Постанова

від 28.08.2024 по справі 904/1101/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1101/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Перевощикова Т.М.,

ОСОБА_2 - Чередник І.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Технолоджіз" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 (суддя Ніколенко М.О.),

додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 (суддя Ніколенко М.О.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (колегія суддів: Мороз В.Ф., Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Технолоджіз" (далі - ТОВ "Менеджмент Технолоджіс"),

про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів; витребування простих бездокументарних іменних акцій емітента; зобов`язання провести безумовні облікові операції.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія - Оберіг" (далі -ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг") уклали договір доручення. В подальшому ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" від імені ОСОБА_1 уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цінних паперів. ОСОБА_2 придбані акції не оплатив.

2. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів; витребування простих бездокументарних іменних акцій емітента; зобов`язання провести безумовні облікові операції.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Також суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Суд апеляційної інстанції залишив ці рішення без змін.

4. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ці три рішення судів попередніх інстанцій, та просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові та про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

5. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції та залишив скаргу без задоволення в частині оскарження додаткового рішення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. 31.01.2020 ОСОБА_1 (довіритель) та ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" (повірений) уклали договір доручення №БД20-3101/1 (далі - Договір доручення), відповідно до умов якого:

- повірений від імені і за дорученням довірителя та за його рахунок зобов`язується надати довірителю посередницькі послуги з продажу цінних паперів (далі - ЦП) за винагороду і виконує лімітне замовлення на продаж (ЛЗП) цінних паперів за ціною не нижче 10 937,00 грн за пакет ЦП (п.1.1).

7. В подальшому, за твердженням позивача, ОСОБА_1 (продавець), від імені якого діяло ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ20-3101/1/1 від 31.01.2020 (далі - Договір купівлі-продажу). Про що між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" було підписано акт виконаних робіт від 04.02.2023 до Договору доручення та звіт повіреного.

8. Згідно умов Договору купівлі-продажу:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору такі ЦП: 1) Емітент: Приватне акціонерне товариство "Агенція Безпеки "Скорпіон", 2) Код ЄДРПОУ: 34059350; 3) Вид ЦП: акція проста іменна; 4) Форма існування ЦП: Бездокументарна; 5) Код ISIN: UA4000404855; 6) Номінальна вартість 1 ЦП: 1,00 грн; 7) Кількість ЦП: 10 937,00 шт.; 8) Загальна номінальна вартість: 10 937,00 грн; 9) Місце укладання договору: поза фондовою біржею (п.1.1);

- загальна сума договору складає 10 937,00 грн (п.1.2);

- продавець повинен перереєструвати право власності на ЦП, вказані в п.1.1 цього договору, та забезпечити перерахування ЦП на рахунок у ЦП покупця шляхом надання відповідних документів в депозитарну установу на протязі 4 банківських днів з моменту підписання цього Договору (п.2.2);

- покупець сплачує продавцеві суму, зазначену в п.1.2 цього договору, в термін до 31.03.2020. Сторони самостійно (без участі повіреного) здійснюють грошові розрахунки. Розрахунки не здійснюються за принципом: "поставка цінних паперів проти оплати" (п.2.1);

- продавець повинен перереєструвати право власності на ЦП, вказані в п.1.1 Договору та забезпечити перерахування ЦП на рахунок у ЦП покупця шляхом надання відповідних документів у депозитарну установу протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання цього договору (п.2.2);

- перехід прав власності на ЦП здійснюється в депозитарній системі обліку ЦП, згідно Положення НКЦПФР №735 від 23.04.2013. Перереєстрація прав власності на ЦП, вказані в п.1.1 цього Договору, здійснюється шляхом списання з рахунку у ЦП продавця, та зарахування на рахунок у ЦП покупця (п.2.3);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір припиняє свою дію, а зобов`язання сторін вважаються виконаними з моменту кінцевих розрахунків та підписання акту прийому-передачі цінних паперів (п 5.1, 5.4).

9. На виконання умов Договору купівлі-продажу, позивач 06.02.2020 перереєстрував право власності на спірні ЦП на ОСОБА_2 , про що в матеріали справи надано виписки про операції з цінними паперами, Акт виконаних робіт до Договору доручення, Звіт повіреного за Договором доручення, Розпорядження №1 від 04.02.2020.

10. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати ЦП є таким, що настав 31.03.2020.

11. ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів щодо здійснення оплати за договором як до, так і після його укладення.

