Рішення

від 03.09.2024 по справі 380/9487/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 рокусправа № 380/9487/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0105990-2416-1321.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що до травня 2023 року йому належали на праві власності нежитлові будівлі, загальною площею 1894,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкти нерухомості безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності (для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства). Належні позивачу на праві власності об`єкти нежитлової нерухомості мають сільськогосподарське призначення та відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно. З огляду на вказане, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0105990-2416-1321 про нарахування податку на нерухоме майно є протиправним та підлягає скасуванню.

Позиція Головного управління ДПС у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 як фізична особа та платник податку є власником об`єктів нерухомого майна щодо якого було нараховано спірні податкові зобов`язання. Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, що підтверджують безпосередній статус як фізичної особи - сільськогосподарського товаровиробника, а також не долучено докази, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 як фізичною особою платником податків сільськогосподарської діяльності.

Ухвалою судді від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.01.2022 фізична особа ОСОБА_1 володів об`єктами нежитлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта 386212646230) за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить: цегляний телятник №4 А-1, загальною площею 759,3 кв. м.; цегляний молочний блок Б-1, загальною площею 312,4 кв. м.; телятник №3 із каменю В-1, загальною площею 800,1 кв. м.; прохідна Д-1, загальною площею 23,1 кв. м.

Відповідно до акту приймання передачі майна від 23.12.2017, ОСОБА_1 передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Поляна» для використання в господарській діяльності наступні об`єкти нерухомого майна: цегляний телятник №4 А-1, загальною площею 759,3 кв. м.; цегляний молочний блок Б-1, загальною площею 312,4 кв. м.; телятник №3 із каменю В-1, загальною площею 800,1 кв. м.; прохідна Д-1, загальною площею 23,1 кв. м.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області від 29.04.2022 №78, нерухоме майно, власником якого є член ФГ «Поляна» ОСОБА_2 - нежитлові будівлі та споруди загального площею 3795,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також нерухоме майно власником якого є член ФГ «Поляна» ОСОБА_1 нежитлові будівлі, загальною площею 1894,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення. Вказані будівлі використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності за вказаним цільовим призначенням.

У Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.01.2022 зазначено, що ФГ «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847) має наступні види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, надання ландшафтних послуг.

Засновниками ФГ «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847) є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись положеннями ст. 266 ПК України Головним управлінням ДПС у Львівській області нараховано ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нежитлову нерухомість за податковий період 2022 рік в сумі 49267,40 грн. та сформовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0105990-2416-1321.

У подальшому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору у цій справі було скероване Головним управлінням ДПС у Львівській області у порядку встановленому 42 ПК України позивачу на податкову адресу АДРЕСА_2 рекомендованим відправленням.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення, яке стало підставою для виникнення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III далі - Закон № 2238), під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI).

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва», 1271.2 «Будівлі для птахівництва», 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 «Будівлі рибного господарства», 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 2240/3410/18.

Із змісту даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що ОСОБА_1 володіє об`єктами нежитлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта 386212646230) за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить: цегляний телятник №4 А-1, загальною площею 759,3 кв. м.; цегляний молочний блок Б-1, загальною площею 312,4 кв. м.; телятник №3 із каменю В-1, загальною площею 800,1 кв. м.; прохідна Д-1, загальною площею 23,1 кв. м.

Суд звертає увагу на те, що вказані об`єкти нерухомості, ОСОБА_1 передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Поляна» для використання в господарській діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання передачі майна від 23.12.2017.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що позивачем також долучено до матеріалів справи протокол загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства «Поляна» № 2/2027 від 23.12.2017, яким визначено, що майно фермерського господарства «Поляна» складається у тому числі із об`єктів нерухомого майна, що належать засновникам на праві власності. Це майно також використовується ФГ «Поляна» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України. Також позивач долучив до матеріалів справи довідку Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 підписану секретарем сільської ради про те, що будівлі, описані вище є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності за вказаним цільовим призначенням.

Таким чином, суд встановив, що позивач є засновником Фермерського господарства «Поляна», яке є сільськогосподарським виробником, основними видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней тощо, а нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, тому у даному випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначене спростовує аргументи відповідача про те, що позивач не надав жодних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Водночас, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи нарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №380/10802/22.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0105990-2416-1321 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.03.2023 №0105990-2416-1321.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖелік О.М.