Постанова

від 22.08.2024 по справі 908/2570/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 908/2570/20 (908/2988/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "ТММ Експрес" - Угленко О. Ю.,

представник АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - Лисенко О. Л.,

представник Компанії "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." - Дубовський П. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" (вх. № 3104/2024)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024

у складі колегії суддів: Іванова О. Г. - головуючого, Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю. Б.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021

у складі судді Юлдашева О. О.

у справі № 908/2570/20 (908/2988/20)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" - арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес"

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017

в межах справи № 908/2570/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес",

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. 27.10.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/2570/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (далі - ТОВ "Аеро-Експрес"); введено процедуру розпорядження майном банкрута; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Нікітенка М. О.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24.11.2017 між ТОВ "Аеро-Експрес" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" (далі - ТОВ "ТММ Експрес", покупець) укладено договір купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти (далі - договір купівлі-продажу терміналу), згідно з пунктом 1.1 якого продавець передає майно у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

3. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу терміналу його предметом є нерухоме майно, а саме: вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вул. Броварська, буд. 1.

4. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3220888000:03:002:0004 площею 2,6147 га.

5. Договір купівлі-продажу терміналу був укладений за згодою іпотекодержателя майна - Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (далі - АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк"), а ціна продажу нерухомого майна визначена у розмірі 33 564 000,00 грн з ПДВ. Оплата здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА № 1549167 зі строком платежу 30.11.2017 (пункти 1.7, 2.1, 2.3 договору купівлі-продажу терміналу).

6. Згідно зі Звітом оцінки майна, виданим 06.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гебора", ринкова вартість нерухомого майна становить 27 970 000,00 грн (пункт 2.2 договору купівлі-продажу терміналу).

7. 24.11.2017 між ТОВ "Аеро-Експрес" (продавець) та ТОВ "ТММ Експрес" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір купівлі-продажу землі), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обговорену суму.

8. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу землі, нерухомим майном, що відчужується за цим договором є земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:002:0004 площею 2,6147 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски, з цільовим призначенням - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

9. Договір купівлі-продажу землі був укладений за згодою іпотекодержателя земельної ділянки АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", а ціна продажу цього нерухомого майна - 1 475 640,00 грн з ПДВ. Оплата здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА № 1549166 зі строком платежу 30.11.2017 (пункти 1.9, 2.1, 2.3 договору купівлі-продажу землі).

10. Згідно із Звітом оцінку майна, виданим 06.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гебора", ринкова вартість земельної ділянки становить 1 229 700,00 грн без ПДВ (пункт 2.2 договору купівлі-продажу землі).

11. Надалі на підставі зазначених вище договорів ТОВ "ТММ Експрес" зареєструвало право власності на відповідне майно: вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти та земельну ділянку.

12. Суди також встановили, що у квітні 2017 року ТОВ "Аеро-Експрес" оцінювало нерухоме майно з метою передання такого майна в іпотеку АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк".

13. Так, 27.04.2017 ТОВ "Аеро-Експрес" та АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" уклали договір іпотеки № 174-6536/17-ІЮ. Предметом іпотеки за цим договором є майно, яке відчужувалось за спірними договорами:

1) вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти загальною площею 22 089 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, село Проліски, буд.1 та

2) земельна ділянка загальною площею 2,6147 га., що знаходиться за адресою: Київська область, село Проліски.

14. Відповідно до пункту 1.5.1 вказаного договору іпотеки, вартість предмета іпотеки визначена у сумі 134 258 100,00 грн на підставі Звіту про незалежну оцінку предмету іпотеки, що складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-Експерт".

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2017 згідно з рішенням Суду м. Амстердам у справі № С/13/611337/НА ZA 16 665 із ТОВ "Аеро-Експрес" на користь кредитора -Компанії "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." (TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O.) стягнуто заборгованість у розмірі 3 033 864,34 Євро за Угодою про спільну діяльність від 14.09.1998 та вирішено, що таке рішення підлягає негайному виконанню з правом подальшого оскарження (пункт 5.3 рішення від 13.09.2017).

16. У вказаній справі брав участь представник ТОВ "Аеро-Експрес" - адвокат Г. Хук (Нідерланди) (пункт 1 рішення), який заперечував проти задоволення позову кредитора (пункт 3.3), заперечував проти негайного виконання судового рішення з правом подальшого оскарження (пункт 4.9) та представляв інтереси ТОВ "Аеро-Експрес" за проміжним позовом до кредитора.

17. Суди попередніх інстанцій також встановили, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.11.2017, тобто на день укладання договорів купівлі-продажу від 24.11.2017, засновниками (учасниками) ТОВ "Аеро-Експрес" були:

- ОСОБА_1 (69 % статутного капіталу, АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_3 (16 % статутного капіталу АДРЕСА_3 );

- кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

18. Керівник ТОВ "Аеро-Експрес" - ОСОБА_4 .

19. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.11.2017, тобто на день укладання договорів купівлі-продажу від 24.11.2017, засновниками (учасниками) ТОВ "ТММ Експрес" були:

- ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 );

- ОСОБА_1 (51 % статутного капіталу АДРЕСА_4 );

- ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 );

- та ОСОБА_3 (29 % статутного капіталу АДРЕСА_3 ). Керівник - ОСОБА_1 .

20. Станом на 27.10.2020 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролер) ТОВ "Аеро-Експрес" є ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ).

21. Станом на 27.10.2020 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) ТОВ "ТММ Експрес" є ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), які є також кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи з наступними частками: ОСОБА_6 - 26 %, ОСОБА_1 - 34 %, ОСОБА_3 - 29 %.

22. У справі № 908/2570/20 (908/2988/20) судом апеляційної інстанції призначалася комплексна оціночно-будівельна та оціночно-земельна експертиза. Так, відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.09.2023 № 4751/23-42 за результатами проведення судової оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи:

1) ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски в цінах станом на дату укладення між ТОВ "Аеро-Експрес" та ТОВ "ТММ Експрес" договору купівлі-продажу землі, а саме на 24.11.2017 складала без врахування ПДВ 12 003 000 грн;

2) ринкова вартість комплексу нежитлових будівель та споруд вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089, кв.м. (в тому числі площі спеціалізованих об`єктів), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вул. Броварська, буд. 1, в цінах станом на дату укладення між ТОВ "Аеро-Експрес" та ТОВ "ТММ Експрес" договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти, а саме на 24.11.2017, без врахування земельної ділянки площею 2,6147 га та без врахування ПДВ становила 104 905 044 грн, з урахуванням ПДВ - 125 886 053 грн, а з урахуванням ПДВ та вартості земельної ділянки - 137 889 036 грн.

Подання заяви

23. 19.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява розпорядника майна до ТОВ "ТММ Експрес" та ТОВ "Аеро-Експрес" з вимогами визнати недійсними договір купівлі-продажу терміналу та договір купівлі-продажу землі, скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про ТОВ "ТММ Експрес" як власника майна та поновити записи про попереднього власника - ТОВ "Аеро-Експрес".

24. Заява мотивована тим, що оспорювані договори укладені боржником із заінтересованою особою, боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, у період наявності заборгованості перед Компанією "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.".

25. Розпорядник майна стверджував, що вказані договори були укладені виключно з метою виведення єдиних ліквідних активів (крім нерухомого майна інших активів у боржника немає) на пов`язану особу з метою уникнення звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення існуючої заборгованості перед Компанією "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.".

Розгляд справи судами

26. 19.01.2021 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу у справі № 908/2570/20 (908/2988/20) про задоволення заяви розпорядника майна у повному обсязі.

27. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки майно за цими договорами було відчужено за цінами значно нижчими від ринкових, вони укладені боржником із заінтересованою особою, що є підставою відповідно до приписів статті 42 КУзПБ для визнання цих правочинів недійсними.

28. Окрім того, суд зазначив, що метою укладення оспорюваних договорів було ухилення від виконання грошових зобов`язань перед кредитором - Компанією "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.", враховуючи, що вказані договори були укладені 24.11.2017, тобто одразу після ухвалення 13.09.2017 Судом м. Амстердам рішення про стягнення з ТОВ "Аеро-Експрес" на користь Компанії "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." заборгованості.

29. З метою відновлення стану, який існував до укладення недійсних договорів, суд першої інстанції задовольнив вимоги розпорядника майна про застосування наслідків недійсності спірних договорів шляхом скасування записів про ТОВ "ТММ Експрес" як власника вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти та земельної ділянки за недійсними договорами купівлі-продажу від 24.11.2017 та поновлення записів про попереднього власника - ТОВ "Аеро-Експрес".

30. 07.09.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі № 908/2570/20 (908/2988/20) та ухвалено нове рішення, яким заяву розпорядника майна залишено без задоволення.

31. Центральний апеляційний господарський суд вказав, що станом на час укладення спірних договорів 24.11.2017 такої норми як стаття 42 КУзПБ не існувало, тому відсутні підстави для визнання недійсними цих договорів на підставі наведеної правової норми. Також відсутні підстави і для застосування до спірних правовідносин приписів статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки спірні правочини вчинені поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство).

32. 01.06.2022 Верховний Суд прийняв постанову, якою скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та направив справу № 908/2570/20 (908/2988/20) на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

33. Верховний Суд, керуючись висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, вказав про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин приписів статті 42 КУзПБ.

34. Так, Верховний Суд зазначив, що критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ, у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності цим Кодексом, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

35. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не дослідив зібрані докази у справі для встановлення обставин відповідності чи не відповідності спірних правочинів боржника положенням частин першої та другої статті 42 КУзПБ.

36. За результатами нового апеляційного розгляду справи Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про залишення ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі № 908/2570/20 (908/2988/20) без змін.

37. Центральний апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними відповідно до положень статті 42 КУзПБ.

38. Центральний апеляційний господарський суд також погодився із судом першої інстанції щодо необхідності задоволення похідних вимог, спрямованих на застосування наслідків недійсності цих правочинів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

39. У касаційній скарзі ТОВ "ТММ Експрес" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі № 908/2570/20 (908/2988/20); ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна про визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017.

40. Судові рішення оскаржуються з підстав, визначених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

41. ТОВ "ТММ Експрес" стверджує про наявність підстав для відступлення від правової позиції судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо застосування статті 42 КУзПБ, який викладено у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13. Вважає, що сформована у цій постанові правова позиція не може застосовуватися у справі № 908/2570/20 (908/2988/20), оскільки вона порушує принцип незворотності дії законів у часі та суперечить відповідному рішенню Конституційного Суду України.

42. Скаржник зазначив, що за висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зробленим у від 02.06.2021 справі № 904/7905/16, підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, а відтак, приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. Водночас Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, зазначивши про уточнення правової позиції, фактично необґрунтовано відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

43. Додатково скаржник наголосив, що попри уточнення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 правового висновку щодо застосування статті 42 КУзПБ, Верховний Суд надалі у постановах від 03.11.2021 у справі № 10/189-09 та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 застосовував свою попередню правову позицію.

44. У касаційній скарзі ТОВ "ТММ Експрес" заявило клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стверджуючи про наявність виключної правової проблеми у застосуванні статті 42 КУзПБ та відсутності, на думку скаржника, узгодженої правової позиції судової палати судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо темпорального критерію застосування наведеної норми.

45. ТОВ "ТММ Експрес" також зазначило, що судом апеляційної інстанції було необґрунтовано відхилено його клопотання про призначення повторної судової експертизи, в якому скаржник доводив наявність суперечностей у висновку експертів від 06.09.2023 № 4751/23-42, оскільки у ньому взагалі не надано оцінки, не досліджено, не враховано та не відображено вихідні дані щодо показників (функціонального використання, об`ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об`єкта на дату оцінки, як це вимагається у разі проведення ретроспективних оцінок.

Б. Доводи, викладені у письмових поясненнях та відзивах на касаційну скаргу

46. У поясненнях Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" повністю підтримало правову позицію та вимоги скаржника.

47. У відзиві розпорядник майна - арбітражний керуючий Нікітенко М. О. не погоджується із доводами касаційної скарги, оскільки вважає, що відсутні підстави для відступлення від правового висновку щодо застосування статті 42 КУзПБ, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, а Верховним Судом у постанові від 01.06.2022 у справі № 908/2570/20 (908/2988/20) уже розглянуто питання щодо необхідності застосування наведеної норми до спірних правовідносин.

48. Розпорядник майна також стверджує про відсутність порушень судом апеляційної інстанції приписів пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки у цій справі були відсутні підстави для призначення повторної судової експертизи, про що зазначено в оскаржуваній постанові, з висновками якої розпорядник майна повністю погоджується.

49. Кредитор боржника Компанія "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

50. 21.08.2024 до Верховного Суду надійшла заява Компанії "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." - пояснення до судових дебатів, в яких Компанія виклала свою правову позицію щодо суті спору і касаційної скарги ТОВ "ТММ Експрес" та наголосила, що наразі майно, яке було предметом оспорюваних у цій справі договорів, зареєстроване за боржником - ТОВ "Аеро-Експрес", посилаючись на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

51. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

52. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду вимог арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів боржника.

53. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

54. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20(918/445/22).

55. У цій справі розпорядник майна, реалізуючи своє право та в межах наданих повноважень, звернувся до господарського суду, в межах справи про банкрутство ТОВ "Аеро-Експрес", із заявою про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ТОВ "ТММ Експрес" та ТОВ "Аеро-Експрес", скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про ТОВ "ТММ Експрес" як власника майна та поновлення записів про попереднього власника майна - ТОВ "Аеро-Експрес".

56. Заяву мотивував тим, що оспорювані договори укладені боржником із заінтересованою особою, боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, у період наявності заборгованості перед Компанією "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.", а їх метою було виведення єдиних ліквідних активів (крім нерухомого майна інших активів у боржника немає) на пов`язану особу з метою уникнення звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення існуючої кредиторської заборгованості.

57. Правовою підставою заявлених вимог розпорядник майна визначив частини першу та другу статті 42 КУзПБ.

58. Так, згідно з частинами першою - третьою статті 42 КУзПБ у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аеро-Експрес", правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

59. До заінтересованих осіб стосовно боржника статтею 1 КУзПБ віднесено юридичну особу, створену за участю боржника, юридичну особу, що здійснює контроль над боржником, юридичну або фізичну особу, контроль над якою здійснює боржник, юридичну особу, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власників (учасників, акціонерів) боржника, керівника боржника, осіб, які входять до складу органів управління боржника, головного бухгалтера (бухгалтера) боржника, у тому числі звільнених з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також осіб, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інших осіб, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

60. Задовольняючи заявлені розпорядником майна вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:

- боржником здійснено відчуження нерухомого майна (вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти та земельної ділянки) за цінами значно меншими від ринкових;

- ТОВ "ТММ Експрес" є зацікавленою особою відносно ТОВ "Аеро-Експрес", оскільки на день укладання договорів купівлі-продажу від 24.11.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були одночасно засновниками обох юридичних осіб. Крім того, ОСОБА_1 був ще і керівником ТОВ "ТММ Експрес" та саме за його підписом укладено договір купівлі-продажу терміналу та договір купівлі-продажу землі від 24.11.2017. Також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають однакові адреси проживання;

- продаж нерухомого майна був спрямований на ухилення ТОВ "Аеро-Експрес" від виконання прийнятим Судом м. Амстердам рішення 13.09.2017 по справі № C/13/611337/HA ZA 16-665, оскільки боржник розумів необхідність виконання такого рішення та поспішав позбутись єдиного майна за рахунок якого проводилась господарська діяльність боржника та можливо було виконати зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором.

61. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів пред`явлення виданих покупцем векселів до оплати та перерахування на рахунок боржника грошових коштів за придбання нерухомого майна боржником не надано. Зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, додатково підтверджує, що ТОВ "Аеро-Експрес" не отримало жодної економічної вигоди від вчинення оспорюваних правочинів відчуження нерухомого майна. А тому оспорювані договори не мали за мету здійснити відчуження майна для отримання коштів та отримати прибуток, а були вчинені для переведення ліквідних активів на пов`язану особу, для продовження здійснення господарської діяльності без виконання грошових зобов`язань.

62. Тож у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що боржником здійснено відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, договори укладено із зацікавленою особою, з метою уникнення виконання боржником кредиторських зобов`язань, що і стало наслідком застосування судами першої та апеляційної інстанцій наведених вище приписів частин першої та другої статті 42 КУзПБ.

63. Натомість скаржник вважає, що до спірних правовідносин не підлягала застосуванню стаття 42 КУзПБ.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України

64. Верховний Суд виходить з того, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

65. Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

66. Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статті 42 КУзПБ, який викладено у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13.

67. У справі № 911/1012/13 вирішувалося питання особливостей правового регулювання та правил недійсності правочинів боржника у справі про банкрутство, а саме щодо застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію КУзПБ.

68. Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 зазначено, що критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

69. Отже, стаття 42 КУзПБ застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу.

70. З огляду на дату відкриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Аеро-Експрес" (27.10.2020) господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність застосування статті 42 КУзПБ при вирішенні цього спору та непоширення на ці правовідносини статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", чинного до 21.10.2019.

71. Водночас скаржник вважає, що сформована судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду правова позиція порушує принцип незворотності дії законів у часі та суперечить відповідному рішенню Конституційного Суду України, а тому, на переконання скаржника, приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ.

72. Однак колегія суддів не погоджується з такими доводами ТОВ "ТММ Експрес" з огляду на таке.

73. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

74. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

75. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019) та у статті 42 КУзПБ.

76. Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у складі палати для розгляду справі про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, якими уточнено викладений вказаною судовою палатою у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 висновок про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

77. Так, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

78. Проте, на відміну від загальних норм (Цивільного та Господарського кодексів України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, тому правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

79. Законодавство про банкрутство, зокрема, стаття 42 КУзПБ не визначає вимог до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

80. Аналіз статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що вона підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а тому вказана норма щодо відрахування трирічного строку розширеному тлумаченню не підлягає.

81. Ураховуючи, що провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 27.10.2020, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів чинного на момент відкриття провадження у справі законодавства про банкрутство, а саме статті 42 КУзПБ.

82. Правова позиція щодо застосування статті 42 КУзПБ, викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справі про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 є усталеною та неодноразово врахована Верховним Судом при розгляді спорів у подібних правовідносинах, а підстав для відступлення від цих висновків колегія суддів не вбачає.

83. Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів статті 42 КУзПБ вказав також Верховний Суд у постанові 01.06.2022 у цій справі, скасувавши постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та направивши справу № 908/2570/20 (908/2988/20) на новий апеляційний розгляд.

84. Як зазначалося вище, за результатами нового апеляційного розгляду Центральний апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, встановив наявність визначених статтею 42 КУзПБ підстав для визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

85. Що ж стосується доводів скаржника про необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, то колегія суддів виходить з такого.

86. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

87. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

88. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

89. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13 зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

90. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

91. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

92. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

93. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

94. Наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норми права (статті 42 КУзПБ), якою врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які викладені у наведеній скаржником постанові.

95. Враховуючи наведене, у межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому наведена ТОВ "ТММ Експрес" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

96. Додатково скаржник наголосив, що попри уточнення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 правового висновку щодо застосування статті 42 КУзПБ, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надалі у постановах від 03.11.2021 у справі № 10/189-09 та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 застосовував свою попередню правову позицію.

97. Верховний Суд відхиляє такі доводи та зауважує, що ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (див. пункти 9.27, 9.28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

98. З наведених вище мотивів необґрунтованими є також доводи скаржника про наявність виключної правової проблеми щодо застосування статті 42 КУзПБ при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що просив скаржник у касаційній скарзі, а тому Верховний Суд залишає таке клопотання без задоволення.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України

99. ТОВ "ТММ Експрес" також зазначило, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової експертизи, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

100. Як зазначалося вище, у цій справі з метою визначення дійсної (ринкової) вартості відчуженого боржником нерухомого майна за ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.01.2023 була призначена комплексна оціночно-будівельна та оціночно-земельна експертиза, яка за дорученням суду проведена судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та результати якої оформлені у висновку від 06.09.2023 № 4751/23-42.

101. У свою чергу, ТОВ "ТММ Експрес" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із клопотанням про призначення у справі повторної комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, проведення якої просив доручити судовому експерту Маркусу Якову Ісааковичу (свідоцтво № 1573 від 03.08.2021).

102. Клопотання було обґрунтовано тим, що висновок експертів від 06.09.2023 № 4751/23-42 містить суперечності в частині висновків та їх мотивування, а також всупереч пункту 5.2.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), у висновку не надано оцінки, не досліджено, не враховано та не відображено вихідні дані щодо показників (функціонального використання, об`ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об`єкта на дату оцінки, як те вимагається у разі проведення ретроспективних оцінок.

103. ТОВ "ТММ Експрес" наполягало на тому, що ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, яка визначена у висновку від 06.09.2023 № 4751/23-42, значно відрізняється від попередніх оцінок, наявних у матеріалах справи.

104. Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що вартість нерухомого майна, яка встановлена висновком експертів КНДІСЕ узгоджується із вартістю нерухомого майна, яка зазначена у звітах про ретроспективну оцінку нерухомого майна, що здійснена за замовленням розпорядника майна, та вартістю, яка вказана у договорі іпотеки, укладеному 27.04.2017 між ТОВ "Аеро-Експрес" та ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", що, свою чергу, підтвердило аргумент розпорядника майна про реалізацію нерухомого майна боржника за цінами значно нижчими від ринкових.

105. Суд апеляційної інстанції також врахував, що за клопотанням судового експерта згідно з ухвалою від 22.05.2023 у цій справі зобов`язано відповідачів надати низку документів (схематичний план розташування будівель і споруд, правовстановлюючу документацію на майно, технічну документацію БТІ, матеріали з вихідними даними щодо показників технічного стану, з актуальним станом наближеним до дати визначення вартості, дані щодо можливого поліпшення (або погіршення) технічного стану об`єктів дослідження, відомості щодо функціонування кожного приміщення об`єкта оцінки тощо). А тому суд відхилив доводи скаржника, оскільки про те, що експертами не враховано вихідні дані щодо показників (функціонального використання, об`ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об`єкта станом на 24.11.2017, оскільки експертам надано відповідну документацію щодо об`єкту дослідження.

106. Окрім того, ТОВ "ТММ Експрес" не зазначило, які конкретно істотні відомості про об`єкт дослідження, технічні та інші характеристики станом на 24.11.2017 не враховано, що, за висновком суду апеляційної інстанції, свідчить про необґрунтованість таких тверджень.

107. Згідно з частиною першою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

108. Водночас положеннями статті 107 ГПК України передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

109. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

110. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

111. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

112. Верховний Суд зауважує, що оцінка доказів полягає, зокрема, у визнанні допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

113. Колегія суддів враховує, що скаржник висловлює сумніви щодо належності одного із доказів у справі - висновку комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, яка призначалася судом апеляційної інстанції для визначення дійсної ринкової вартості відчуженого боржником майна на дату укладення оспорюваних правочинів. Разом з тим, висновок судів щодо відчуження майна за заниженими цінами був зроблений судами не тільки на підставі дослідження висновку від 06.09.2023 № 4751/23-42, а з врахуванням також інших (їх сукупності) наявних у справі доказів, про що зазначалося вище.

114. Зрештою, окрім заниженої вартості майна, оспорювані правочини боржника були визнані недійсними також і за наявності інших підстав, які учасниками не були спростовані під час цієї розгляду справи.

115. Разом із тим колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, про те, що доводи, які пов`язані з незгодою сторони з висновком експерта за результатами проведення експертизи, не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За змістом статті 104 ГПК України такий висновок є доказом у справі, а згідно з положеннями статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

116. З огляду на наведене та беручи до уваги те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і повторна експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, водночас апеляційний господарський суд, відмовляючи у клопотанні про призначення повторної експертизи у справі, в оскаржуваній постанові навів мотиви та обґрунтування такої відмови, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ТОВ "ТММ Експрес" у цій частині також необґрунтованими.

117. Колегія суддів враховує, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України) (див. mutatis mutandis висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 23.02.2024 у справі № 910/2592/19).

118. Правові наслідки недійсності правочинів боржника, визнаних недійсними у справі про банкрутство відповідно до приписів частин першої та другої статті 42 КУзПБ, визначені у частині третій цієї статті.

119. Так, частиною третьою статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аеро-Експрес") було передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний, зокрема, повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника.

120. Згідно з наразі чинною редакцією частини третьої статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

121. У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9).

122. У цій справі розпорядник майна заявив вимоги про визнання правочинів недійсними та просив скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про ТОВ "ТММ Експрес" як власника майна та поновити записи про попереднього власника - ТОВ "Аеро-Експрес", однак не заявив при цьому вимоги щодо повернення майна.

123. Відповідно до письмових пояснень кредитора боржника, та пояснень, наданих учасниками справи у судовому засіданні суду касаційної інстанції вбачається, що станом на час розгляду цієї справи у Верховному Суді оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 19.01.2021, якою повністю задоволено заяву розпорядника майна, виконана: на підставі цієї ухвали майно, що було предметом оспорюваних правочинів було зареєстроване за боржником - ТОВ "Аеро-Експрес". А тому, у цій конкретній справі порушене право було поновлене.

124. При прийнятті цієї постанови касаційний суд керується, серед іншого, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено, а судом касаційної інстанції не встановлено.

125. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі не доведено.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

127. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

128. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення судів попередніх судових інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

В. Розподіл судових витрат

129. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі № 908/2570/20 (908/2988/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік