Ухвала

від 03.09.2024 по справі 440/9742/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/9742/24Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не повернення без виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 гривень, яку було винесено у виконавчому провадженні №70546741 14 грудня 2022 року державним виконавцем Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Леонович Ларисою Іванівною та не закінчення виконавчого провадження №71960174 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн;

зобов`язати Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути без виконання постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 гривень, яку було винесено у виконавчому провадженні №70546741 14 грудня 2022 року державним виконавцем Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Леонович Ларисою Іванівною та закінчити виконавче провадження №71960174 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 гривень.

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки визначено усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

29 серпня 2024 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, вмотивована неодноразовими зверненнями до відповідача стосовно наявності підстав для закінчення виконавчого провадження №71960174 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн, в межах якого долучались нові докази на підтвердження таких обставин.

Надаючи оцінку такій заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду містить докази звернення до відповідача стосовно необхідності закінчення вказаного виконавчого провадження, у тому числі заяви від 10.08.2023, 30.10.2023 та 19.01.2024.

Також, сама позивач наголосила, що 26 липня 2024 року вчетверте звернулась до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стосовно закінчення виконавчого провадження №71960174.

Суд наголошує, що звертаючись із заявами про закінчення виконавчого провадження з вимогою повернути без виконання постанову про стягнення виконавчого збору фактично здійснювала заходи, які не є досудовим врегулюванням та які не передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Отримуючи відповіді на такі звернення, позивач не була позбавлена можливості скористатись своїм правом на звернення до суду з цим позовом.

Позивач мала права звертатися із відповідною заявою закінчення виконавчого провадження з вимогою повернути без виконання постанову про стягнення виконавчого збору до органів виконавчої служби. В той же час, звернувшись із такою заявою ще 10.08.2023 року та отримавши відповідь від 29.08.2023 року на таку заяву, якою старший державний виконавець повідомив позивачу про відсутність підстав для задоволення її заяви, для позивача розпочався передбачений чинним законодавством 10 денний строк звернення до суду. Однак, позивачем не було подано позову до суду після отримання такої відповіді від державного виконавця ще у серпні 2023 року, а також позивач не зверталася до державного виконавця чи вищестоящого органу в передбачений строк із новими або уточненими заявами.

З другою заявою позивач звернулася лише 30.01.02023 року. Окрім того, Решетилівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листами від 14.11.2023 та 25.01.2024 позивачу було роз`яснено її право на звернення до суду відповідно до вимог статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, позивач, отримавши відповідні листи від відповідача, у тому числі із роз`ясненням позивачу права на звернення до суду, не звернулася із відповідним позовом до суду у встановлений строк, ні в листопаді 2023 року, ні в лютому 2024 року.

Стосовно покликань позивача на повідомлення органу виконавчої служби про непершкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, то вони не можуть бути визнані новими доказами в частині підтвердження наявності підстав для закінчення виконавчого провадження №71960174 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки стосуються виконання зобов`язань в межах іншого виконавчого провадження - № 70546741, в межах якого і було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 14.12.2022.

В свою чергу відомості про оскарження як постанови про стягнення виконавчого збору від 14.12.2022 №70546741, так і постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2023 ВП 71960174 з її примусово виконання позивачем суду надані не були.

Окрім того, старшим державним виконавцем у своїх листах на звернення позивача було зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, зазначав, що рішення суду не було виконане до моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та перебувало на виконанні. Відтак, позивачу було чітко та достеменно відомо підстав, мотиви та обґрунтування відповідача щодо відмови у задоволенні заяви позивача, яка є аналогічною із позовними вимогами. Однак, позивач, отримуючи такі листи відмови від державного виконавця не здійснювала жодних дій направлених на оскарження до суду.

Викладене свідчить про обізнаність позивача про порушення її прав не закінченням виконавчого провадження №71960174 Решетилівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ще за понад 19 місяців до дати звернення до суду з даним позовом.

Позивач звернулася до суду з даним позовом лише 12 серпня 2024 року (відповідно до відмітки поштового відділення на конверті), тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого законом.

Проте ні позовна заява, ані заява про усунення недоліків не містять відомостей про обставини, що перешкоджали позивачу звернутись до суду у встановлений строк та не містять об`єктивних обставин для визнання поважними причин значного пропуску строку звернення до суду із таким позовом.

Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Також суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об`єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі та в процесуальний спосіб в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.

Як наслідок, позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду неповажними.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г. Ясиновський