Постанова

від 03.09.2024 по справі 203/5918/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6712/24 Справа № 203/5918/23 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів:Гапонова А.В.,Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Дніпрі апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 -адвокатаКобеляцького Д.М. на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №144 «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу, єврейських традицій дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що працює у відповідача вчителем початкових класів. 07.03.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України вона виїхала за кордон (Австрія, м. Відень), звідки деякий час працювала дистанційно. 12.09.2023 року відповідачем було видано наказ №107-О, яким у зв`язку з відсутністю позивачки на робочому місці дію трудового договору з нею було призупинено. Вважає зазначений наказ дискримінаційним, оскільки він порушує приписи Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту», а також Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Просила визнати незаконним та скасувати наказ від 12.09.2023 року, а також компенсувати їй судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційнійскарзіпредставник ОСОБА_1 просить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита ухвалитинове прозадоволення позовнихвимог тастягнення звідповідачана користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Зазначає, що позивач та його представник неодноразово звертали увагу суду на те, що саме із-за протиправних дій відповідача, недопущення ОСОБА_1 до освітнього процесу в дистанційній формі, позивач була позбавлена права на здійснення свого викладацького права.

Вважає, що її фактичним відстороненням від роботи без збереження заробітку відповідач позбавив її професіональної взаємодії та засобів для існування на невизначений строк, що прирівнюється до звільнення і, очевидно, є непропорційним, а тому такий наказ про призупинення дії трудового договору є незаконним і підлягає скасуванню.

Призупинення трудового договору в закладах освіти є неправомірним, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує та не зупиняє дію норм Закону України «Про освіту». Судом першої інстанції не взято до уваги пояснення представника ОСОБА_1 , що Закон України «Про освіту» доповнено статтею 57-1, згідно з якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

В свою чергу, ОСОБА_1 особисто не була ініціатором призупинення з нею трудового договору, не зверталася до відповідача з питанням про те, що вона не може виконувати роботу через збройну агресію російської федерації і тому, нібито, слід призупинити із нею дію трудового договору. Відповідне рішення про призупинення дії трудового договору ініціював та прийняв відповідач.

З початку воєнної агресії РФ проти України та до цього часу заклад працює, він не піддавався руйнуванню або знищенню внаслідок бойових дій. За змістом наказу №107-О від 12.09.2023 р. «Про призупинення дії трудового договору» відповідач не обґрунтував абсолютної неможливості надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. До моменту відсторонення ОСОБА_1 від виконання свої посадових обов`язків вчителя, вона працювала в дистанційній формі та викладала дітям навчальні дисципліни. У зв`язку із введенням воєнного стану на території України, для збереження свого життя та здоров`я, на даний момент ОСОБА_1 знаходиться за кордоном. Не зважаючи на її фізичну відсутність безпосередньо у м. Дніпро, вона має бажання та можливість продовжити роботу та виконувати свої посадові обов`язки відповідно до умов трудового договору за умови залучення її до роботи за дистанційною формою організації праці.

Крім того, судом не були враховані державні гарантії для працівників закладів освіти в умовах воєнного стану, передбачені ст. 57-1 Закону України «Про освіту», зокрема, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення інших виплат, передбачених законом

Не зрозумілим є посилання суду першої інстанції на той факт, що саме ОСОБА_1 , відмовившись брати участь в освітньому процесі у режимі змішаної форми навчання, діяла всупереч приписам частини 2 статті 54 Закону №2145-VIII та з порушенням прав здобувачів освіти.

Положення протоколу № 3 засідання комісії з розгляду порушення трудової дисципліни від 08 вересня 2023 р. дає право зробити висновок, що призупинення трудового договору було застосовано до ОСОБА_1 як покарання за порушення трудової дисципліни, що є прямим порушенням норми абз. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно якої: «Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.». Даний доказ є додатковою підставою для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовезасідання,проведенев режимівідеоконференції,з`явився представник комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №144 «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу, єврейських традицій дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 адвокат КобеляцькогоД.М.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка від 01.09.2010 працює у відповідача вчителем початкових класів.

7 березня 2022 року позивачка у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України виїхала за кордон (Австрія, м. Відень), звідки деякий час працювала дистанційно. Дотепер позивачка в Україну не повернулася.

19 липня 2023 року Дніпровською міською радою було ухвалене рішення №65/39 «Про організацію освітнього процесу в закладах освіти, підпорядкованих департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради», згідно з яким з 01.09.2023 у всіх закладах загальної середньої, спеціалізованої мистецької освіти, підпорядкованих департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, було запроваджено освітній процес за змішаною (очною та дистанційною) формою навчання.

18 серпня 2023 року відповідачем був виданий наказ №69-О «Про організацію освітнього процесу в КЗО «НВК №144» ДМР», згідно з яким з 01.09.2023 у навчальному закладі було запроваджено освітній процес за змішаною формою навчання, яка полягає у:

- проведенні навчання педагогічними працівниками у приміщеннях разом з учнями;

- здійсненні освітнього процесу у початковій школі в очній формі, ураховуючи необхідність соціалізації дітей.

8 вересня 2023 року комісією з розгляду порушення трудової дисципліни відповідача було ухвалене рішення (протокол №3) про рекомендацію керівнику навчального закладу застосувати до позивачки дисциплінарне стягнення (догана), а також призупинити з нею дію трудового договору.

12 вересня 2023 року відповідачем був виданий наказ №107-О «Про призупинення дії трудового договору (зі змінами до наказу №105-О від 11.09.2023)», згідно з яким на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», керуючись Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, листа Міністерства освіти і науки України «Про організацію 2023/2024 навчального року в закладах середньої загальної освіти», на підставі рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2023 №65/39 «Про організацію освітнього процесу в закладах освіти, підпорядкованих департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради», з метою створення рівних умов доступу до освіти, збереження життя та здоров`я учасників освітнього процесу під час правового режиму воєнного стану в Україні та у зв`язку із здійсненням освітнього процесу в КЗО «НВК №144» ДМР з 01.09.2023 за змішаною формою навчання та перебуванням педагогічних працівників разом із здобувачами освіти в приміщенні закладу, на підставі рішення комісії з розгляду порушення трудової дисципліни (протокол від 08.09.2023 №3 додається), внаслідок відсутності на момент початку навчального року викладача початкової школи ОСОБА_1 на робочому місці, неможливістю виконувати нею своїх посадових обов`язків в режимі присутності в закладі освіти (в очній формі) та у зв`язку з відсутністю окремої дистанційної форми навчання здобувачів освіти початкової школи, дію трудового договору з позивачкою було призупинено з 01.09.2023 до 30.12.2023, але не більше ніж на час дії воєнного стану в Україні.

Стаття 43 Конституції Українигарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24,25,27,28, 29,40, 47, 51, 52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цьогоУказу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою тадругою статті 1 Закону № 2136-ІХ(тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно достатті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівникароботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас такеправо неє абсолютним.Для застосуванняцієї нормиправа роботодавецьмає перебуватив такихобставинах,коли вінне моженадати працівникуроботу,а працівникне можевиконати роботу.Зокрема,у випадку,якщо необхіднідля виконанняроботи працівникомвиробничі,організаційні,технічні можливості,засоби виробництвазнищені врезультаті бойовихдій абоїх функціюванняз об`єктивнихі незалежнихвід роботодавцяпричин єнеможливим,а переведенняпрацівника наіншу роботуабо залученняйого дороботи задистанційною формоюорганізації працінеможливо.Така правовапозиція викладенав постанові Верховного Судувід 21червня 2023рокуу справі №149/1089/22.

У ційсправі встановлено,що позивачка працює у відповідача вчителем початкових класів.

7 березня 2022 року позивачка у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України виїхала за кордон (Австрія, м. Відень), звідки деякий час працювала дистанційно. Дотепер позивачка в Україну не повернулася.

19 липня 2023 року Дніпровською міською радою було ухвалено рішення №65/39 «Про організацію освітнього процесу в закладах освіти, підпорядкованих департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради», згідно з яким з 01.09.2023 року у всіх закладах загальної середньої, спеціалізованої мистецької освіти, підпорядкованих департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, було запроваджено освітній процес за змішаною (очною та дистанційною) формою навчання.

18 серпня 2023 року відповідачем був виданий наказ №69-О «Про організацію освітнього процесу в КЗО «НВК №144» ДМР», згідно з яким з 01.09.2023 року у навчальному закладі було запроваджено освітній процес за змішаною формою навчання, яка полягає у:

- проведенні навчання педагогічними працівниками у приміщеннях разом з учнями;

- здійсненні освітнього процесу у початковій школі в очній формі, ураховуючи необхідність соціалізації дітей.

Таким чином встановлено, що для закладу освіти, в тому числі і для початкової школи встановлено навчання в очній формі у звичному режимі, тобто за умови перебування в ньому дітей та педагогічних працівників. В такому випадку встановлення формату дистанційної взаємодії педагога з дітьми є неможливим, а тому, переведення окремих працівників на дистанційну форму роботи за таких обставин взагалі є неможливим.

Зазначене стосується переведення на дистанційне навчання закладу освіти в цілому, а не встановлення окремому працівнику дистанційної форми роботи.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 137/1417/21.

За таких обставин роботодавець може відмовити працівнику в переході на дистанційну форму роботи, або вимагати його фізичної присутності, якщо це необхідно для повноцінного виконання посадових обов`язків.

Використання технологій дистанційного навчання в умовах воєнного стану, як правило, застосовується ситуативно з безпекових міркувань та характеризується тимчасовим характером.

Внаказі комунальногозакладу освіти№107-Овід 12вересня 2023року пропризупиненя діїтрудового договрувідповідач посилався на те, що на підставістатті 13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»,керуючись ЗаконамиУкраїни «Проосвіту»,«Про повнузагальну середнюосвіту»,вимогами щодоутримання таексплуатації захиснихспоруд цивільногозахисту,затвердженими наказомМіністерства внутрішніхсправ Українивід 09.07.2018№579,листа Міністерстваосвіти інауки України«Про організацію2023/2024навчального рокув закладахсередньої загальноїосвіти»,на підставірішення Дніпровськоїміської радивід 19.07.2023№65/39«Про організаціюосвітнього процесув закладахосвіти,підпорядкованих департаментугуманітарної політикиДніпровської міськоїради»,з метоюстворення рівнихумов доступудо освіти,збереження життята здоров`яучасників освітньогопроцесу підчас правовогорежиму воєнногостану вУкраїні тау зв`язкуіз здійсненнямосвітнього процесув КЗО«НВК №144»ДМР з01.09.2023за змішаноюформою навчаннята перебуваннямпедагогічних працівниківразом ізздобувачами освітив приміщеннізакладу, на підставі рішення комісії з розгляду порушення трудової дисципліни (протокол від 08.09.2023 №3 додається), внаслідок відсутності на момент початку навчального року викладача початкової школи ОСОБА_1 на робочому місці, неможливістю виконувати нею своїх посадових обов`язків в режимі присутності в закладі освіти (в очній формі) та у зв`язку з відсутністю окремої дистанційної форми навчання здобувачів освіти початкової школи, тимчасово призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , вчителем початкових класів з 01.09.2023 року до 30.12.2023 року, але не більше ніж на час дії воєнного стану в Україні. Повідомити працівника щодо можливості відновлення дії трудовг одоговру у разі його присутності на робочому місці та скасування воєнного стану в Україні.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначав, що діти початкових класів повинні перебувати під постійним контролем та наглядом педагога, що б у разі необхідності терміново перевести дітей в безпечне місце. За таких обставин дистанційна форма роботи з боку педагога при тому, що діти початкових класів знаходяться в приміщенні освітнього закладу є неможливою.

Такі доводи нічим не спростовані і заслуговують на увагу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем єзаконним, оскільки встановлено обставини неможливості відповідача надати позивачу можливість виконувати роботу дистанційно.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Є безпідставними аргументи апелянта про те, що призупинення трудового договору в закладах освіти є неправомірним, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує та не зупиняє дію норм Закону України «Про освіту»,який доповнено статтею 57-1, згідно з якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися)

бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією»,вредакції чиннійна часпризупинення діїтрудового договоруз позивачкою,м. Дніпродо перелікутаких територійне включено.Заклад освітирозташований натериторії,де непроводяться бойовідії,навчання проводиться в очній формі у звичному режимі, тобто за умови перебування в ньому дітей та педагогічних працівників.

Положення статті 57-1 Закону України «Про освіту» підлягають застосуванню з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 1Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану». встановлено,що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України"Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбаченихстаттями43,44Конституції України.

За встановлених обставин відповідач може забезпечити позивача роботою, однак позивач не бажає працювати за очною формою у звичному режимі, тобто за умови перебування в навчальному закладі дітей та педагогічних працівників. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки встановлення формату дистанційної взаємодії педагога з дітьми є неможливим, діти повинні перебувати під контролем педагога, а тому, переведення окремих працівників на дистанційну форму роботи за таких обставин є неможливим, оскільки переведення на дистанційне навчання закладу освіти повинно відбуватися в цілому, а не встановлення окремому працівнику дистанційної форми роботи , то наказ про призупиненя дії трудового договору відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Аналіз частини першоїстатті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», дає підстави для висновку, що таке право роботодавця настає за певних умов. Зокрема, одночасна абсолютна неможливість роботодавцем надати роботу працівнику, а працівником - її виконувати.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу.

Після переходу школи до режиму навчання офлайн педагоги повинні повернутись в заклад освіти, з яким вони перебувають у трудових відносинах.

Таким чином відповідач довів неможливість виконання функцій педагога дистанційно. Має можливість і готовий надати роботу позивачеві за умови його повернення в заклад. Однак позивач не може виконувати роботу очно,в навчальному закладі.

За таких обставин у відповідача були підстави для зупинення трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Посилання на те, що призупинення трудового договору було застосовано до ОСОБА_1 як покарання за порушення трудової дисципліни, що є прямим порушенням норми абз. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не може бути прийнятим до уваги, оскільки протокол № 3 засідання комісії з розгляду порушення трудової дисципліни від 08 вересня 2023 року не є документом, яким призупинено дію трудового договору. Дію трудового договору призупинено на підставі положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», незалежно від наявності чи відсутності протоколу засідання комісії з розгляду порушення трудової дисципліни. В протоколі зазначено, що розглядалося питання про режим роботи закладу освіти, де було зазначено, що у початкових класах навчального закладу не має окремих груп учнів або класів,які б перебували на дистанційній формі освіти. Також розглядалося питання щодо дотримання трудової дисципліни та виконання трудових обов`язків педагогічним працівником ОСОБА_1 за фактом її відсутності на робочому місці 28,29 та 30 серпня і 1 вересня 2023 року, де зазначалося, що немає жодних перешкод для здійснення позивачем своїх посадових обов`язків та рекомендовано директорові призупинити дію трудового договору на підставі положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як позивач перебуває за межами України, що не може розцінюватися як покарання за порушення трудової дисципліни.

Сам по собі протокол засідання комісії носить рекомендаційний характер і не може розцінюватися як підстава для застосування прихованого покарання.

Крім того,судом першої інстанції правильно зазначено, що наказ відповідача від 18.08.2023року №69-О «Про організацію освітнього процесу в КЗО «НВК №144» ДМР», згідно з яким з 01.09.2023 року у навчальному закладі було запроваджено освітній процес за змішаною формою навчання, дотепер є дійсним, а позивачка вимог щодо його оскарження в межах цієї справи не заявляла.

Інші доводи апеляційної скаргине спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 368, 375,382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 -адвокатаКобеляцького Д.М. залишити без задоволення.

Рішення Кіровськогорайонного судуміста Дніпропетровська від19квітня 2024року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: