Ухвала

від 23.08.2024 по справі 335/9435/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9435/24 1-кс/335/3716/2024

23 серпня 2024 р. слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 до суду надійшла скарга ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на бездіяльність слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку ст. 303 КПК України.

В обґрунтування скарги вказується, що 12.08.2024 заявником до Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області подана заява про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України, за фактом того, що ОСОБА_4 , директор ТОВ НВП «ЗЕЗ», відмовляється виконувати рішення суду від 30.05.2024, а саме: відмовляється засвідчувати запис про звільнення: «Звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України» у її трудовій книжці; відмовляється виплачувати заробітну плату при звільненні за рішенням суду від 30.05.2024. За попередньою змовою осіб, в якій ОСОБА_5 , представник ТОВ НВП «ЗЕЗ» дав вказівку директору ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 ігнорувати її законні вимоги та не виконувати рішення суду від 30.05.2024, чим вчиняє правопорушення, яке має склад злочину, за який відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України, передбачена кримінальна відповідальність.

Заява про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України була зареєстрована за вх. №6123 від 12.08.2024, про що свідчить копія заяви.

З метою отримання інформації за фактом розгляду заяви, 19.08.2024 ОСОБА_3 звернулась до Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, де їй повідомили про внесення вищезазначеної заяви до журналу єдиного обліку за №21224. З приводу заяви дільничний усно повідомив про рішення керівництва про відсутність складу злочину, через що заяву не було внесено до ЄРДР.

Заявник вказує, що у її випадку директор ОСОБА_4 неодноразово відмовляв в усній формі під час телефонної розмови про те, що він не буде виконувати рішення суду. ОСОБА_6 має можливість виконати рішення суду в повному обсязі в частині, а саме, засвідчити запис про звільнення: «Звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України» у її трудовій книжці, оскільки мешкає та перебуває у м. Запоріжжі, але безпідставно не виконує дану вимогу суду. Також частково директор ОСОБА_4 має можливість виконати рішення щодо виплати заробітної плати при звільненні за рішенням суду від 30.05.2024. Для цього йому треба підписати лист до банку (заява про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій), який вона для нього підготувала і який він відмовляється підписувати, копія якого міститься в матеріалах справи.

Шкода від невиконання рішення суду від 30.05.2024 заподіюється не тільки системі правовідносин, порядку діяльності суду як органу правосуддя, але і вперше чергу особисто ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, просить визнати бездіяльністю дії працівників Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області по невнесенню відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України. Зобов`язати слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області вчинити певні дії, а саме внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України

Заявник 21.08.2024 подала до канцелярії суду заяву, в якій просила розглянути скаргу за її відсутності та відсутності її представника адвоката ОСОБА_7 за наявними матеріалами. На вимогах у скарзі наполягає, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Старший слідчий СВ Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_8 подала лист про розгляд справи без її участі та без фіксації судового засідання. Проти скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити, виклавши свої заперечення у вказаному листі заяві від 23.08.2024.

Прокурор у судове засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив. Про час та місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому законом порядку

Неявка прокурора у судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали які були надані старшим слідчим СВ Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Частиною 1 ст. 303 КПК України визначений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, як бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Встановлено, що 12.08.2024 ОСОБА_3 звернулась до Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України.

Вказана заява надійшла до секретаріату Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області вх. №6123, яка була зареєстрована до ІПНП ВП №1 за №21224 від 12.08.2024.

В ході подальшої перевірки матеріали заяви були передані до слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, однак з відсутністю даних які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливості у розслідуванні, були повернути до сектору превенції Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області для їх розгляду. Вивченням матеріалів заяви ОСОБА_3 було встановлено, що ТОВ НВП «ЗЕЗ» не виконує рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, в частині не сплати заборгованості в сумі 105000,00 грн. та суми компенсації за невикористані відпустки 16109,80 грн., а також щодо засвідчення запису про звільнення «Звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України». З метою примусового виконання рішення суду, заявнику ОСОБА_3 рекомендовано звернутись до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Під час подальшої перевірки, ознак адміністративних проступків визначених ІV Кодексу України про адміністративні правопорушення у даних матеріалів встановлено не було. Таким чином, керуючись нормами Закону України «Про звернення громадян», положенням наказу МВС України від 15.11.2017 №930 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України», перевірку за заявою ОСОБА_3 (ІТС ІПНП №21224 від 12.08.2024) - припинено. Надано відповідь ініціатору заяви, що підтверджується Доповідною запискою ДОП СП Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погодженою начальником СП Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції 19.08.2024 ОСОБА_10 та наданими матеріалами перевірки.

Відповідно до листа старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_8 від 23.08.2024, що надісланий суду, вбачається, що слідчий вказує, що стосується доводів про вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 КК України, то заявниця надала рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 року №2/335/969/2024, де судом вже надано належну оцінку усім обставинам щодо невиплати заробітної плати гр. ОСОБА_3 та винесено законне рішення з цього приводу, при цьому, вивчаючи всі обставини справи не виніс окремої ухвали про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 175 КК України. Що стосується ч. 1 ст. 382 КК України, яка передбачає - Умисне невиконання вироку, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Об`єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 382 КК України полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: 1) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення, ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню. За частиною 1 ст. 382 КК України склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру. Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акту можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальний характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо). Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що міститься в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання, наприклад, підкуп або обман державного виконавця, погрози або насильство щодо нього тощо. У даному випадку, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 року №2/335/969/2024 є заочним, відповідач при ухваленні рішенні не був присутнім. Окрім цього, ОСОБА_3 не зверталась до суду з отриманням виконавчого листа, для відкриття виконавчого провадження, та не направляла вказане рішення ТОВ НВП «ЗЕЗ», вказаних документів до заяви не додано, тобто не вчинила жодних дій повідомити ТОВ НВП «ЗЕЗ» про існування вказаного рішення. А тому оскільки ст. 382 КК України прямо зазначає про невиконання рішення що має носити форму прямого умислу, то в даному випадку відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, відсутня тому що вона може бути лише у формі прямого умислу. У відповідності до вимог чинного законодавства, заява ОСОБА_3 була розглянута, та останній направлено вмотивовану відповідь.

Згідно відповіді т.в.о начальника Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 від 22.08.2024, ОСОБА_3 було повідомлено, що в ході перевірки її заяви, матеріалів які були передані до слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області не встановлено даних які б вказували на наявність кримінального правопорушення та ознак адміністративних проступків визначеними Розділом ІV Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим перевірку припинено. Також з метою примусового виконання рішення суду, заявнику ОСОБА_3 рекомендовано звернутись до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов`язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора, від 30.06.2020 №298 (далі Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п.п. 7 п. 2 розділу ІІ вказаного Положення до Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які, дійсно, свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Вказані нормативні акти дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Отже, за законом до ЄРДР вносяться відомості про злочини (кримінальне правопорушення).

Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Нормами Кримінального кодексу України передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.

У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об`єктивні дані, що свідчать, дійсно, про ознаки того чи іншого злочину, то наявні підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про злочин і тільки такі заяви чи повідомлення повинні вноситися до ЄРДР. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов`язковому внесенню до ЄРДР.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Зокрема, частини 3 та 6 ст. 43 Конституції України проголошують, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 175 КК України настає за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, а саме: безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності.

Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право працівника на своєчасне отримання заробітної плати і право на соціальний захист.

Потерпілим від злочину є конкретна фізична особа, яка без законних підстав не отримувала належної їй виплати.

Об`єктивна сторона злочину виражається в бездіяльності, тобто у безпідставній невиплаті громадянам заробітної плати більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених видів виплат. Невиплата як ознака даного злочину має місце там, де вона: а) є безпідставною; б) триває більше ніж один місяць.

Злочин вважається закінченим, якщо після закінчення строків, указаних у законі, заробітна плата не була виплачена громадянам, і невиплата становить більше ніж за один місяць.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.

Суб`єкт злочину спеціальний: керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.

Отже, враховуючи вище наведене та виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, до ЄРДР вносяться відомості про обставини, які містять об`єктивні дані та свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, з досліджених матеріалів скарги та матеріалів перевірки слідчим суддею в судовому засіданні було встановлено, що такі не містять жодних належних доказів на підтвердження вчинення директором ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.

Так, в матеріалах скарги та в матеріалах перевірки відсутні докази, які свідчили б про вчинення ТОВ НВП «ЗЕЗ» об`єктивної та суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, оскільки не обґрунтовано належними доказами, що директором ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 умисно невиплачена ОСОБА_3 заробітна плата за вказаний період часу.

Поміж тим, з матеріалів перевірки та скарги встановлено наявність заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 ухваленого у справі №335/166/24 провадження 2/335/969/2024, відповідно до якого позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_3 та ТОВ НВП «Запорізький електротехнічний завод» (ЄДРПОУ 43720117) з 29.12.2023 шляхом внесення до її трудової книжки засвідченого керівником запису про звільнення: «Звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України» та подати інформацію про звільнення до органу ДПС України за місцем обліку підприємства. Зобов`язано ТОВ НВП «Запорізький електротехнічний завод» (ЄДРПОУ 43720117) здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплатити заробітну плату за період роботи юристом з 01.10.2022 по 29.12.2023 у розмірі 105000,00 грн. та суму компенсації за невикористані відпустки при звільненні за період роботи 01.02.2021 - 29.12.2023 у розмірі 16109,80 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Стягнуто з ТОВ НВП «Запорізький електротехнічний завод» (ЄДРПОУ 43720117) на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. 01.07.2024 заочне рішення набрало законної сили.

Згідно вищезазначеного рішення: «Судом встановлено позивач ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Запорізький електротехнічний завод» (далі ТОВ НВП «ЗЕЗ»). Так, з 01.02.2021 ОСОБА_3 почала працювати в ТОВ НВП «ЗЕЗ», що підтверджується даними, внесеними до її трудової книжки (Наказ №2-к від 27.01.2021). Відповідач, як роботодавець, з жовтня 2022 року фактично не виконує вимоги законодавства про працю та умови трудового договору. Відсутність нарахувань, виплат заробітної плати підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.12.2023.

Судом встановлено, що 11.12.2023 позивач звернулась до директора ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 із заявою, в якій просить звільнити її з посади юриста за власним бажанням з 25.12.2023 на підставі ст.38 КЗпП України. У цей же день заяву з описом вкладення направлено на адресу ТОВ НВП «ЗЕЗ»: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, що підтверджується фіскальним чеком від 11.12.2023, сканкопією якою направлено на усі відомі адреси електронної пошти ТОВ НВП «ЗЕЗ»: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та Viber ( НОМЕР_1 ), але лист від Укрпошти повернуто 25.12.2023, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а отримана роботодавцем сканкопія заяви залишилась без розгляду та відповіді, що підтверджується матеріалами справи.

Ураховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ НВП «ЗЕЗ» за місцем знаходження юридичної особи за вказаною адресою про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням, про що 11.12.2023 направила відповідну заяву.

Проте, відповідачем ТОВ НВП «ЗЕЗ» всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин та звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинено, наказ про звільнення позивача з роботи не видано (ст. 47 КЗпП України), письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні не надано, розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу не проведений, а також не внесені належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 48 КЗпП України).

З метою відновлення права позивача на працю, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_3 та ТОВ НВП «ЗЕЗ» з 29.12.2023 шляхом внесення до її трудової книжки засвідченого керівником запису про звільнення: «Звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України» та подання інформації про звільнення до органу ДПС України за місцем обліку підприємства.

Із наведених позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 25.12.2023, за період 4 квартал 2022 року - 3 квартал 2023 року, звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу не подавалась, інформація про доходи відсутня, нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду не здійснювалася.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про призупинення дії трудового договору з ТОВ НВП «ЗЕЗ» чи запровадження на підприємстві режиму простою відповідно до ст. 34 КЗпП України, що не звільняє роботодавця від обов`язку виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором. Натомість судом встановлено, що підприємство продовжує вести господарську діяльність відповідно до інформації наведеної на електронному торгівельному майданчику ІНФОРМАЦІЯ_4 за закупівлею (оголошення № UA-2023-08-31-002779-a), за якою укладений договір № 423Н/2023 від 30.08.2023 між ТОВ НВП «ЗЕЗ» та ПрАТ «Укргідроенерго» на виконання робіт (ДК 021:2015 код 45317000-2 Інші електромонтажні роботи) Демонтаж автотрансформатора АТ-1 та портала після ракетного удару філії «Канівська ГЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», на суму 1 123 707,96 грн. без ПДВ, строк виконання договору - до 31.12.2023, а отже, підприємство є діючим та платоспроможним, щоб здійснити з позивачем розрахунок та належним чином оформити її звільнення.

Таким чином, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом зобов`язання ТОВ НВП «ЗЕЗ» здійснити нарахування та виплатити заробітну плату позивачу за період роботи юристом з 01.10.2022 по 29.12.2023 та суму компенсації за невикористані відпустки при звільненні за період роботи 01.02.2021 по 29.12.2023.».

При цьому, вказаним заочним рішенням не встановлено що такі невиплати були безпідставними та вчинені умисно директором або іншими посадовими особами ТОВ НВП «ЗЕЗ».

Отже, із заяви про злочин вбачається, що увесь її зміст фактично зводиться до того, що ОСОБА_3 не погоджується із діями ТОВ НВК «ЗЕЗ»

Вирішення питання про оскарження вищевказаних дій можливе в порядку цивільного судочинства, що і було реалізовано заявником у даній справі, про що свідчить вищезазнечене судове рішення яке набрало законної сили. Таким чином, зі змісту заяви ОСОБА_3 що вчинення злочину за ч. 1 ст. 175 КК України вбачаються цивільно-правові відносини.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що викладені як заяві про вчинення кримінального правопорушення, так і у скарзі доводи ОСОБА_3 у частині невиплати їй директором ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 заробітної плати, у поєднанні з наданими нею документами, не містять ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що діях ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_5 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 382 КК України, кримінальна відповідальність за даною частиною статті настає у разі умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).

Як у заяві про вчинення кримінального правопорушення, так і у скарзі, як на підставу вказаного твердження, ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_5 який дав вказівку директору ТОВ НВП «ЗЕЗ» ОСОБА_4 ігнорувати її законні вимоги та не виконувати рішення суду від 30.05.2024, і таким чином перешкоджає виконанню рішення суду від 30.05.2024.

Однак, будь-яких доказів, які підтверджують твердження ОСОБА_3 про те, що нею засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ НВП «ЗЕЗ» направлялася кореспонденція, у тому числі щодо виконання вищевказаного рішення суду, з зазначенням реквізитів рахунку, на який вказане товариство мало перерахувати кошти, які стягнуті на її користь за рішенням суду, ні до заяви про вчинення кримінального правопорушення, ні до скарги не додано.

Слід зазначити, що заява про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій яка виготовлена на бланку ТОВ НВП «ЗЕЗ» Вих. № 1 від 08.08.2024 не підписана директором ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 у скарзі посилається на те, що у її випадку директор ОСОБА_4 неодноразово відмовляв в усній формі під час телефонної розмови про те, що він не буде виконувати рішення суду. ОСОБА_6 має можливість виконати рішення суду в повному обсязі в частині, а саме, засвідчити запис про звільнення: «Звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України» у її трудовій книжці, оскільки мешкає та перебуває у м. Запоріжжі, але безпідставно не виконує дану вимогу суду. Також частково директор ОСОБА_4 має можливість виконати рішення щодо виплати заробітної плати при звільненні за рішенням суду від 30.05.2024. Для цього йому треба підписати лист до банку (заява про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій), який вона для нього підготувала і який він відмовляється підписувати, про копію якого зазначено судом вище, не підтверджує можливості виконати рішення суду ТОВ НВП «ЗЕЗ» в добровольчому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, примусове стягнення з ТОВ НВП «ЗЕЗ» на користь ОСОБА_3 сум, стягнення яких передбачено заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 у справі №335/166/24 провадження 2/335/969/2024,, відбувається у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_3 ні до заяви про вчинення кримінального правопорушення, ні до скарги, не додано доказів отримання нею у Орджонікідзевському районному суду виконавчого листа на підставі вказаного рішення, пред`явлення його до виконання у відповідний орган державної виконавчої служби, відкриття виконавчого провадження за ним та що у даному виконавчому провадженні не було стягнуто з ТОВ НВП «ЗЕЗ» на її користь коштів внаслідок умисного ухилення боржника.

Сам по собі факт невиконання ТОВ НВП «ЗЕЗ» до даного часу вищевказаного рішення суду, з урахуванням відсутності доказів вчинення ОСОБА_3 вищевказаній дій, не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки за вказаних обставин ТОВ НВП «ЗЕЗ» позбавлений об`єктивної можливості виконати рішення суду і в примусовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що уповноважені особи Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області правомірно дійшли висновку щодо не виявлення під час розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень даних, які б вказували на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. 175 та ст. 382 КК України, а відтак і обґрунтовано відмовили у внесенні відомостей за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно із правилами цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1)скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1