Ухвала

від 01.05.2024 по справі 761/42526/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42526/23

Провадження № 2-з/761/350/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши заяву представника Державної установи "Інститут всесвітньої історії Національна академія наук України" про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Державної установи "Інститут всесвітньої історії Національна академія наук України" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

Представником позивача подано заяву шляхом накаладення арешту на майно та (або) грошові кошти ОСОБА_1 . На обгрунтування застосуваннязаходів забезпечення позову представник Державної установи посилається на те, що предметом позову є відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Сума матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 101 607,64 грн., що є підставою для накладення арешту на майно та або грошові кошти відповідача.

Дослідивши матеріали заяви суд вважає, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема, : накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Так, предметом спору у данвій справі є стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків спричинених позивачу кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням у розмірі 101 607,64 грн.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У 2020 році Велика палата ВС окремо звернула увагу судів на необхідність враховувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Так зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 р. у справі №183/5864/17-ц.

Також в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність, про що зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б дали суду змогу дійти висновків про можливі недобросовісні дії відповідача, які б свідчили про ухилення від виконання можливого рішення в разі задоволення позову.

На глибоке переконання суду, виключно заявлення вимоги матеріального характеру, за відсутності доказів можливого утруднення виконання рішення суду, не може бути покладено в основу рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зазначеним у заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову, задоволенню не пілягає.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Державної установи "Інститут всесвітньої історії Національна академія наук України" про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Державної установи "Інститут всесвітньої історії Національна академія наук України" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: