Рішення

від 26.07.2024 по справі 761/32248/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32248/21

Провадження № 2/761/942/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Снитко А.А.

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Прокопенка П.С. ,

розглянувши в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ОКСФОРД МЕДІКАЛ», 3-тя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та маральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неналежне лікування надане відповідачем, а саме: послуги були надані неповно, неякісно, зі значними порушеннями лікарем ОСОБА_3 (працівником відповідача) своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого ставлення до них, позивач повністю втратив зір на праве око, що спричинило останньому моральні та фізичні страждання.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1000000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн.

На підтвердження факту неналежного надання відповідачем медичної допомоги ОСОБА_1 надав: висновок КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока», яким виявлено в нього субатрофію зорового нерву, висновок офтальмолога та магнітно-резонансну томографію, якими встановлено часткову атрофію зорового нерву на правому оці та травматичну нейропатію правого зорового нерву.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач посилається на положення ст.ст. 22, 901-903 та 906, 1166, 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 8 Європейської хартії прав пацієнтів, ч. 1 ст. 49 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 34, 35-2, 42 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», та п. 3.1 Етичного кодексу лікаря України.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 20.12.2021 відкрите загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2023 до участі у справі залучено лікаря ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою від 25.01.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував факт неналежного надання медичної допомоги позивачу, вказував на недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями працівника відповідача та завданою позивачу шкодою, розміру матеріальної та моральної шкоди, як і самого факту їх завдання, який не підтверджено належними та допустимими доказами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

В серпні 2020 року позивач проходив лікування у відповідача. 14.08.2020 позивачу було проведено оперативне втручання, яке дало ускладнення, які призвели до втрати зору на опероване око.

На думку позивача ускладнення сталися через значні порушення лікарем ОСОБА_3 (працівником відповідача) своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого ставлення до них, що заподіяло позивачу майнову та моральну шкоду.

Факт надання медичної допомоги ОСОБА_1 відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 26 січня 2024 року справа № 727/11361/22, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши доводи позивача, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що погіршення стану його здоров`я зумовлено саме неправомірними діями працівника відповідача, оскільки позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями працівника Відповідача та завданою йому шкодою. Обґрунтування розміру шкоди позивачем також не надано.

Пунктом 3.5. Етичного кодексу лікаря України визначено, що лікар повинен шанувати право пацієнта на вибір лікаря та його участь у прийнятті рішень про проведення лікувально-профілактичних заходів, крім випадків примусового лікування у встановленому законом порядку. Добровільну згоду пацієнта на обстеження, лікування чи дослідження з його участю лікар повинен одержати при особистій розмові з ним. Ця згода має бути усвідомленою, хворого необхідно обов`язково поінформувати про методи лікування, наслідки їхнього застосування, зокрема про можливі ускладнення, а також інші альтернативні методи лікування. Якщо пацієнт неспроможний усвідомлено висловити свою згоду, то її дає законний представник або постійний опікун пацієнта.

Проаналізувавши інформовані добровільні згоди позивача на проведення лікування, суд приходить до висновку, що позивач усвідомлював наслідки лікування, зокрема можливі ускладнення та свідомо погодився на можливе їх настання.

Судом встановлено, що працівниками відповідача проведено низку досліджень стану позивача перед проведенням операції, що підтверджується вмістом медичної карти стаціонарного хворого № 427, та продовжували супроводження позивача після операції (пропонували пройти огляд окуліста, призначали медичні препарати тощо) до моменту відмови позивача від медичної допомоги, яка надавалась відповідачем, що підтверджується записом в медичній картці амбулаторного хворого № 395086.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я особи в разі відмови останньої від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Суд вважає за необхідне надати додаткову оцінку позовним вимогам про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди та відповідному обґрунтування.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1000000,00 гривень матеріальної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що у відповідності до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

На підтвердження вказаного позивачем не надано розрахунків визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, як і доказів, які б підтверджували відповідний розрахунок (довідок про заробітну плату, документів, які встановлюють ступінь втрати працездатності тощо) та/або документів, які підтверджують додаткові витрати позивача.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що позбавлений можливості бачити навколишній світ, нормально керувати автомобілем, він має неестетичний вигляд через здійснення зору через одне око, втратив апетит має постійні нервові зриви, внаслідок ненормального харчування дуже сильно схуд, почав втрачати свідомість, втратив можливість нормально спілкування з друзями та родичами, його нормальний та звичний склад життя та відпочинку порушений, порушився також нормальний режим сну.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року, «…у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».

Як вже зазначалося вище, ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження своїх тверджень про наявність матеріальної та моральної шкоди позивач не надає жодних доказів, тобто вказане вище розміри шкоди є припущенням позивача, на якому не може ґрунтуватись доказування, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ОКСФОРД МЕДІКАЛ», 3-тя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та маральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03.09.2024.

Суддя: