Ухвала

від 04.09.2024 по справі 725/8267/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/8267/24

Номер провадження 2-о/725/912/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення заяви без руху

04.09.2024 року Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Піхало Н.В., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтерисовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО,

В С Т А Н О В И В:

До Першотрвневого районного суду м. Чернівці надійшла заява ОСОБА_1 , заінтерисовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про вставеолення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО.

Перевіривши матеріали заяви та долучені до неї документи, судом встановлено такі недоліки.

Зокрема, зі змісту поданої заяви убачається, що заявниця просить встановити факт смерті (загибелі) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у н.п. Людвинівка, Вишгородського району Київської області 11 березня 2022 року під час виконання ним обовязків військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 , підпорядкованої військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України (під час виконання військового обовязку по захисту держави України в російсько-українській війні).

Також у поданій заяві ОСОБА_1 з посиланням на п.9 ч.1 ст. 315, ст. 317 ЦПК України зазначає, що встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та для подальшого звернення до уповноважених органів для оформлення спадкових прав, а також інших прав, наданих законом.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 8 вересня 1994 року є її син, що підтверджується відповідним сідоцтвом про народження та з 1 листопада 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав без реєстрації у АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним актом № 2 від 7 чераня 2024 року, складеним ОСББ «Гіпократ ІІ провулок Герцена 4-А».

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 ( по стройовій частині) від 18 вересня 2021 року № 444, сержант ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді командира гранотометного відділення взводу вогневої підтримки 3 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .

Згідно наказу командира військовї частини НОМЕР_2 від 5 березня 2022 року № 47 сержант ОСОБА_2 прибув в район виконання бойових завдань на підставі бойового розпорядження командира військової частини та згідно довідки війсьокової частини А 3715 № 1334 від 3 липня 2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку із військовою агресією російської федерації проти України , у період з 5 березня по 11 березня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для бзезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Київській та Житомирській областях.

Внаслідок авіанальоту 11 березня 2022 року в районі населенного пункту Людвинівка Вишгородського району Київської області сержант ОСОБА_2 зник безвісті, що також підтверджується сповіщенням сімї № 9, врученим заявниці ІНФОРМАЦІЯ_3 № 742 від 29 березня 2022 року, яким повідомлено про зникнення безвісті сержанта ОСОБА_2 під час авіанальоу в районі населенного пункту Людвинівка Київської області, а також матеріалами службового розслідування військової частини та кримінального провадждення № 12022060510000057 від 22 березня 2022 року та відомостями про відсутність даних про перебування в полоні і неможливість ідентифікації останків тіл.

При цьому, правовою підставою для звернення до суду заявницею вказано статті293,315,316, 317 ЦПК України.

Так, ч. 1статті 293 ЦПК Українивизначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч.2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.9 ч.1статті 315 Цивільного процесуального кодексу Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із ч. 1статті 317 Цивільного процесуального кодексу Українизаява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якої встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до частини третьоїстатті 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбаченістаттею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов`язані із ним. За змістомстатті 25 ЦК Україницивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави».

Зокрема, Цивільний процесуальний кодекс Українирозрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:

1) Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першоїстатті 315 ЦПК України).

2) Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України).

3) Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України).

4) Визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Так, відповідно до вимог п. 9 ч. 1статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини,які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина другастатті 315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, другастатті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Про зазначене вказав Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року по справі № 753/8033/22.

Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 27 квітня 2022 року № 2505-VІІІ, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно положень статті 4 вказаного Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Статтями 18, 19 вищевказаного Закону передбачений порядок подання заяви і розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Зокрема, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об`єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов`язана інформувати Уповноваженого протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, Уповноважений надсилає запити на отримання інформації до органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, громадських об`єднань та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, а також керівники громадських об`єднань, до яких надійшов запит Уповноваженого на отримання інформації, зобов`язані повідомити Уповноваженого в письмовій формі про результати розгляду такого запиту в триденний строк з дня його одержання.

Статтею 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.

Доказів поданнязаявницею,як матірювійськовослужбовця,або їїпредставником заявиУповноваженому зпитань осіб,зниклих безвістиза особливихобставин стороноюзаявницею судуне надано,як іне наданосуду висновокУповноваженого пронаявність обставин,що свідчатьпро смертьвійськовослужбовця,як цепередбачено статтею 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»від 27 квітня 2022 року.

За умовинедотримання заявникомвизначеної Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»від 27 квітня 2022 року № 2505-VІІІ процедури, звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним.

Таким чином, детальний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду із заявою про оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством, а не про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.

Крім того, слід також зазначити, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19 та від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі статті 315ЦПК Україниможливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою, то відповідно до частини другоїстатті 46 ЦК Українифізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьоюстатті 46 ЦК Українифізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Частиною четвертоюстатті 46 ЦК Українипередбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до змістустатті 305 ЦПК Українизаява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першоюстатті 306 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Таким чином, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлиму разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.Оголошення фізичної особи померлою- це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто,констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобтодоведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особиу точно визначений час, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим,день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертюабо давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Тобто, особливістю категорії справ про оголошення фізичної особи померлою є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується наюридичному припущенні смерті особи(правова презумпція). Підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, аобставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України).

Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 та від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22.

Отже, як уже зазначалося раніше, фактичними підставами для звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявником визначено статті315,316 ЦПК України, а за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина другастатті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Частиною першоюстатті 185 ЦПК Українивизначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити заявниці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків з урахуванням положень частини другоїстатті 317 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями95,175,177,185,293,317 ЦПК України,Законом України «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтерисовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО, - залишити без руху.

Встановити заявниці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити заявниці, що у разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало