Ухвала

від 02.09.2024 по справі 760/8155/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-з/824/1327/2024

Справа № 760/8155/21

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваницької Ольги Володимирівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

В провадженні Київського апеляційного суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

15 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на право ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ» (Україна, 01001, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 16, ідентифікаційний код 44573936) у розмірі ціни позову 47 515 404 грн.; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на право ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» (Україна, 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, МАЙДАНЧИК ГАЕС, ідентифікаційний код 34301971) та на частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» (Україна, 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16, ідентифікаційний код 30780994) у розмірі ціни позову 47 515 404 грн.).

Заява мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з відповідачів на його користь основну заборгованість за договором позики від 01 вересня 2007 року в розмірі 34 761 330 грн., 3 % річних в розмірі 12 754 074,88 грн., а також в рівних частках судовий збір. Разом із тим, оскаржуване рішення не набрало законної сили в зв`язку з його апеляційним оскарженням відповідачем.

Наголошував, що ОСОБА_1 як кредитором та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як боржниками було підписано мирову угоду, якою сторони врегулювали спір щодо повернення суми позики. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2010 року визнано мирову угоду від 12 березня 2010 року, укладену між цими сторонами, провадження в справі закрито. Однак у даній справі відбулось фактичне реанімування спору більш ніж через десять років після його врегулювання в зв`язку зі зверненням ОСОБА_5 , який не брав участі в розгляді справи у 2010 році.

Наголошував, що договір поруки був підписаний сторонами 01 вересня 2007 року, в той час як затвердження мирової угоди відбулось 12 березня 2010 року. Під час розгляду даної справи у 2010 році в суді першої інстанції і затвердження мирової угоди ОСОБА_4 і ОСОБА_3 визнали вимоги ОСОБА_1 , підписавши мирову угоду.

Вказував, що такі дії ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказують на можливу змову учасників справи, які є однією сім`єю, з метою уникнення виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань усупереч принципам правової визначеності, добросовісності та розумності, з огляду на наведене у ОСОБА_1 є обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будуть у подальшому вчиняти дії, спрямовані на утруднення та унеможливлення виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі набрання ним законної сили.

Зазначав, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта № 390880246 та № 390878718 від 14 серпня 2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухоме майно на праві особистої приватної власності не належить.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є засновником та має частку у статутному капіталі наступних юридичних осіб: ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» (ідентифікаційний код 30780994) розмір частки в статутному капіталі складає 100 %, що становить 3 807 252 грн., ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» (ідентифікаційний код 34301971) розмір частки в статутному капіталі складає 100 %, що становить 2 040 000 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є засновником та має частку в статутному капіталі ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ» (ідентифікаційний код 44573936) у розмірі 50 %, що становить 6000 грн.

Вказував, що обґрунтованим і співмірним є застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначених юридичних осіб, оскільки накладення арешту на частки останніх у статутному капіталі, вартість яких не перевищує ціни позову, є співмірним заходом забезпечення позову, і у такий спосіб відповідачі позбавляються права розпоряджатись майном, на яке накладено арешт. Водночас, зазначені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідачів на володіння та користування майном (постанова Верховного Суду в справі № 755/12931/23 від 24 січня 2024 року).

До заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову надано копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 390880246 та № 390878718 від 14 серпня 2024 року, згідно яких у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо « ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 », « ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 » відсутні; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 серпня 2024 року за прізвищем, ім`ям та по батькові засновника (учасника) юридичної особи « ОСОБА_4 », згідно якого, ОСОБА_4 є засновником юридичної особи ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ» (ідентифікаційний код 44573936) та має частку в статутному капіталі у розмірі 50 %; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 12000 грн.; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 серпня 2024 року за прізвищем, ім`ям та по батькові засновника (учасника) юридичної особи « ОСОБА_3 », згідно якого, ОСОБА_3 є засновником та має частку у статутному капіталі наступних юридичних осіб: ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» (ідентифікаційний код 30780994) розмір частки в статутному капіталі складає 99,9 %, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 3 807 400 грн., ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» (ідентифікаційний код 34301971) розмір частки в статутному капіталі складає 100 %, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 2 040 000 грн.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на зазначене, заява про забезпечення позову підлягає вирішенню апеляційним судом.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану його представником ОСОБА_6 , апеляційний суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 основну заборгованість за договором позики від 01 вересня 2007 року в розмірі 34 761 330 грн., 3 % річних в розмірі 12 754 074,88 грн., а також в рівних частках судовий збір.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року не набрало законної сили в зв`язку з поданням апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_4 та відкриттям апеляційного провадження ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року.

Дійсно, у разі набрання законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року за наслідками його апеляційного перегляду зазначене судове рішення підлягатиме примусовому виконанню шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржників, отже, враховуючи предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі юридичних осіб спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 січня 2024 року в справі № 755/12931/23, згідно яких, право на частку є майновим правом і такий захід забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики. Накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі, вартість яких не перевищує ціну позову, буде співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб відповідач позбавляється права розпоряджання майном, на яке накладено арешт. Водночас, накладені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на володіння та користування нерухомим майном.

Разом із тим, із доказів, наданих позивачем до заяви про забезпечення позову, неможливо дійти беззаперечного висновку, що частка у статутному капіталі юридичної особи ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ» належить саме відповідачу в даній справі ОСОБА_3 , а частки у статутному капіталі юридичних осіб ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» і ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» - саме відповідачу ОСОБА_4 , оскільки надані позивачем витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 серпня 2024 року за прізвищем, ім`ям та по батькові засновника (учасника) юридичної особи не містять інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову може вплинути на права та інтереси третіх осіб. Відсутність даних, на підставі яких можна було би ідентифікувати власників часток у статутних капіталах юридичних осіб ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ», ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» і ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» саме як відповідачів у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позбавляє суд можливості виключити порушення прав та інтересів інших осіб.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Вказані обставини не позбавляють позивача можливості повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, надавши докази належності часток у статутних капіталах юридичних осіб ТОВ «ДОРОГА КАПІТОНОВА КАПВЕЙ», ТОВ «ФІНАНСОВО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА» і ТОВ «ГІДРОБУДМЕХАНІЗМИ» відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 149, 150, 152, 153 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваницької Ольги Володимирівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.