальний облік споживання саме цієї комунальної послуги доводи відповідача про наявність загальнобудинкового вузла обліку природного газу є неспроможними. Встановлення загально будинкового лічильника обліку споживання природного газу не є порушенням діючого законодавства, однак прав конкретного споживача не захищає.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог про зобов`язання відповідача встановити за власний рахунок індивідуальний лічильник обліку газу, що є ефективним способом захисту за встановлених судом обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2021 року у справа № 214/5240/17.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Закон України «Про захист прав споживачів» не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

Законом України від 19 травня 2011 року №3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений в чинній редакції, яка не обмежує відшкодування моральної шкоди лише заподіянням небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суд має враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23ЦК України і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16.

Враховуючи, що відмовою відповідача встановити позивачу індивідуальний лічильник природного газу ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, керуючись засадами розумності,виваженості тасправедливості,суд вважає,що звідповідача накористь позивачанеобхідно стягнутиморальну шкодув розмірі500грн.

Суд зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

З врахуванням того, що відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про захистправ споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору та оскільки позовна заява подана в електроній формі, то відповідно до вимог частини першої статті 141ЦПК України судовий збір у розмірі 1017,41 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.12, 81, 263-265 ЦПК України,суд

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати ПрАТ «Кременчукгаз» встановити в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок підприємства індивідуальний лічильник обліку природнього газу.

Стягнути з ПрАТ «Кременчукгаз» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В частині позовних вимог про зобов`язання виготовити проєкт на документацію на монтаж побутового лічильнику обліку природнього газу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 9500 грн. - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Кременчукгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 1017,41 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПрАТ «Кременчукгаз», код ЄДРПОУ 03351734, місцезнаходження: м.Кременчук, вул. Героїв Маріуполя, 46

Суддя Олена Предоляк