Ухвала

від 05.12.2023 по справі 308/16906/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16906/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань №1202307000000139 від 12.06.2023 року, про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань №1202307000000139 від 12.06.2023 року звернувся дослідчого судді із клопотанням пронакладення арештуна майно.

В обгрунтуваннявимогклопотанняпрокурорпосилаєтьсянате,що cлідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202307000000139, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2023 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.358 КК України.

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР, слугувало повідомлення, яке надійшло зі Управління СБ України в Закарпатській області, про те, що на території Закарпатської області посадові особи Оноківської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області, у період 2023 року та уведеного на території України військового стану, будучи у попередній злочинній змові, з метою виїзду до країн Європейського Союзу, підробили документи, які надають змогу покидати територію України та у подальшому пред`явили їх представникам Державної прикордонної служби України, під час перевірки документів та перетину кордону.

Крім того, 20.11.2023 до СУ ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення із Управління СБУ в Закарпатській області, про те, що в ході проведення оперативних заходів здобуто інформацію, що на території Закарпатської області діє група осіб, які за попередньою змовою здійснюють підроблення посвідчення або іншого офіційного документу, який надає права або звільняє від обов`язків, з метою подальшого їх використання як підставу для перетину державного кордону України.

Зокрема встановлено, що ОСОБА_4 , будучи головою Оноківської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області, достовірна знаючи вимоги чинного законодавства, які регламентують перетин державного кордону України громадянами України, видавала розпорядження для виїзду за межі державного кордону України, як стосовно себе так й інших працівників та депутатів Оноківської сільської ради Ужгородського району, при цьому ОСОБА_4 , відповідно до матеріалів кримінального провадження до місць де вона повинна була згідно розпоряджень перебувати та брати участь у різних мироприємствах згідно отриманої інформації знаходилась у третіх країнах та в місцях у яких відповідно до розпоряджень мала перебувати не знаходилась.

Відповідно доч.1ст.12Закону України«Про місцевесамоврядування України» сільський,селищний,міський головає головноюпосадовою особоютериторіальної громадивідповідно села(добровільногооб`єднанняв однутериторіальну громадужителів кількохсіл),селища,міста.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування України» сільський, селищний, міський голова очолюєвиконавчийкомітетвідповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування України», на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2.14 постанови Кабінету Міністрів України №69 від 27.01.2023 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а такожкерівники структурнихпідрозділів державнихорганів та органів місцевогосамоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

Прокурор зазначає, що 24.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного по місцю проживання голови Оноківської територіальної громади Ужгородського району ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим №2124882900:11:014:0026 було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки «Apple 10», ІМЕІ354869091377101, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP1185794;

2) мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, ІМЕІ356876512790679, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470143;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 , у якому містяться відмітки про виїзд гр. ОСОБА_4 , за межі державного кордону України за 2023 рік, та який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470144;

Враховуючи те, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене в ході проведення обшуку 24.11.2023 майно.

Прокурор зазначає, що на даний час органом досудового розслідування за наслідками проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вказані речі та документи мають значення речового доказу для кримінального провадження, зберегли на собі його сліди, та є необхідними для проведення у подальшому ряду слідчих дій з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину, які мають суттєве значення для повного, всебічного здійснення досудового розслідування.

Так, з метою повного, об`єктивного досудового розслідування, виконання вимог КПК України, прокурор просить накласти арешт на вказане майно, а саме на: 1) мобільний телефон марки «Apple 10», НОМЕР_2 , який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP1185794; 2) мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, ІМЕІ356876512790679, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470143; 3)паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 , у якому містяться відмітки про виїзд гр. ОСОБА_4 , за межі державного кордону України за 2023 рік, та який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470144, з метою збереження речових доказів.

Позиція сторін :

В судовому прокурор клопотанняпідтримав , надав суду пояснення аналогічнівикладеним уклопотанні.

Представник власника майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Подав до суду письмові заперечення щодо клопотання старшого слідчого про арешт вилученого під час слідчих дій (обшуку) майна, в якому вказує на те,що слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна, обгрунтовуючи його тим, що документи та речі, які вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 містять на собі сліди вчиненого правопорушення, використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у кримінальному провадженню.

Однак, заявник вважає, що старший слідчий неналежним чином дослідив обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема. Вказує на те, що згідно зазначеної ухвали слідчого судді будівлі та споруди, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та її синів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Також вказує на те, що заявнику як голові Оноківської сільської раи або іншим посадовим особам сільської ради у даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.358 КК України, а зі змісту клопотання слідчого взагалі неможливо встановити, яке відношення заявник ( ОСОБА_4 ) має до вказаного кримінального провадження.

У даному запереченні посилається на те, що слідчий не надав належної оцінки обставинам по справі, у клопотанні про проведення обшуку не навів жодних обґрунтованих доказів, про зберігання документів або предметів службової діяльності у приватному житловому будинку та в подальшому вилучення її особистих приватних речей.

Також у запереченні вказано те, що заявнику як стороні чиї права та законні інтереси під час здійснення обшуку порушені старшим слідчим ОСОБА_8 не вжито жодних заходів та не надано можливість забезпечити участь під час обшуку законного представника, адвоката. Також вказує на те, що як власник вилучених речей не заперечувала і проти копіювання інформації з вилучених предметів. Сторона обвинувачення мала можливість залучити спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги з копіювання інформації, однак такого не було здійснено.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 12.06.2023 року внесені до ЄРДР за №1202307000000139, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 358 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 24.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного по місцю проживання голови Оноківської територіальної громади Ужгородського району ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим №2124882900:11:014:0026 було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки «Apple 10», НОМЕР_2 , який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP1185794;

2) мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, ІМЕІ356876512790679, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470143;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 , у якому містяться відмітки про виїзд гр. ОСОБА_4 , за межі державного кордону України за 2023 рік, та який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470144;

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпечення кримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,підчасрозглядупитанняпрозастосуваннязаходівзабезпе-ченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної або юридичної особиза наявностідостатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям,зазначеним у статті98 цього Кодексу(ч. 2, ч. 3 ст.170КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

Згідно зіст.132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурор довів слідчому судді необхідність накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення 24.11.2023року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим №2124882900:11:014:0026 в частині накладення арешту на: мобільний телефон марки «Apple 10», НОМЕР_2 , який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP1185794; 2) мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, ІМЕІ356876512790679, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470143, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитикримінальномупровадженню,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотаннявбачаєпотенційну загрозу та шкодудлякримінальногопровадженнявразівідмовиунакладенніарешту та повернення вилученого майна.

Такашкодаможевиразитисьувтратіречовогодоказустороноюобвинуваченнята унеможливить подальшепровадженнядосудовогорозслідування тавстановленнюістиниу справі, щоочевидно переважаєнадвідсутністю в даний час повідомленої підозри винуватійу вчиненні злочинівособі, атакож неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крімтого,матеріалипровадженнясвідчать,щонаданомуетапікримінальногопровадженняпотребидосудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакевтручанняуправата інтереси власника майназ метою попередженнянастання наслідків,які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватисявспіврозмірності обмеженняправа власності завданням кримінального провадження слідчий суддяневбачає.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питанняпро арештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Разом зтим,слідчий суддявважає,що взадоволенні клопотанняв частинінакладення арештуна паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 , у якому містяться відмітки про виїзд гр. ОСОБА_4 , за межі державного кордону України за 2023 рік, та який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470144, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказані речі, неконкретизовано підставтамети накладення арешту.

Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

28.11.2023 року прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_9 у кримінальномупровадженні №1202307000000139від 12.06.2023 року до слідчого судді подано клопотання про арешт вилученого за місцем проживання голови Оноківської територіальної громади Ужгородського району ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим №2124882900:11:014:002, майна, в тому числі паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 . В обґрунтування підстав для накладення арешту на них зазначалося, що вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч. 1ст. 98 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами прокурора в частині накладення арешту на вилучений паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , оскільки для його вилучення сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність визначених КПК України умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.

Відтак, орган досудового розслідування хоч і визнав своєю постановою вищезазначений паспорт громадянинаУкраїни длявиїзду закордон наім`я ОСОБА_5 речовим доказом, проте не зазначив, яким чином він має відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину міг зберегти та чи можна його взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

При цьому, визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час судового розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на вилучений паспорт громадянинаУкраїни длявиїзду закордон наім`я ОСОБА_5 з метою збереження речових доказів, оскільки не зазначено, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному провадженні, можливе його використання. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.

Згідно з вимогами п. 23 «Положення про паспорт громадянина України», яке затвердженопостановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, забороняється вилученняу громадянинаУкраїни паспорта. Через вилучення у ОСОБА_4 паспорту порушено її право на вільне пересування країною та за її межами. Внаслідок того, що ОСОБА_4 не повідомлено про підозру , фактом вилучення та арешту її паспорту порушено її основні конституційні права, які підлягають судовому захисту.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3ст.173 КПК Українивідмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні відомостіпро якевнесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань №1202307000000139 від 12.06.2023 року, про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арештна :

- мобільний телефон марки «Apple 10», НОМЕР_2 , який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP1185794, який належить ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, ІМЕІ356876512790679, який упаковано до спецпакету НПУ СУ №PSP2470143, який належить ОСОБА_4 ;

В решті вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1