12. Матеріалами справи та сторонами підтверджується, що подальший перепродаж акцій третім особам не здійснювався. ОСОБА_2 набув у власність акції за спірним договором та є власником вказаних акцій на вищезазначених підставах, що не заперечувалось та не спростовувалось.

Короткий зміст позовних вимог

13. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ "Менеджмент Технолоджіз" про розірвання Договору купівлі-продажу; витребування простих бездокументарних іменних акцій емітента; зобов`язання провести безумовні облікові операції.

14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (довіритель) та ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" (повірений) уклали Договір доручення, згідно якого повірений від імені і за дорученням довірителя та за його рахунок зобов`язався надати довірителю посередницькі послуги з продажу ЦП за винагороду і виконати лімітне замовлення на продаж (ЛЗП) ЦП за ціною не нижче 10 937,00 грн за пакет ЦП; ОСОБА_1 (продавець), від імені якого діяло ТОВ "Фінансова Компанія - Оберіг" та ОСОБА_2 (покупець) уклали Договір купівлі-продажу; позивач виконав умови Договору купівлі-продажу та перереєстрував право власності на спірні ЦП на ОСОБА_2 ; відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу та не оплатив отримані ЦП у встановлені договором строки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.10.2023 позов задовольнив.

16. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав умови Договору купівлі-продажу, 06.02.2020 перереєстрував право власності на спірні ЦП на ОСОБА_2 , що підтверджується виписками про операції з цінними паперами; з урахуванням п.2.1 Договору купівлі-продажу строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати ЦП є таким, що настав 31.03.2020, проте ОСОБА_2 порушив умови Договору купівлі-продажу та не оплатив отримані ЦП у встановлені договором строки; належних та допустимих доказів протилежного відповідач до матеріалів справи не надав.

17. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 19.12.2023 стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та відмовив у частині стягнення 11 500 грн витрат.

18. Ухвалюючи додаткове рішення суд зазначив, що розмір витрат на правову допомогу адвоката 21 500 грн є явно непропорційним до предмета спору, з урахуванням вартості акцій, що є предметом спору (10 937 грн) та кількості поданих доказів; здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільства, суд погодився з позицією ОСОБА_2 про те, що зазначений у акті наданих послуг затрачений адвокатом розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи; врахувавши наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову, незначний обсяг доказів у справі, ціну позову, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу до 10 000 грн.

19. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 18.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 залишив без змін.

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Договір купівлі-продажу є договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.694 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); враховуючи, що на дату подання позову оплата за договором не була здійснена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу та витребування акцій є обґрунтованими і відповідають критеріям належного та ефективного способу захисту; ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості здійснення оплати за отримані акції, як і вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання своїх зобов`язань, не надав належних та допустимих доказів здійснення оплати за договором як до, так і після його укладення;

- враховуючи розірвання Договору купівлі-продажу та витребування у ОСОБА_2 10 937 штук простих бездокументарних іменних акцій, позовні вимоги про зобов`язання провести безумовні облікові операції - списання 10 937 штук акцій з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , та зарахування цих цінних паперів на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , підлягають задоволенню;

- щодо доводів скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 про відмову у задоволенні клопотань про виклик свідків у засідання та залучення до участі у справі третіх осіб: у цій справі всі обставини, які входять до предмета доказування, відповідно до вимог законодавства встановлюються на підставі документів (доказів оплати тощо), а не показань свідків; враховуючи підстави та предмет позову, а також відсутність в матеріалах справи заяв свідків, оформлених у відповідності до ч.1 ст.89 ГПК, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків; рішення у цій справі не може вплинути на права або обов`язки акціонерів щодо однієї із сторін; обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень, що акціонери повинні знати про судові справи товариства, акціонерами якого вони є, адже це не є достатньою підставою для залучення їх в якості третіх осіб;

- доводи про те, що суд не взяв до уваги відсутність доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу, а саме їх фактичної оплати, є необґрунтованими, враховуючи приписи ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19;

- саме ОСОБА_2 порушив права позивача, які стали підставою звернення з відповідним позовом, тобто спір виник внаслідок неправильних дій саме ОСОБА_2 ;

- належних доказів або обґрунтувань, зокрема, контррозрахунку, які б свідчили про завищення вартості наданих адвокатом послуг, ОСОБА_2 не надав, тобто не довів неспівмірність розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи, іншим критеріям, що враховуються при їх розподілі;

- із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач вперше звернувся 06.10.2023 в межах строку, встановленого ГПК; після повернення заяви ухвалою господарського суду від 13.10.2023 заявник в найкоротші терміни повторно звернувся з відповідною заявою та заявив клопотання про поновлення строку, в якому зазначив, що не зазначення розміру витрат у прохальній частині первісної заяви є технічною помилкою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

21. 29.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові та про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

22. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що оскаржувані рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 щодо належного способу захисту.

23. Скаржник, зокрема, вказує:

1) суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, відповідно до якого позивач має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а не заявляти вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

2) правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 щодо неналежності способу захисту шляхом розірвання договору купівлі-продажу товару відповідно до ст.651 ЦК застосовується до всіх договорів, незалежно від того, яким чином сторони погодили порядок розрахунків: до чи одночасно з підписанням договору; через певний проміжок часу з моменту передачі товару (відстрочка) чи шляхом здійснення періодичних платежів (розстрочка); такий висновок має враховуватися в усіх випадках, допоки Велика Палата Верховного Суду в установленому порядку не відступить від свого висновку (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16);

3) суди проігнорували, що у цій справі позивач обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись до суду з вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_2 товар за договором (ЦП) отримав; позивач мав право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

24. Також скаржник зазначає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/195/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14, від 06.12.2019 у справі №910/906/18.

25. Скаржник, зокрема, вказує, що:

- суд першої інстанції проігнорував заперечення скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати ОСОБА_1 , послуг наданих йому адвокатами (скаржник посилається висновок Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності;

- вартість адвокатських послуг є надто завищеною, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувають три аналогічних справи за позовом ОСОБА_1 до інших акціонерів. Справа є не складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, тому з урахуванням розумності і обґрунтованості, суд першої та апеляційної інстанції щонайменше повинні були зменшити вартість послуг до 5 000 грн.

26. 30.07.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

27. У відзиві, зокрема, вказує:

1) спосіб захисту, який обрав позивач є належним та ефективним, він прямо передбачений законом (ч.4 ст.694 ЦК) та відповідає змісту порушеного права позивача; вказане підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.04.2020 у справі №906/655/18, від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 та від 06.06.2022 у справі №902/66/20 (також посилається на постанову від 30.10.2023 у справі №910/16754/21);

2) суди досліджували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18; такий висновок не є релевантним для спірних правовідносин в цій справі (зокрема, у справі№916/667/18 спір виник щодо договору купівлі-продажу корпоративних прав, яким було передбачено, що розрахунки між сторонами були проведені до укладення договору, тобто до правовідносин підлягала застосуванню ст.692 ЦК, а не ст.694 ЦК); той факт, що такі правовідносини не є подібними, підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2022 у справі №902/66/20;

3) ПрАТ "Агенція безпеки "Скорпіон" було створене та зареєстроване у 2006 році; одноосібним власником був ОСОБА_1 ; скаржник помилково посилається на начебто набуття ним "статусу акціонера", оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження наявності у нього прав на цінні папери до укладання оспорюваного договору купівлі-продажу;

4) скаржник зазначає вже враховані судами висновки Верховного Суду та висновки Верховного Суду в справах з неподібними обставинами справи, предметом розгляду та доказування; скаржник взагалі не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах Верховного Суду на висновки із яких він посилається;

5) скаржник цитує загальні висновки Верховного Суду щодо питання відшкодування витрат на правничу допомогу, але не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів висновкам Верховного Суду; витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено; скаржник не довів неспівмірність розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи; спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ОСОБА_2 і тому суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно стягнув витрати саме з нього;

6) враховуючи, що скаржник зазначає про ідентичність цієї справи зі справами №904/1105/23 та №904/1103/23, необхідно звернути увагу, що Верховний Суд ухвалами від 27.02.2024 та від 06.06.2024 закрив касаційне провадження у цих справах.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

28. Верховний Суд ухвалою від 25.07.2024 відкрив касаційне провадження у справі №904/1101/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 , призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18

29. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, попри те, що цей висновок має враховуватися в усіх випадках, допоки Велика Палата Верховного Суду в установленому порядку не відступить від свого висновку (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

30. ОСОБА_1 зазначає у відзиві на касаційну скаргу, що суди досліджували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18; такий висновок не є релевантним для спірних правовідносин в цій справі.

31. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зауважив, що правовідносини сторін у даній справі №904/1101/23 не є подібними до правовідносин, що склалися у справі №916/667/18, адже є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

32. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

33. Враховуючи те, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

34. З метою визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

35. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

36. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема п.1 ч.2 ст.287 ГПК та п.5 ч.1 ст.296 ГПК таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

37. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

38. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

39. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

40. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19).

41. Верховний Суд вважає висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, такими, що стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинами у справі, що переглядається, зважаючи на таке.

42. Предметом позову у справі №916/667/18 (відповідно до змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020) є вимоги колишнього учасника товариства до нових учасників та товариства про: 1) розірвання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства; 2) скасування рішення загальних зборів учасників товариства; 3) визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі товариства.

43. У справі №916/667/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо застосування норми ст.692 ЦК, відповідно до якого розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, як спосіб захисту - не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів.

44. Разом з тим, умови оплати за договором у справі №916/667/18 є іншими, ніж у справі, що переглядається, а саме - у повному обсязі до підписання договору.

45. Водночас, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит (з відстроченням або розстроченням платежу).

46. У п.89 постанови Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 зазначено, що право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч.4 ст.694 ЦК), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у такому випадку позивач має заявляти позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційних дій (записів).

47. За змістом наведеної вище правової позиції Верховного Суду у справі №925/1382/19 та положень статей 651, 694 ЦК, реалізація продавцем права вимоги щодо повернення частки у статутному капіталі товариства у зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов`язань по оплаті частки за договором купівлі-продажу цієї частки в кредит, можлива лише за наслідками припинення правовідносин сторін договору, у спосіб або розірвання договору, зокрема у судовому порядку, або відмови від договору, якщо право такої відмови передбачене договором. Тобто, повернення частки є наслідком припинення зобов`язань сторін за відповідним договором (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №915/1031/21).

48. Отже, Верховний Суд погоджується, що правовідносини у цій справі №904/1101/23 не є подібними до правовідносин, що склалися у справі №916/667/18.

Щодо додаткового рішення про стягнення судових витрат

49. Скаржник вважає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/195/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14, від 06.12.2019 у справі №910/906/18.

50. Однак, у касаційній скарзі скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду щодо питання відшкодування витрат на правничу допомогу, та не обґрунтовує й не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду.

51. Разом з тим з касаційної скарги в цій частині можна виокремити такі два доводи скаржника:

а) суд першої інстанції, проігнорував заперечення скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати ОСОБА_1 , послуг наданих йому адвокатами (скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності);

б) вартість адвокатських послуг є завищеною, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувають три аналогічних справи за позовом ОСОБА_1 до інших акціонерів. Справа є не складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, тому з урахуванням розумності і обґрунтованості, суд першої та апеляційної інстанцій щонайменше повинні були зменшити вартість послуг до 5 000 грн.

Щодо доводу про ненадання до заяви доказів оплати понесених витрат

52. Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

53. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (ст.129 ГПК).

54. За змістом п.1 ч.2 ст.126 ГПК розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

55. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20 зазначила, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

56. Зазначена правова позиція є усталеною (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2021 у справі №757/29103/20-ц, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21, додаткові постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/1711/22, від 07.02.2024 у справі №910/10294/22, від 18.06.2024 у справі №904/2559/23 тощо).

57. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили недоведеності надання позивачу правової допомоги при розгляді цієї справи.

58. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду.

59. За наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Верховного Суду.

60. Враховуючи зазначене, доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводу скаржника про завищення вартості адвокатських послуг

61. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК. Заразом у ч.5 наведеної норми визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

62. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

63. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N904/4507/18.

65. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

66. При зменшенні витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанова Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20).

67. Як вбачається з додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 "здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд погоджується з позицією відповідача-1 про те, що зазначений у акті наданих послуг затрачений адвокатом розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи".

68. Отже, у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу та заперечення відповідача щодо їх розміру, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру витрат на правничу допомогу, встановили, що відповідач має відшкодувати позивачу 10 000,00 грн із заявлених позивачем 21 500,00 грн.

69. Відтак, Верховний Суд відхиляє усі аргументи скаржника, що стосуються неправомірності додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою переглянуто додаткове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (п.5 ч.1 ст.296 ГПК).

71. Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою це рішення переглянуто.

72. Також, відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

73. Пунктом 1 ч.1 ст.308 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

74. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення без задоволення касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою це рішення переглянуто, а вказаних рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

75. З огляду на те, що касаційне провадження підлягає частковому закриттю, а в іншій частині касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із ст.129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою переглянуто рішення, у справі №904/1101/23 закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою переглянуто додаткове рішення, залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині, якою переглянуто додаткове рішення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець