Рішення

від 03.09.2024 по справі 120/8092/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2024 р. Справа № 120/8092/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час винесення рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

28.04.2023 року між Приватним підприємством "Вінтехпостач" (Покупець) та Shijiazhuang Blat Industrial Trading Co., Ltd. (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №28-04/23-IM, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар-запасні частини до сільськогосподарської техніки та тракторів згідно з проформою інвойс, яка є невід`ємною частиною контракту.

Найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід`ємною частиною контракту (п. 1.2. Контракту).

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. Контракту оплата проводиться покупцем на рахунок продавця за реквізитами, вказаними в контракті, можлива оплата частинами згідно проформі інвойсу, остаточний розрахунок з продавцем проводиться перед відвантаженням товару, можлива 100% передоплата.

Розрахунки за даним контрактом відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця.

Ціни на товар встановлюються в доларах США, за погодженням сторін за одиницю виробу.

Відповідно до комерційного інвойсу №OC19488-А від 16.01.2024 року продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару.

Загальна кількість товару складає - 16695 шт., загальна вартість товару на умовах FОВ XINGANG - складає 40886,62 доларів США.

Покупець здійснив оплату товару двома частинами: згідно платіжного документа від 27.11.2023 року б/н на суму 24133,26 доларів США та згідно платіжного документа від 24.01.2024 року б/н на суму 16753,36 доларів США. Всього на суму 40886,62 доларів США.

В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу №OC19488-А від 16.01.2024 року, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA401020021423U5 від 15.04.2024 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе: пакувальний лист від 16.01.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) №OC19488-А від 16.01.2024 року, коносамент SHB240103538 від 22.01.2024 року, автотранспортну накладну №4952 від 05.04.2024 року, сертифікат про походження товару 24C1300C0795/00003 від 23.01.2024 року, декларацію про походження товару №OC19488-А від 16.01.2024 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 05042024 від 05.04.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №28-04/23-IM від 28.04.2023 року, копію митної декларації країни відправлення №021720240000015103 від 19.01.2024 року.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA401020021423U5 від 15.04.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року.

У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, в наданому декларантом зовнішньоекономічному договорі від 28.04.2023 року №28-04/23-IM, а саме розділу 1 "Предмет контракту" зазначено, що проформа інвойс є невід`ємною частиною контракту (пункт 1.1). Згідно з пунктом 1.2 кількість, ціна за одиницю, а також загальна сума за кожну партію товару, вказується у інвойсі проформі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась.

Згідно контракту від 28.04.2023 року №28-04/23-IM оплата проводиться покупцем частинами згідно проформи інвойсу. В інвойсі від 16.01.2024 року №OC19488A оплата становить 30% до початку виготовлення партії товарів і 70% після виготовлення партії товарів. При цьому, в гр. 44 ЕМД зазначено банківські платіжні документи б/н від 27.11.2023 на суму 24133,26 USD та б/н від 24.01.2024 на суму 16753,36 USD, що не відповідає умовам оплати 30% та 70% від суми інвойсу від 16.01.2024 №OC19488A.

Також, митний орган зазначає, що подані банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт.

Далі у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів які підтверджують митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, було виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр.44 МД, а саме:

1) надано довідку транспортних витрат від ТОВ "Клевер Тім", а фактичним перевізником відповідно CMR є "VST-TRANS" LTD, в даному випадку відсутній зв`язок між двома суб`єктами та відповідно документально не обґрунтована вартість транспортування;

2) пунктом 2.1 контракту визначено, що оплата здійснюється згідно проформи інвойсу, проте у банківських платіжних документах по передплаті не зазначено реквізити проформи, отже неможливо стверджувати що оплата стосується задекларованих товарів.

Зазначено, що декларантом додатково надані лише документи, які він був зобов`язаний подати до митного оформлення та такі, що зазначені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України (договір транспортного експедування від 15.01.2024 року №1704/24/01 та договір від 15.12.2023 року №1512/2023/550).

При цьому, своїм повідомленням б/н від 17.04.2024 року декларант відмовився від надання додаткових документів. Жодного додаткового документу, зазначеного в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, на вмотивовану вимогу митного органу та з переліку документів, зазначених в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, декларантом не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також положення частини 6 статті 54 Митного кодексу України та те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності, а також положення розділу 1 договору №28-04/23-IM від 28.04.2023 та невідповідність таким положенням заявленої митної вартості товару, митна вартість товару не могла бути визначеною за ціною договору та мала бути скоригованою.

Вказано, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, враховуючи фактичну відсутність інформації про виробника та торгову марку.

Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Враховуючи наведене, митна вартість товару була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Джерелами числового значення митної вартості товару є: для товару №7 - UA100380/2024/302811 від 25.01.2024 - 3,88 USD/kg; для товару №9 - UA100230/2024/501148 від 22.01.2024 - 3,88 USD/kg; для товару №10 - UA80720/2024/003625 від 04.03.2024 - 2,45 USD/kg; для товару №11 - UA209170/2024/019066 від 07.03.2024 - 2,45 USD/kg; для товару №12 - UA100230/2024/502217 від 05.02.2024 - 6,85 USD/kg; для товару №15 - UA807200/2024/002399 від 12.02.2024 - 2,3 USD/kg; для товару №17 - UA500080/2024/003020 від 08.03.2024 - 2,3 USD/kg; для товару №20 - UA100100/2024/025446 від 04.03.2024 - 8,05 USD/kg; для товару №21 - UA807200/2024/001957 від 05.02.2024 - 4,25 USD/kg; для товару №22 - UA408020/2024/013315 від 10.03.2024 - 4,23 USD/kg; для товару №23 - UA100060/2024/204937 від 19.02.2024 - 6,17 USD/kg; для товару №24 - UA408020/2024/009454 від 20.02.2024 - 5,23 USD/kg; для товару №25 - UA403070/2024/000732 від 25.01.2024 - 6,17 USD/kg; для товару №26 - UA408020/2024/013315 від 10.03.2024 - 7,17 USD/kg; для товару №27 - UA205170/2024/007577 від 22.03.2024 - 4,26 USD/kg; для товару №28 - UA807200/2024/001957 від 05.02.2024 - 5,78 USD/kg; для товару №29 - UA100060/2024/202602 від 28.01.2024 - 6,17 USD/kg; для товару №30 - UA400040/2024/001768 від 22.01.2024 - 5,09 USD/kg; для товару №31 - UA100320/2024/404606 від 09.02.2024 - 5,28 USD/kg.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 МК України Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та застосування другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності.

Зокрема вказано, що в наданому декларантом зовнішньоекономічному договорі від 28.04.2023 року №28- 04/23-IM, а саме в розділі 1 "Предмет контракту" зазначено, що інвойс-проформа є невід`ємною частиною контракту (пункт 1.1). Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору кількість, ціна за одиницю, а також загальна сума за кожну партію товару, вказується у інвойсі-проформі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась. Згідно контракту від 28.04.2023 року №28-04/23-IM оплата проводиться покупцем частинами згідно проформи інвойсу. В інвойсі від 16.01.2024 року №OC19488A оплата становить 30% до початку виготовлення партії товарів і 70% після виготовлення партії товарів. При цьому, в гр. 44 ЕМД зазначено банківські платіжні документи б/н від 27.11.2023 на суму 24133,26 USD та б/н від 24.01.2024 на суму 16753,36 USD, що не відповідає умовам оплати 30% та 70% від суми інвойсу від 16.01.2024 №OC19488A.

Також, митний орган зазначає, що подані банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт.

При цьому, відповідач вказує на те, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів які підтверджують митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, було виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр.44 МД, а саме: 1) надано довідку транспортних витрат від ТОВ "Клевер Тім", а фактичним перевізником відповідно CMR є "VST-TRANS" LTD, в даному випадку відсутній зв`язок між двома суб`єктами та відповідно документально не обґрунтована вартість транспортування; 2) пунктом 2.1 контракту визначено, що оплата здійснюється згідно проформи інвойсу, проте у банківських платіжних документах по передплаті не зазначено реквізити проформи, отже неможливо стверджувати що оплата стосується задекларованих товарів.

Суд зазначає, що дійсно пунктом 1.2 Контракту визначено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума за кожною партією вказується у проформі інвойс, що є невід`ємною частиною контракту.

В той же час, суд зауважує, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

Саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

В даному ж випадку, заявлена митна вартість товару відповідає тій, що відображена в комерційному інвойсі №ОС19488А від 16.01.2024.

Факт повної сплати визначеної у ньому вартості товарів на суму 40886,62 доларів США підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами від 27.11.2023 та від 24.01.2024.

Стосовно посилання відповідача на необґрунтований зв`язок між двома перевізниками ТОВ "Клевер Тім" і "VST-TRANS" LTD та, відповідно, суму транспортних витрат, то суд звертає увагу на наступне.

З метою перевезення товару з Китаю до України, позивач уклав договір транспортного екпедування №_1704/24/01_ від 15.01.2024 з ТОВ "Клевер Тім" (експедитор).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Експедитор ТОВ "Клевер Тім", до якої звернувся позивач надало послуги з організації перевезення товару, шляхом доручення іншій організації ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із чим укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №1512/2023/550.

Пунктом 4.1.3. договору №1512/2023/550 визначено, що виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) може залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші підприємства, установи, організації та осіб.

Тому, ФОП ОСОБА_1 уже як експедитор уклав договір транспортного експедирування №ШО-750 від 07.02.2024 року з перевізником ТОВ "ВСТ-ТРАНС", згідно якого перевізник здійснює перевезення конкретного вантажу своїм вантажним транспортом.

Отже, в даному випадку оплату послуг фактично здійснено саме ТОВ "Клевер Тім", яке на виконання умов договору забезпечило організацію перевезення товару.

Обставин, які б свідчили про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б мали вплив саме на правильність визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні наведено не було.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/15120/23 від 04 березня 2024 року.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 7473,16 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 7473,16 (сім тисяч чотириста сімдесят три гривні 16 копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство "Вінтехпостач" (вул. Левка Лук`яненка, 10-А, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 34848825);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ ВП 43997544).

Суддя Свентух Віталій Михайлович